Ухвала суду № 90722174, 24.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги

м. Київ

24.07.2020Справа № 910/3688/18

За скаргою на дії у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" вх. № 01-20/8473/18 Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві №910/3688/18 Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" стягнення 5 652 118, 56 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: не з`явилися. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" (надалі - відповідач) про:

- зобов`язання виконати комплекс робіт по об`єкту "ВОЛЗ Долина-Івано-Франківськ" (Будівельні роботи) (Код ЄЗС ДК 021:2015 - 45000000-7)" в повному обсязі передбаченому договором підряду від 20.07.2016 № 1607000659 та додатковими угодами до нього на загальну суму 22 454 084, 53 грн.;

- стягнення пені за період прострочення з 30.12.2016 в розмірі - 4 080 332, 64 грн., штрафу 7% за прострочення понад 30 днів - 1 571 785, 92 грн., всього на загальну суму 5 652 118, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано жодних робіт по об`єкту передбачених календарним планом-графіком виконання робіт, який є додатком № 2 до договору підряду № 1607000659 від 20.07.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено повністю.

14.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано скаргу на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої заявник просить суд:

- витребувати у Київського апеляційного господарського суду копії матеріалів справи № 910/3688/18, які необхідні для розгляду скарги у строк визначений ст. 342 ГПК України;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати до Господарського суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 57125750;

- визнати неправомірними та скасувати постанову від 04.09.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57125750, постанову від 04.09.2018 про арешт майна боржника, постанову від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанову від 06.09.2018 про арешт коштів боржника, що винесені головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бучком Віталієм Васильовичем у межах виконавчого провадження № 57125750;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомити усі банківські установи у яких було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, згідно постанови від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанови 06.09.2018 про арешт коштів боржника, у межах виконавчого провадження № 57125750, про визнання господарським судом міста Києва неправомірними та скасування постанови від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанови 06.09.2018 про арешт коштів боржника, що винесені головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бучком Віталієм Васильовичем.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві до повернення матеріалів справи № 910/3688/18 до Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з поверненням 10.12.2019 матеріалів господарської справи № 910/3688/18 до Господарського суду міста Києва, подана скарга була призначена до розгляду в судовому засіданні 07.02.2020.

Однак, 28.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшов запит № 1735/19, з якого вбачається, що до суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" від 23.12.2019 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 по справі № 910/3688/18.

Враховуючи необхідність направлення матеріалів справи № 910/3688/18 до Північного апеляційного господарського суду для подальшого скерування разом з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд дійшов висновку про зупинення розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" вх. № 01-20/8473/18 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві до повернення матеріалів справи № 910/3688/18 після касаційного оскарження, про що вказано в ухвалі суду від 09.01.2020.

Згодом, з огляду на повернення матеріалів справи № 910/3688/18 до Господарського суду міста Києва, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" вх. № 01-20/8473/18 призначено до розгляду на 24.07.2020 відповідно до ухвали суду від 01.07.2020.

Представники позивача, відповідача та державного виконавця в судове засідання 24.07.2020 не з`явилися, при цьому про розгляд скарги були повідомлені належним чином, про причини неявки в суд не повідомили.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

На виконання зазначеного рішення суду в від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18 видано відповідні накази від 18.07.2018.

Між тим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 910/3688/18 вирішено відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18, а також, між іншого вирішено зупинити дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18.

Згодом, відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 про відмову позивача від позову у справі № 910/3688/18 прийнято відмову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від частини позовних вимог та рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18, а саме п. 2 - визнати нечинним та провадження у справі в цій частині закрити та при цьому пункти 3, 4 рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18 постановлено залишити без змін.

Мотивуючи свою скаргу, відповідач вказує на наступні обставини:

- ухвала Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року у справі № 910/3688/18 була розміщена у Єдиному реєстрі Судових рішень та стала загальнодоступною 01.08.2018, а отже про неї не міг не знати позивач та державний виконавець, а відтак, виконавчі документи, які видані судом примусового виконання рішення від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18 не могли прийматись виконавцем до примусового виконання до закінчення розгляду справи судом апеляційної інстанції;

- всупереч ч. 2 ст. 15 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем розпочато виконання рішення від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18 та винесено ряд постанов на підставі заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ", яке не було стороною у справі 910/3688/18 та не зазначене у наказі про примусове виконання рішення як стягувач, тоді як належним стягувачем є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРТРАНСГАЗ".

Так, 04.09.2018 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бучком Віталієм Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57125750, а також постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника, що розміщені на ряді рахунків, які відкриті у АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ КБ "Приватбанк" та АТ "Укрексімбанк" у межах виконавчого провадження № 57125750. 06.09.2018 згаданим державним виконавцем також винесено постанову про арешт коштів боржника, що розміщені на ряді рахунків, які відкриті у АТ "Банк Альянс" та АТ "Сбербанк" у межах виконавчого провадження № 57125750.

В матеріалах справи міститься копія клопотання відповідача (у порядку ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження") про зупинення виконавчого провадження № 57125750 з огляду на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 910/3688/18.

07.09.2018 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бучком Віталієм Васильовичем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 57125750.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Дійсно, за приписом ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Між тим, за приписами ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Таким чином, з огляду на вичерпність підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві, що визначені у ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що зупинення судом дії рішення не належить до випадків, у яких державний виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачеві без прийняття до виконання, а відтак, слід дійти висновку, що державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження № 57125750 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

З наведеного випливає, що постанови державного виконавця про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у даному виконавчому провадженні № 57125750 були винесені правомірно, з огляду на те, що того-ж дня державним виконавцем було відкрито вказане виконавче провадження та при цьому Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає зупинення дії рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ, як підставу для відмови у арешті коштів та майна боржника, позаяк обов`язок державного виконавця щодо вчинення означених виконавчих дій кореспондується саме із фактом відкриття виконавчого провадження.

Стосовно доводів відповідача про те, що виконавче провадження № 57125750 було відкрите на підставі заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ", яке не було стороною у справі 910/3688/18 та не зазначене у наказі про примусове виконання рішення як стягувач, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.

У абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З аналізу зазначених положень слідує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Як вбачається із заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу від 18.07.2018, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 у справі № 910/3688/18, копія якого міститься в матеріалах справи, наданої до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (на підставі якої згодом було відкрите виконавче провадження № 57125750), зазначено, що згідно з рішенням акціонера ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" від 21.05.2018 № 186 було змінено тип та найменування Товариства. Найменування змінено з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТРАНСГАЗ" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРТРАНСГАЗ".

При цьому суд, приймає до уваги, що за змістом приписів ч. 5.ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на Акціонерне товариство "Укртрансгаз") не є його реорганізацією, а є лише підставою для зміни найменування стягувача та в будь-якому разі - дана обставина не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, оскільки заміни стягувача у даному разі не відбулося.

За змістом роз`яснень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача, якими останній обґрунтовує свої вимоги про визнання неправомірними та скасування постанови від 04.09.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57125750, постанови від 04.09.2018 про арешт майна боржника, постанови від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанови від 06.09.2018 про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження № 57125750, а також похідні вимоги про зобов`язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомити усі банківські установи у яких було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, згідно постанови від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанови 06.09.2018 про арешт коштів боржника, у межах виконавчого провадження № 57125750, про визнання господарським судом міста Києва неправомірними та скасування постанови від 04.09.2018 про арешт коштів боржника та постанови 06.09.2018 про арешт коштів боржника, є необґрунтованими та неправомірними і при цьому означені постанови державного виконавця були прийняті в межах повноважень державного виконавця, що встановлені Законом України "Про Виконавче провадження".

Частиною 3 ст. 343 ГПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 234, 339, 340, 341, 342, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон-Захід 1948" вх. № 01-20/8473/18 на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.07.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко