Рішення № 90719425, 14.07.2020, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3001/19

Провадження по справі № 2/129/205/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2020 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відсутність сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, ОСОБА_2 про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай),-

Встановив:

Позивачка ОСОБА_1 24.10.2019 року звернулася до суду із позовом (позовною заявою) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, ОСОБА_2 про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), за яким нею заявлено єдину позовну вимогу, - зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області виділити ОСОБА_1 , із земель резервного фонду (земель запасу) державної власності на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р., а саме 1/2 частину земельної частки (паю) площею 2.04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Свої позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 12.06.2017 року, позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ладижин Вінницької області померла мати позивачки ОСОБА_3 , яка за життя набула право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Вільна Україна» с. Зятківці Гайсинського району Вінницької області в розмірі 2,04 га в умовних кадастрових гектарах. Зазначене право на земельну частку (пай) увійшло до складу спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавиці ОСОБА_3 , що встановлено Рішенням Гайсинського районного суду від 25.05.2015р. у цивільній справі №129/1236/15-ц.

Ухвалою Гайсинського районного суду у цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. затверджено мирову угоду, укладену між спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості) на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Позивач ОСОБА_1 , маючи право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, бажає отримати зазначену земельну ділянку в натурі та розпоряджатися нею, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталася до Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з проханням виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) належну земельну ділянку, однак всі її звернення були залишені без задоволення.

Листом Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області за №02-16-1795 від 05 червня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність повноважень, щодо питання виділення земельної ділянки в натурі.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Л-358/0-1132-19 від 01.07.2019р. ОСОБА_1 повідомлено про повноваження сільської ради, щодо виділення земельних часток ( паїв) в натурі( на місцевості).

Зятківецька сільська рада Гайсинського району Вінницької області повідомила ОСОБА_1 про наявність вільних земель запасу сільськогосподарського призначення, однак вони знаходяться в оренді в ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (довідка від 01.08.2017р., лист від 09.07.2019 р.) відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення. При цьому, Зятківецька сільська рада повідомила ОСОБА_1 , що вказаний орган місцевого самоврядування не має повноважень до їх розпорядження, як землями державної власності. Також на даний час відсутні нерозпайовані землі колективної власності колишнього КСП «Вільна Україна» с. Зятківці.

Враховуючи наявність у позивача ОСОБА_1 законного права на виділення їй земельної ділянки в натурі, існування наявності такої земельної ділянки в землях резервного фонду (землях запасу) державної власності на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області в натурі (на місцевості), а також з огляду на відмову позивачу ОСОБА_1 органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, - Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у задоволенні вимог про виділення їй, ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) належну земельну ділянку, а саме 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області із формулюванням відсутності в органів влади повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з метою виділення в натурі, у зв`язку із чим позивач змушена звернутися з даним цивільним позовом до суду для захисту свого законного права.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 24.10.2019 року задоволено заяву про самовідвід головуючого у справі судді Швидкого О.В. у справі за цим позовом ОСОБА_1

Ухвалою Гайсинського районного суду від 30.10.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Зятківецької сільської ради Гайсинського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Гайсинська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , про зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) та призначено слухання справи у до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 30.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі за цим цивільним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Човганюк А.М. та позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, представник письмово позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити, справу просила розглянути у її та позивача ОСОБА_1 відсутність на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що подала письмову заяву, а також подала відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яким спростовувала заперечення відповідача.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, письмово справу просив розглянути у його відсутність, позов вважав необґрунтованим та у його задоволенні просив відмовити, на обґрунтування своєї позиції суду надіслав відзив, в якому вказав, що з тексту позовної заяви та додатків до неї вбачається, що ухвала Гайсинського районного суду по справі № 129/1971/15-м від 16.09.2015 року про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно набула законної сили - 22.09.2015 року.

Даною ухвалою визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , право на 1/2 частину земельної ділянки (паю) із земель колективної власності КСП «Вільна Україна» с. Зятківці.

Частиною 2 Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закону) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

-розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості)

-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

-уточняють списки осіб, які мають право на земельну час тку (пай);

-уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

-укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

-сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

-надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

-розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

-організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

-оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» було внесено зміни до Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а саме доповнено даний Закон статтею 14-1 відповідно до якої, у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів;

прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку,встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України, було доповнено пунктом 21, відповідно до якого, установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Тобто, вищевказаними нормами Закону чітко визначено, що лише органом місцевого самоврядування здійснюється прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, Головне управління Держгеокадаетру у Вінницькій області є лише розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту.

Що стосується зобов`язання виділити земельну частку (пай), то тут слід відзначити наступне.

Виходячи з принципу поділу влад, судді, ухвалюючи рішення у конкретній справі, не вправі переймати повноваження органів виконавчої влади та давати їм вказівки щодо розпорядження дискреційними повноваженнями. Вказана позиція є усталеною та узгоджується, зокрема, з положеннями Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 03 1980 на 316-й нараді, згідно з якими під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олссон проти Швеції від 24 03 1988 зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

З огляду на обов`язковість для виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини, гарантовану ст. 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 02 2006, виникає питання щодо можливості втручання суду в дискрецію суб`єкта владних повноважень. Особливо актуальним вказане питання видається з урахуванням становлення в Україні принципів правової держави та наявним невисоким рівнем правової культури. З урахуванням наведеного, видається доцільним обмежене втручання суду у дискрецію суб`єкта владних повноважень. А саме, вважаємо, що суд вправі зобов`язати Відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) Відповідачу.

Вказана позиція обґрунтовується наступним. За приписами ст 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

При цьому, як зазначено у пункті 4 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 05 10 2005 № 6-рп/2005, розглядаючи положення частини четвертої ст. 5 Конституції України «ніхто не може узурпувати державну владу» у системному зв`язку з положеннями частин другої, третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об`єднаннями тощо.

Гарантією недопущення узурпації державної влади є. зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша ст 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга ст 19).

Про це йдеться і в Рішенні Конституційного Суду України у справі про фінансування судів від 24.06.1999 №6-рп/99 (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини). Зміст наведених правових норм і Рішення Конституційного Суду України у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що виключно визначеним законом органом (посадовою особою) і ніяким іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватися повноваження і прийматись рішення, які згідно Конституції України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої або виконавчої влади.

З огляду на положення Конституції України, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Вказана позиція неодноразово знаходила своє відображення у практиці Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 28 02 2017 по справі № 826/7631/15.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див рішення у справах №33202/96, № 48939/99, № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі № 30985/96). Дана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17 04 2018 року по справі 819/1430/17 (№К/9901/28273/18).

Також порядок безоплатної приватизації визначений ст.ст. 116,118 Земельного кодексу України. Однак, Позивач у визначений законом спосіб не зверталась до Головного управління за одержанням безоплатно у власність земельної ділянки, що в свою чергу унеможливлює позитивне вирішення питання щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки згідно норм чинного законодавства.

Представник відповідача Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області Керанчук М. справу просив розглянути у відсутність представника Зятковецької сільської ради на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що подав письмові заяви, за змістом яких у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог Гайсинської районної державної адміністрації Кавун С. справу просив розглянути у відсутність представника Гайсинської РДА на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що подав письмове клопотання, за змістом якого у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 належним чином повідомлена неодноразово про час та місце судового розгляду справи до суду не з`явилась, заяв та клопотань до суду не заявляла, її неявка відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України не є перешкодою у вирішенні позову.

Відповідно до положень ч.2 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності; у разі неявки осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання технічним засобом.

З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити повністю з таких міркувань.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ладижин Вінницької області померла мати позивачки ОСОБА_3 , яка за життя набула право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Вільна Україна» с. Зятківці Гайсинського району Вінницької області в розмірі 2,04 га в умовних кадастрових гектарах. Зазначене право на земельну частку (пай) увійшло до складу спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавці ОСОБА_3 , що встановлено Рішенням Гайсинського районного суду від 25.05.2015р. у цивільній справі №129/1236/15-ц. (а.с. 14) та відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України (в редакції чинній станом на 2015 р.) та до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Гайсинського районного суду у цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. затверджено мирову угоду, укладену між спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості) на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області (а.с. 13) та відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України (в редакції чинній станом на 2015 р.) та до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач ОСОБА_1 , маючи право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості) на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, бажає отримати зазначену земельну ділянку в натурі та розпоряджатися нею, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталася до Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з проханням виділити їй, ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) належну земельну ділянку, однак всі її звернення були залишені без задоволення.

Листом Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області за №02-16-1795 від 05 червня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність повноважень, щодо питання виділення земельної ділянки в натурі (а.с.10).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №Л-358/0-1132-19 від 01.07.2019р. ОСОБА_1 повідомлено про повноваження сільської ради, щодо виділення земельних часток ( паїв) в натурі( на місцевості) (а.с. 8).

Зятківецька сільська рада Гайсинського району Вінницької області повідомила ОСОБА_1 про наявність вільних земель запасу сільськогосподарського призначення, однак вони знаходяться в оренді в ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (довідка від 01.08.2017р., лист від 09.07.2019 р.) відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення. При цьому, Зятківецька сільська рада повідомила ОСОБА_1 , що вказаний орган місцевого самоврядування не має повноважень до їх розпорядження, як землями державної власності. Також на даний час відсутні нерозпайовані землі колективної власності колишнього КСП «Вільна Україна» с. Зятківці (а.с. 11, 12).

Враховуючи наявність у позивача ОСОБА_1 законного права на виділення їй земельної ділянки в натурі, існування наявності такої земельної ділянки в землях резервного фонду (землях запасу) державної власності на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області в натурі (на місцевості), а також з огляду на відмову позивачу ОСОБА_1 органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, - Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у задоволенні вимог про виділення їй, ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) належну земельну ділянку, а саме 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 2,04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятківецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області із формулюванням відсутності в органів влади повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з метою виділення в натурі, позивач звернулася з даним цивільним позовом до суду.

Зазначені правовідносини регламентуються такими нормами права.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України (в редакції чинній станом на 2015 р.) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Оскільки усі землі КСП «Вільна Україна» с. Зятківці в частині ріллі вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу).

В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якою встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), передбачено що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Оскільки ОСОБА_1 має законне право на земельну частку (пай), - на 1/2 частину земельної частки (паю) площею 2,04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, встановленого судовим рішенням, - ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. про затвердження мирової угоди, то при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.

Як зазначалося вище, неодноразові звернення ОСОБА_1 до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної ділянки на підставі наявного правовстановлюючого документу судового рішення, - ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. про затвердження мирової угоди, яким засвідчується право позивачки на земельну частку залишені без задоволення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернулася до суду за його захистом.

Оскільки позивач має право на отримання земельної ділянки в натурі із земель резерву (запасу); право позивача ОСОБА_1 на земельну частку (пай) встановлено судовим рішенням, - ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. про затвердження мирової угоди, яке в силу частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції 2004 року) має преюдиційне значення; неодноразові звернення ОСОБА_1 до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної ділянки на підставі наявного правовстановлюючого документу судового рішення, - ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р. про затвердження мирової угоди, яким засвідчується право позивачки на земельну частку, залишені без задоволення; а повноваження щодо реалізації права ОСОБА_1 на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог частини четвертої статті 122 ЗК України із земель резервного фонду покладені саме на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області; та право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що за встановлених судом обставин у їх сукупності позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а тому задля захисту законного права вимоги позивачки на відведення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) необхідно зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду (земель запасу) державної власності на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р., а саме 1/2 частину земельної частки (паю) площею 2,04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Такої ж правової позиції (висновків) щодо розгляду цивільно-правових спорів про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок сільськогосподарського призначення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) притримується й Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 20.06.2018 р. в справі №323/323/17), висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суди першої та апеляційних інстанцій враховують щодо застосування відповідних норм права, ухвалюючи свої судові рішення.

Інші пояснення та доводи відповідачів про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки дані твердження відповідачів повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

Керуючись ст. ст. 9,12,13,81,89,200,211,223,259, 263,264, 265, 268 ЦПК України,

Вирішив:

Позовні вимоги задовільнити.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23.10.2002 р. Ладижинським МВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), жительці АДРЕСА_1 , із земель резервного фонду (земель запасу) державної власності на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області по цивільній справі №129/1971/15-ц від 16.09.2015 р., а саме 1/2 частину земельної частки (паю) площею 2.04 в умовних кадастрових гектарах на території Зятковецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: