Вирок № 90711651, 31.07.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6972/18

Провадження №1-кп/639/97/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю секретарів - Чубенко О.С., Кузнецова М.І., Глушко А.С., Харамана Д.І., Волкової С.І., Єрьоміна А.О.,

прокурорів - Панової М.С., Кіріяченко А.В., Петрик О.Р., Ачкасової С.І., Сєряк К.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника - Куценка О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018220500001810 від 29.09.2018 р. за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого:

23.03.2007 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

17.12.2008 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

17.05.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

26.07.2018 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року приблизно о 12-00 год. ОСОБА_2 перебував разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , де помітив на території двору металеві плити.

Саме в той час ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з ОСОБА_3 щодо таємного викрадення металевих плит з проникненням на територію вказаного домоволодіння, огороджену парканом, яке належить раніше їм не знайомому ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , діючи відповідно до розподілених між ним та ОСОБА_3 функцій, спочатку переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння. У свою чергу, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи узгоджено з ОСОБА_2 , залишився на сторожі біля паркану, щоб в разі виниклої необхідності попередити останнього про можливу появу сторонніх осіб, які б могли завадити вчинити їм злочин або затримати їх на гарячому.

Надалі ОСОБА_2 , перебуваючи на території приватного домоволодіння, діючи повторно, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, заволодів чотирма металевими плитами та передав їх під парканом ОСОБА_3 , який, в свою чергу, діючи з аналогічних мотивів та з аналогічною метою, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, прийняв металеві плити у кількості 4 штук під парканом та допоміг їх витягнути.

Таким чином, ОСОБА_2 у групі з ОСОБА_3 виконали всі дії, які вважали за необхідне, для заволодіння чотирма металевими плитами загальною вагою 60,5 кг., поєднаного з проникненням у сховище. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В результаті вчинених протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 361 грн. 18 коп.

Надалі ОСОБА_2 , відчуваючи безкарність за вчинену крадіжку, 21.08.2018 р. приблизно о 13 год., достовірно знаючи, що на території домоволодіння АДРЕСА_3 залишилось ще декілька металевих плит, вступивши заздалегідь у злочинну змову з ОСОБА_3 щодо повторного викрадення металевих плит, цілеспрямовано прибули за вказаною адресою, розробивши аналогічний план сумісних протиправних дій з розподілом між собою злочинних ролей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , діючи повторно. відповідно до розподілених між ним та ОСОБА_3 функцій, спочатку переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння. У свою чергу, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи узгоджено з ОСОБА_2 , залишився на сторожі біля паркану, щоб в разі виниклої необхідності попередити останнього про можливу появу сторонніх осіб, які б могли завадити вчинити їм злочин або затримати їх на гарячому.

Надалі ОСОБА_2 , перебуваючи на території приватного домоволодіння, будучи впевненим, що за їх спільними діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, заволодів трьома металевими плитами та передав їх під парканом ОСОБА_3 , який, в свою чергу, діючи з аналогічних мотивів та з аналогічною метою, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, прийняв металеві плити у кількості 3 штук під парканом .

Таким чином, ОСОБА_2 у групі з ОСОБА_3 виконали всі дії, які вважали за необхідне, для заволодіння чотирма металевими плитами загальною вагою 45,5 кг., поєднаного з проникненням у сховище. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В результаті вчинених протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 271 грн. 64 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав частково. При цьому пояснив, що дійсно 21.08.2018 року в денний час разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 проходив біля домоволодіння АДРЕСА_3. Вони побачили ворота домоволодіння, які не були зачинені на замок, після чого вирішили викрасти металеві плити з подвір`я. ОСОБА_2 зайшов на територію домоволодіння та перемістив 3 металевих плити до воріт, де їх прийняв ОСОБА_3 , після чого вони вдвох перенесли їх до пункту прийому металобрухту по АДРЕСА_4 м. Харкові, за що отримали близько 200 грн., які витратили на власні потреби. При цьому ОСОБА_2 піддав свої дії критичній оцінці. Просив суворо не карати його та обрати будь-яке покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства, зазначав, що намагається вести нормальний спосіб життя, у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також цивільна дружина та її дитина.

В той же час, обвинувачений пояснив, що 31.07.2018 року будь-якої крадіжки він не вчинював, дільничний інспектор (прізвища не пам`ятає) вмовив його взяти дану крадіжку на себе. ОСОБА_3 в подальшому йому пояснив, що оговорив ОСОБА_2 за проханням співробітників поліції. Просив виправдати його за даним епізодом.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його винуватість підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який пояснив, що 31 липня 2018 року, коли він був на роботі, йому зателефонували сусіди та повідомили, що з його двору вкрали майно, коли він повернувся додому, виявив, що у нього з території домоволодіння зникли 4 металеві плити. З цього приводу звертався до поліції. Від сусідів йому стало відомо, що якісь хлопці перебували у нього на подвір`ї цього дня.

21 серпня 2018 р., біля 12-00 год. прийшовши додому, він знову побачив відсутність 3 металевих плит на доріжці, через деякий час побачив двох осіб біля території домоволодіння, одним з них був ОСОБА_2 , вважав, що вони мали намір повторно проникнути до нього, після чого викликав поліцію. При цьому ОСОБА_2 виглядав втомленим, сидів на драбині та відпочивав. Інша особа - ОСОБА_3 навіть вибачався перед потерпілим за свої дії. Потім вони пішли у направленні пункту приймання металобрухту.

При огляді плит слідчим він впізнавав кожну з них особисто. В подальшому плити йому було повернуто ще до проголошення вироку відносно ОСОБА_3 , вони перебувають у нього вдома. Було повернуто 7 плит. З цього приводу підписував ряд документів, які саме, сказати не може.

За його участі проводилося впізнання, ним було впізнано ОСОБА_2 як особу, яка вчинила незаконне заволодіння його майном. Раніше, ще до липня 2018 року він бачив ОСОБА_2 з іншою особою, коли вони намагалися перелізти через паркан його домоволодіння, оскільки раніше також здійснювалися крадіжки його майна з подвір`я.

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що є сусідом потерпілого ОСОБА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , точний період часу не пам`ятає, в денний період доби, через паркан бачив двох чоловіків, які проникли на територію домоволодіння ОСОБА_1 , перелізши через паркан, перебували там не менше 20 хвилин та викрадали металеві вироби. Свідок робив їм зауваження через паркан, потім намагався затримати на вулиці, проте вони покинули територію домоволодіння через паркан, в руках у них були білі мішки. На зауваження свідка один з хлопців відповів, що шукали маковиння. В подальшому вони пішли в бік пішохідного мосту. Після цього свідок зателефонував сусіду ОСОБА_1 та повідомив його про події. Свідок зазначає, що ОСОБА_2 він бачив зблизька та впевнений, що це одна із осіб, яка перебувала на території домоволодіння сусіда.

- показаннями свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , влітку 2018 року ОСОБА_2 та інший хлопець запропонували йому купити декілька металевих плит, пояснивши, що вони належать одному з них, на що свідок погодився та придбав їх, за скільки - не пам`ятає. В подальшому співробітниками поліції вказані плити були у нього вилучені. Плит було біля п`яти, точно не пам`ятає. Співробітники поліції залишили йому плити на відповідальне зберігання, а в подальшому забрали.

- показаннями свідка ОСОБА_6 , допитаного за клопотанням захисту, який пояснив, що працює оперуповноваженим ВКП Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області.

У один з днів влітку 2018 року біля 14-00 год. він у своїх справах перебував на зупинці громадського транспорту в районі платформи «Липовий Гай», та бачив, як ОСОБА_2 разом з іншою особою проник до домоволодіння по АДРЕСА_3 та під парканом передавав іншій особі металеві плити, після чого вони вдвох пішли до пункту прийому металобрухту. Свідок повідомив керівництву про те, що сталося, затримувати осіб, що вчинили крадіжку, не став, оскільки перебував без зброї та не мав фізичної можливості затримати двох осіб. В подальшому вони пішли в напрямку вул. Кібальчича. Дії вказаних осіб свідок бачив на протязі близько 1,5 год.

А також дослідженими судом письмовими доказами, а саме:

Протоколом огляду місця події - домоволодіння по АДРЕСА_3 від 21.08.2018 р. (т.2, а.с. 65-66);

Протоколом огляду місця події - домоволодіння по АДРЕСА_4 , в ході якого ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції 4 металеві плити (т.2, а.с. 68-69);

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 2638/18 від 24.09.2018 р., згідно якого вартість брухту чорного металу вагою 60,5 кг станом на 21.08.2018 р. становила 361 грн. 18 коп. (т.2 а.с. 82-85),

Протоколами пред`явлення речей для впізнання від 12.09.2018 р., в ході яких потерпілий ОСОБА_1 впізнав 4 металеві плити, які було викрадено з території його домоволодіння 21.08.2018 р. (т.2. а.с. 86-101);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.09.2018 р., в ході якого ОСОБА_1 впізнав серед інших осіб ОСОБА_3 , як особу, яка 21.08.2018 р. перебувала поряд з його домоволодінням (т.2 а.с. 102-105);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.09.2018 р., в ході якого свідок ОСОБА_5 впізнав серед інших осіб ОСОБА_3 , як особу, яка 31.07.2018 та 21.08.2018 р. приносила йому на продаж металеві плити (т.2 а.с. 106-109);

Протоколом огляду місця події від 02.09.2018 р. за адресою: АДРЕСА_4, в ході якого вилучено 3 металевих плити (т.2. а.с. 112-113);

Актом зважування від 02.09.2018 р. (т.2. а.с. 114),

Протоколом огляду 3 металевих плит від 19.09.2018 р. (т.2. а.с. 116);

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 2656/18 від 25.09.2018 р., згідно якого вартість брухту чорного металу вагою 45,5 кг станом на 31.07.2018 р. становила 271 грн. 64 коп. (т.2 а.с. 121-124),

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2018 р., в ході якого свідок ОСОБА_5 впізнав серед інших осіб ОСОБА_2 як особу, яка влітку 2018 року приносила йому на продаж металеві плити (т.2. а.с. 159-162);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 29.11.2018 р., в ході якого ОСОБА_1 впізнав серед інших осіб ОСОБА_2 , як особу, яка 21.08.2018 р. перебувала поряд з його домоволодінням (т.2 а.с. 163-166);

Протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 30.11.2018 р. (т.2. а.с. 167-171),

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2018 р., яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки. В тексті вироку зазначено: «Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та пояснив, що скоїв їх при вищезазначених обставинах. Висновки судово-товарознавчих експертиз ОСОБА_3 не оспорював. Обвинувачений, зокрема, пояснив, що 31.07.2018 року, приблизно о 12 год., він знаходився разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , та останній запропонував здійснити крадіжку металевих плит з території домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою, на що він надав свою згоду. Після цього Живаго переліз через паркан, яким огороджена територія домоволодіння, а він залишився чекати його ззовні. Через деякий час ОСОБА_8 передав йому через отвір під парканом чотири металеві плити, які вони в подальшому віднесли та здали в пункт прийому металобрухту. За аналогічних обставин приблизно через місяць ним з ОСОБА_7 була вчинена крадіжка ще трьох металевих плит з території вказаного домоволодіння, які вони також віднесли та здали в тому ж пункті прийому металобрухту» (т.2 а.с. 174-177);

висновком судово-психіатричної експертизи № 888 від 28.11.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_2 на час проведення висновку страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю та опіоїдів. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 перебував у стані вищевказаних хронічних психічних захворювань, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_2 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2. а.с. 192-195);

Зазначені докази в їх сукупності беззаперечно свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також в судовому засіданні за клопотанням захисту допитаний свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2018 року за вчинення 2 епізодів крадіжок металевих плит з території домоволодіння по АДРЕСА_3 , які було вчинено у групі з ОСОБА_2 . В той же час, зазначив, що в ході досудового розслідування слідчий умовив його «взяти на себе» один з епізодів крадіжки (31 липня 2018 року), яку він разом з ОСОБА_2 не здійснював. Вирок суду він не оскаржував. ОСОБА_2 в ході слідства та в суді він оговорив за вказаним епізодом. Точно сказати, чи приймав саме ОСОБА_2 участь у крадіжці 31 липня 2018 року, свідок не може, але його з ним не було того дня.

21 серпня 2018 року він зустрівся вранці з ОСОБА_2 , вони разом вирішили вчинити крадіжку, підійшли до домоволодіння по АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 переліз через паркан, після чого передав йому 3 плитки, після чого вони віднесли їх до пункту прийому металобрухту на вул. Московській. Йому не було відомо, що ОСОБА_2 був нещодавно засуджений за крадіжку. Раніше з ним вони крадіжок не вчиняли.

Разом з тим, вказані показання ОСОБА_3 , а також показання ОСОБА_2 стосовно того, що він не брав участі у вчиненні крадіжки 31.07.2018 р. суд розцінює критично, як такі, що спрямовані на сприяння уникнення відповідальності ОСОБА_2 за вчинений ним епізод злочинної діяльності, оскільки свідок пояснив, що знає ОСОБА_2 з дитинства, вони товаришували багато років та разом вчиняли різні «пригоди». Крім того, така позиція спростовується вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2020 р., яким встановлено, що ОСОБА_3 дав суду показання, що вчинив 2 епізоди крадіжки разом з ОСОБА_2 , а також іншими письмовими доказами, дослідженими судом, показаннями потерпілого та свідків в судовому засіданні, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_4 , який впізнав ОСОБА_2 як особу, що вчинила крадіжку з подвір`я ОСОБА_1 , коли останнього не було вдома, а також свідка ОСОБА_6 .

Перевіряючи доводи сторони захисту про недопустимість ряду доказів, наданих стороною обвинувачення, суд приходить до такого.

Захисник Куценко О.А. просив визнати недопустимими: 1) протокол огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4, оскільки зазначені в протоколі анкетні дані понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не відповідають дійсності; 2) протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 02.09.2018 р. у зв`язку з тим, що його адреса проживання не відповідає дійсності; 3) протокол пред`явлення речей для впізнання потерпілому від 12.09.2018 р., оскільки захисник вважає, що речові докази втрачені; 4) протокол огляду місця події - домоволодіння ОСОБА_1 від 21.08.2018 р. - з аналогічних підстав.

До вказаних клопотань суд ставиться критично, оскільки зазначення в протоколі огляду місця події анкетних даних понятих не є таким, що впливає на сутність фактичних даних, встановлених в ході слідчої дії, зафіксованої у протоколі.

Крім того, потерпілий ОСОБА_1 неодноразово пояснив в суді, що отримав викрадені плити та вони перебувають у нього вдома, що спростовує доводи захисту про їх втрату та відсутність як таких.

Протокол же допиту свідка ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування взагалі не досліджувався судом, оскільки суд сприймає та покладає в основу вироку лише ті фактичні дані, що безпосередньо досліджувалися в судовому засіданні, в тому числі і пояснення свідків перед судом.

Також стороною захисту не забезпечено допит в судовому засіданні інших свідків, заявлених стороною захисту для перевірки її версії щодо недопустимості доказів.

Тому твердження обвинуваченого ОСОБА_2 , що він не скоював один зі злочинів, в якому його обвинувачують, не обґрунтовані. Нещирість обвинуваченого при дачі свідчень суду, навмисне перекручування їм фактичних обставин, обрана ним активна захисна позиція, свідчить про відсутність у ОСОБА_2 каяття у скоєному ним злочині, та, у зв`язку з цим, про його підвищену соціальну небезпеку.

Оцінюючи вищевказані докази суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства і підтверджується сукупністю доказів, досліджених і оголошених в судовому засіданні, які узгоджуються із показаннями потерпілого і свідків, даними ними в ході судового слідства.

Таким чином, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні 31.07.2018 та 21.08.2018 р. двох епізодів таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаних з проникненням у сховище, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у нарколога не перебуває, проте перебуває на диспансерному обліку в «Міському психоневрологічному диспансері № 16» Харківської міської ради з 1997 року з діагнозом «Наслідки органічного ушкодження ЦНС з вираженим церебростенічним синдромом», інвалідності не має, на час вчинення злочину був офіційно працевлаштованим, неодружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_11 2014 року народження, проживає разом зі співмешканкою ОСОБА_12 та її неповнолітньою дитиною ОСОБА_13 2009 року народження, які також знаходяться на його утриманні, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення крадіжок, останній раз 26.07.2018 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, вчинив інкриміновані йому злочини після ухвалення вироку суду у його відношенні та під час іспитового строку застосування до нього звільнення від відбування призначеного вироком суду покарання з випробуванням.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено. При цьому визнання в судовому засідання своєї винуватості у вчиненні одного з інкримінованого епізодів злочинної діяльності не свідчить про щире каяття обвинуваченого, а лише говорить про те, що він погоджується з висунутим щодо нього в цій частині обвинуваченням.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України є тяжкими умисними злочинами, обставини скоєння даного злочину, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, ставлення до скоєного, думку потерпілого про призначення покарання обвинуваченому, у зв`язку із чим суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов`язана з позбавленням волі у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, беручи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують його покарання, і той факт, що злочини ним вчинено через невеликий проміжок часу після ухвалення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.07.2018 р., яким його засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, що свідчить про усталений протиправний спосіб життя обвинуваченого та його схильність до вчинення злочинів проти власності.

Остаточне покарання ОСОБА_2 слід обрати за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком від 26.07.2018 р.

До набрання вироком суду законної сили необхідно продовжити строк запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_2 на стадії судового розгляду, у вигляді домашнього арешту.

Судові витрати у кримінальному провадженні вже стягнуті з ОСОБА_3 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2018 року, а тому додаткове стягнення їх з ОСОБА_2 суд вважає недоцільним.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України з врахуванням повернення речових доказів потерпілому за вироком суду від 04.10.2018 р. відносно ОСОБА_3 .

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 2 місяці, продовжити відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22 години до 06 години наступного дня за місцем постійного проживання: АДРЕСА_2 .

Строк відбування ОСОБА_2 покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 27 листопада 2018 року по 16 жовтня 2019 року з розрахунку «1 дню попереднього ув`язнення відповідає 1 день позбавлення волі».

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_2 затримати та через ДУ «Харківський слідчий ізолятор» направити до установи виконання покарання.

Речові докази вважати такими, що повернуті потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Макаров