Ухвала суду № 90711648, 31.07.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6611/20

Провадження № 2-з/638/291/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова

в складі головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Дзюба Є.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Харківська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, про знесення самочинного будівництва в порядку розгляду заяви про забезпечення позову, -

встановив:

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Чумаком Р.В. подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити ОСОБА_3 та іншим довіреним особам вчиняти будь-які дії щодо переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі укладати договори щодо її відчуження. Заборонити ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які будівельні роботи (в тому числі з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та інше) на об`єкті нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що станом на день подачі даної заяви будівельні роботи щодо об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 » продовжують вестися. Надбудова на рівні шостого поверху над зазначеною квартирою створює неминучу загрозу для безпечного проживання усіх мешканців будинку, в тому числі і позивача. Крім того, поступове руйнування конструктивних елементів будинку (тріщини в стінах) призводить до псування нерухомого майна (квартири) позивача, у зв`язку із чим порушується його право власності. На підтвердження того, що будівельні роботи наразі ведуться слугує лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 01.04.2020 № 5348/0/226-20. Вважає, що є неспростовані докази того, що ОСОБА_3 продовжує проводити будівельні роботи, які порушують права позивача та інших мешканців будинку, існує нагальна необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти будь-які будівельні роботи на об`єкті нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, вважає за необхідне також забезпечити позов шляхом накладення арешту на обЙ’єкт нерухомого майна за зазначеною вище адресою, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .. В обґрунтування даної вимоги посилається на те, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Станом на дату подачі позову, у вказаній справі не було вирішено питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту або заборони відчуження квартири АДРЕСА_4 . Отже, вважає, що задля відвернення ускладнення виконання судового рішення як у даній справі так і у справі за позовом ХМР, яке може призвести продаж зазначеної квартири третій особі, існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони відчуження об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Також у заяві про забезпечення позову зазначено, що у випадку незадоволення позову, позивач зобов`язується відшкодувати можливі збитки відповідачу, які спричинені забезпеченням позову. Позивач пропонує здійснити внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, який визначить суд, в якості зустрічного забезпечення, у разі вирішення судом застосувати зустрічне забезпечення.

Перевіривши матеріали наданої заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Суд також зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, крім обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, інших доказів чи обґрунтування доводів про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення, заявником суду не надано.

Враховуючи викладене, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним, доцільним та співрозмірним, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст.149,150 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_4 адвоката Чумака Романа Васильовича про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя: Т.В. Штих.