Ухвала суду № 90711313, 30.07.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/360/20

Провадження № 2/616/152/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

«30» липня 2020 року смт. Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області в складі судді РИКОВА М.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Харківгаз» про захист прав споживача шляхом визнання заборгованості перед АТ «Харківгаз» безпідставною, заборони вчиняти дії по відключенню домогосподарства від газопостачання, зобов`язання укладення договору на доставку/розподілу природнього газу, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Харківгаз» в якій просить: визнати заборгованість перед АТ «Харківгаз» безпідставною, заборонити монополісту АТ «Харківгаз» вчиняти дії по відключенню його домогосподарства від газопостачання за борги за рахунками складеними з порушенням вимог п.21 Договору № 2613 від 17.11.2009 р. та чинному законодавству, як методу шантажу; в зв`язку зі зміною законодавства прийняти рішення яким зобов`язати АТ «Харківгаз» укласти з ним договір на доставку/розподілу природнього газу; стягнути з відповідача на його користь 200 000 грн 00 к. моральної шкоди та просить відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» розгляд справи провести без сплати судового збору.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Даної вимоги позивачем не дотримано.

Позивачу необхідно зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти відповідача.

Окрім того, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до договору № 2613 від 17.11.2009 р., укладеного між АТ «Харківгаз» та позивачем відповідно до розрахунків за чинним Договором заборгованості за спожитий природній газ не має. АТ «Харківгаз» безпідставно, всупереч чинному законодавству та Договору надсилає рахунки для сплати за спожитий газ, в які включає грошові кошти непередбачені чинним Договором та Законодавством України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до діючого ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Даних вимог позивачем також не дотримано.

Позовна заява та додані документи в якості доказів, які подані позивачем до суду, взагалі не містять даних про сплату сум за користування газом, натомість позивачем додано до позовної заяви фотокопію повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу, однак вказаний документ фактично є нечитабельний (неналежна якість).

Згідно з вимогами Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлення документів) ГОСТ 6.38-90 ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст, щоб чітко було видно всі реквізити, а поля документа не порушено. Цей недолік необхідно усунути.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати свої вимоги, довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та зазначити відповідні докази, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 200 000 грн 00 к. моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачем не викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та відповідно, не містить відомостей в чому саме полягає заподіяна останньому моральна шкода.

Як роз`яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі невідповідності цим вимогам, позовна заява залишається без руху.

З огляду на те, що позивачем в позовній заяві не зазначено з яких міркувань він виходив визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 200 000 грн 00 к. та не заначено, якими доказами підтверджується розмір завданої шкоди, то пропонується позивачеві, відповідно до положень п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, уточнити зміст позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вищевказаних роз`яснень ВСУ.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не надав до суду документу, підтверджуючого сплату судового збору, при цьому, в прохальній частині позову зазначив про те, що відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» розгляд справи просить провести без сплати судового збору.

Проте відповідно до ЗУ «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Положеннями ст.5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції Закону України № 484-VIII від 22.05.2015 р.) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

На підставі ЗУ № 484-VIII від 22.05.2015 р. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав) виключено.

За змістом ЗУ «Про судовий збір» зі змінами, які прийняті пізніше, ніж Закон України "Про захист прав споживачів", вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивача на положення ЗУ "Про захист прав споживачів" не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні має ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакції ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Згідно із ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України)

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини які передували укладенню договору. Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, в порушення даних вимого закону, позивач у своїй позовні заяві взагалі не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживача»: 1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів). 2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. 3. Споживачі зобов`язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Жодна з перелічених у ст.4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги та уточнити обґрунтування з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».

В іншому випадку згідно Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання немайнової заяви 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 ЦПК України суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Харківгаз» про захист прав споживача шляхом визнання заборгованості перед АТ «Харківгаз» безпідставною, заборони вчиняти дії по відключенню домогосподарства від газопостачання, зобов`язання укладення договору на доставку/розподілу природнього газу, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. У спосіб на виконання даної ухвали суду позивачу подати відповідну заяву з її копіями та копіями доданих документів в кількості відповідно до відповідачів у справі через канцелярію суду, або направити засобами поштового зв`язку протягом визначеного строку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ