Рішення № 90710572, 30.07.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/580/20

№ провадження 2/647/213/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Миргород В.С.

при секретарі Салєховій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області цивільну справу №647/580/20 за позовом акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.03.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 3 400, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідач підтвердив свою згоду тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг, уклавши з Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві, однак, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 136 742, 94 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, не заперечує проти розгляду справи у відсутність їх представника та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у клопотанні від 12.05.2020 року, а саме застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За відсутності клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін, у відповідності до ч.ч.5, 8 ст.279 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України – суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, докази надані сторонами, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 3 400,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

На підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач підтвердив свою згоду тим, що підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, укладену між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 30.03.2011 року укладеним між «ПриватБанк» та ОСОБА_1 вбачається, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 року має заборгованість – 324 014, 85 грн., яка складається з наступного: 2 737, 15 грн. – заборгованість за кредитом; 315 177, 70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 100, 00 грн. – заборгованість за пенею. Заборгованість до стягнення становить 136 742, 94 грн., яка складається з наступного: 2 737, 15 грн. – заборгованість за кредитом; 134 005, 79 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 30.03.2011 року по 30.07.2018 року (а.с. 5-8).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Принцип повернення строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання батьківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. ( у еквіваленті 500 грн. по кредитним карткам, відкритим у валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісії. Штраф обліковується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу.

Відповідач порушив умови договору в частині несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.03.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , вбачається, що останній раз відповідач проводив оплату 04.06.2013 року у сумі 216, 14 грн., натомість позивач звернувся до суду з позовом 03.03.2020 року тобто зі спливом встановленого законом строку позовної давності.

12.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся через канцелярію суду з клопотанням про застосування строку позовної давності.

12.05.2020 року суд направив позивачу клопотання відповідача з метою отримання думки позивача, щодо застосування строку позовної давності ( а.с.76). Дане клопотання залишено позивачем без відповіді.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності на підставі ст. ст. 256-258 ЦК України, суд приходить до наступного.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Зокрема, пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що строк позовної давності до вимог Банку про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років (а.с.24).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм та пункту 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року (справа №6-16 цс 15), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів).

Суд вважає, що відповідач своїм підписом підтвердив надану йому інформацію про Умови кредитування в ПриватБанку, але позивач у порушення вимог ст.81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності Договору про збільшення позовної давності, укладеного між сторонами у письмовій формі.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, суд, виходячи з вищевикладеного вважає за необхідне при розгляді даної справи керуватися строком позовної давності, який передбачений законом, а не договором.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З розрахунків заборгованості за договором вбачається, що прострочена заборгованість за кредитним договором утворилась у відповідача ОСОБА_1 з 2011 року, а останній платіж за кредитним договором відповідачем здійснено 04.06.2013 року в сумі 216-14 грн. З того часу відповідач більше не здійснював жодних платежів по погашенню кредитної заборгованості, а тому немає підстав для переривання перебігу позовної давності, відповідно до положень ст.264 ЦК України.

Про факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору позивачеві ПАТ КБ "ПриватБанк" було достовірно відомо.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач ПАТ КБ "ПриватБанк", звернувшись до суду з позовом лише 03.03.2020 року, пропустив строк позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.03.2011 року.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-160цс14: «Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов».

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 04.06.2013 року з кінцевим терміном 04.06.2016 року, а позивач звернувся з позовом до суду 03.03.2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, визначеним ст. 257 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM від 22 жовтня 1996 року; рішення ZOLOTAS v. GREECE від 29 січня 2013 року).

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

12.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 в ході розгляду справи 12.05.2020 року заявив клопотання про застосування строку позовної давності, тобто відповідач у встановленому законом порядку заявив про застосування строку позовної давності, а позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" не заявляв клопотання про поновлення строку давності.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що в задоволенні позову слід відмовити з мотивів пропуску строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, в межах заявлених вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись ст.ст. 12,13,77,81,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у зв`язку з пропуском строку позовною давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 30.07.2020 року.

Суддя В. С. Миргород