Рішення № 90708624, 23.07.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/504/20

2/467/175/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звертаючись із вказаним позовом до суду, представник позивача посилався на те, що 10 жовтня 2018 року відповідачем була підписана заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО) та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Відповідно до п.п. 1.1.3 розділу ХХІІ ДКБО цей Договір, а також Заява про приєднання, Заява про встановлення (збільшення) кредитного ліміту, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця сукупної вартості кредиту та Умови користування кредитною лінією є кредитним договором, укладеним між банком та клієнтом.

Так, на підставі заяви ОСОБА_1 на встановлення відновлювальної кредитної лінії від 10 жовтня 2018 року банк установив йому кредитну лінію у розмірі 30 000,00 грн. під 0,001 % річних строком на 60 місяців.

При цьому, сторонами було погоджено, що комісійна винагорода за обслуговування використаної частини кредиту складає 3,2 % від використаної частини встановленого кредиту та сплачується щомісячно у всіх випадках.

Крім цього, комісійна винагорода за зняття готівкових коштів, наданих в кредит, становить 2,99 % від суми таких коштів та сплачується при знятті готівки в усіх банкоматах/касах з використанням платіжного терміналу.

У свою чергу, відповідач зобов`язався щомісячно здійснювати часткове повернення кредиту в розмірі обов`язкового щомісячного платежу, який складає 5,00% від суми заборгованості за кредитом, визначеної за звітній (білінговий) період на дату сплати обов`язкового щомісячного платежу.

Також за користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати банку проценти в порядку та розмірах, визначених Умовами користування кредитною лінією.

Процента ставка на наданим ОСОБА_1 кредитом була установлена як фіксована і становить 0,001 % річних, які нараховувались методом факт/факт на фактично отриману суму кредиту та за строк фактичного користування ним, починаючи з першого дня отримання кредиту та до дня фактичного його повернення.

Також у розділі 6 Паспорту споживчого кредиту сторонами обумовлено розмір пені, який становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення – за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню осинової суми боргу та/або сплати процентів та/або сплати комісійної винагороди, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

При цьому, сукупна сума пені не може перевищувати половини суми, одержаної за договором.

Представник позивача вказав, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань здійснював сплату щомісячних платежів з порушенням обумовлених строків та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 17 березня 2020 року має заборгованість перед банком на загальну суму 21 438, 28 грн., із яких 20 955, 39 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 58,91 грн. – заборгованість за комісією, 317, 75 грн. – 3 % річних від простроченої суми заборгованості та 66, 23 грн. інфляційні втрати.

За таких обставин, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь банку вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за вказаними вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2020 року.

Позиція сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, часі місце повідомлена належно, надала заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності, паралельно вказавши, що станом на 20 липня 2020 року заборгованість відповідача за основним боргом та комісією відсутня.

Заборгованість за іншими платежами, заявленими позивачем у позові, залишилась без змін.

Ці вимоги представник позивача підтримала і просила їх задовольнити.

Одночасно представник позивача вказала, що проти ухвалення заочного рішення у справі вона не заперечує.

Відповідач, у свою чергу, в судове засідання також не прибув, про його дату, час і місце повідомлений належно, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, причин свого неприбуття не вказав.

При цьому, відповідач будь – яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, або ж клопотань до суду не направляв, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування всіх умов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явився, причин своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених сторонами

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши надані йому докази та оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному

та безпосередньому дослідженні доказів, встановив наступні обставини, відповідні їм правовідносини і зробив такі висновки.

Так, судом установлено, що 10 жовтня 2018 року відповідач підписав Заяву про приєднання №548183115 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії, згідно якої просив надати йому кредиту у бажаному розмірі 30 000,00 грн. строком на 60 місяців.

Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, згідно якого сторони погодили основні умови кредитування, зокрема, щодо суми кредиту, строку кредитування, мети його отримання.

Також, сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом установлюється на рівні 0,001% річних і нараховується за методом факт/факт, а комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 3,2 % щомісяця від використаної частини кредиту.

Крім цього, сторони обумовили, що комісія за видачу готівкових кредитних коштів становить 2,99 %.

Щодо пені за порушення узятих на себе зобов`язань, то сторони дійшли згоди, що її розмір становить подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення – за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів та/ або сплати комісійної винагороди, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

При цьому, сукупна сума пені не може перевищувати половини суми, одержаної за договором.

Тож, вирішуючи спір по суті, суд ураховував таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так як слідує із наданих суду доказів, відповідачем підписано Заяву про приєднання №548183115 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), Заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії та Паспорт споживчого кредиту, а тому суд приходить до висновку, що сторони погодили усі необхідні істотні умови договору.

А тому Заява про приєднання №548183115 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки), Заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту разом із Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, до умов якого приєднався відповідач, становлять між позивачам та відповідачем Кредитний договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом ( ч.3 ст. 1054 ЦК України).

Так, згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Позика ж вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, із матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, та виписки по картковому рахунку, слідує, що відповідач умов кредитного договору дотримувався неналежно, внаслідок чого станом на 17 березня 2020 року має заборгованість перед банком на загальну суму 21 438,28 грн., із яких 20 955, 39 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 58,91 грн. – заборгованість за комісією, а також нараховані позивачем 317, 75 грн. – 3 % річних від простроченої суми заборгованості та 66, 23 грн. інфляційні втрати.

Тому, вирішуючи цей спір по суті, суд виходив із такого.

Так, позивач пред`явив до відповідача вимоги про повернення осиного боргу (тіла) кредиту у розмірі 20 955,39 грн. та комісії у розмірі 58, 91 грн., що визначено договором.

Однак, як слідує із заяви представника позивача, вказана заборгованість станом на 20 липня 2020 року відсутня, а тому суд не вирішує спір у цій частині.

Заборгованості за процентами та пенею банк не пред`явив, у той час, як штрафи за порушення кредитних зобов`язань Кредитним договором що укладений між сторонами, не передбачено.

Таким чином, наразі суд вирішує питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від прострочених сум заборгованості та інфляційних втрат.

У цьому контексті суд керується приписами таких правових норм.

Так, як було вказано вище, згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений в договорі або законі.

У свою чергу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст. 612 ЦК України).

На підставі ч.2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У свою чергу, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У цьому випадку позивач надав обгрунтований і детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, а тому перевіривши його, суд вважає правильним алгоритм нарахування цих платежів, а вимогу позивача законною, оскільки відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки.

При цьому, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3% річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановлені договором.

Як наслідок, суд вважає, що за наслідками розгляду цієї справи, слід прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 317, 75 грн. та інфляційних втрати у розмірі 66, 23 грн., незважаючи на те, що на цей час заборгованість відповідача за тілом кредиту та комісією відсутня, оскільки такий факт на момент пред`явлення позову мав місце.

Відповідно, права позивача є порушеними відповідачем через неналежне виконання ним своїх грошових зобов`язань, а тому вони (ці права) підлягають захисту у спосіб, що запропонований позивачем, тобто, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

А тому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 263-265, 279, 280 -282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадний банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадний банк» 3% річних від прострочених сум заборгованості у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 75 коп. та інфляційні втрати у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадний банк» судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Миколаївського обласного управління Акціонерне товариство «Ощадний банк» - ЄДРПОУ 09326464; вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028)

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ).

Суддя І.В. Явіца