Рішення № 90708297, 31.07.2020, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/818/20

Провадження № 2/396/325/20

РІШЕННЯ

Іменем України

31.07.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Гарбуз Ольга Анатоліївна,

за участі секретаря судового засідання Пономаренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/817/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем не було надано у відповідь на її письмовий запит від 26.05.2020 року, інформацію щодо кредитного договору №378332404 від 01.09.2019 року. В діях відповідача вбачає порушення її прав як споживача, гарантованих Конституцією України та Законом України «Про захист прав споживачів», а тому звернулась з даним позовом до суду.

21.07.2020 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача вказав, що заперечує проти позову, вважає його необгрунтованим та просить закрити провадження в зв`язку з відсутністю предмету позову, вказавши, що 12.03.2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та позивачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №442769201, без конкретної споживчої мети на суму 13000 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами у вказаний строком. Позичальник не повернула вказані кошти відповідно до умов договору. Заява від 06.06.2020 року, яку позивач надала ніби доказ у справі, до Фінансової установи не направлялся взагалі.

Вказав у відзиві, що існує хронологія укладення кредитного договору детально описана у правилах надання фінансових кредитів. Дані правила розміщені на сайті товариства. У результаті непроходження алгоритму всих дій товариства договір не було б укладено, а тому вважають твердження позивача, що товариство не надало повної інформації безпідставним. Позивач тривалий час співпрацює з товариством з 01.09.2019 року та вже отримала 8 кредів, а тому ознайомлена з умовами і процедурою укладення договору та його погашення. Всі умови містяться в договорі, позивачка мала та має змогу ознайомитися з ними як до укладення так і після укладення договору.

Вказав у відзиві на незрозумілий підпис в заяві позивачки доданої як доказ до позову.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 14.07.2020 року.

09.07.2020 року надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі.

10.07.2020 року надійшла заява від представника відповідача про перенесення судового розгляду спарви, для подачі відзиву.

21.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача.

Відповідно положень ч. 2 ст. 191 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

У ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановиви наступні обставини, зокрема, позивач ОСОБА_1 01.09.2019 року уклала договір № НОМЕР_1 з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" про надання кредиту в розмірі 13000 грн., заповнивши особисту анкету в електронному вигляді, підписавши її електронним підписом та направивши відповідачу. Дані обставини підтверджуються копією договору №378332404 від 01.09.2019 року, заявкою, платіжним дорученням, довідкою про дії позичальника та довідкою про відсутність заборгованості станом на 27.09.2019 року, які додав до відзиву представник відповідача.

Позивач направила відповідачу заяву датовану 06.06.2020 року в якій просила надіслати їй належним чином завірений кредитний договір №378332404 від 01.09.2019 року, та інформацію за кредитним договором . Вказавши що її заява залишилась без відповіді.

Відповідачем не надано до справи, в якості доказу, відповіді на запит позивачки, навпаки представник зазначив, що письмовий договір надається на вимогу особи, однак ОСОБА_1 з такою вимогою не зверталась, та заяви від 06.06.2020 року товариство не отримувало.

На підтвердження неодноразових кредитних відносин з позивачкою, представник відповідача надав договір №442769201 від 09.03.2020 року про отримання кредиту без споживчої мети в розмірі 13000 грн.

Суд вбачає, що позивач просить надати інформацію по кредитному договору №378332404 від 01.09.2019 року, а представник відповідача у відзиві зазначив про обставини кредитного договору №442769201 від 12.03.2020 року, однак до відзиву надав докази по кредитному договору №378332404 від 01.09.2019 року на суму 8000 грн., який і є предметом позову.

З доданих матеріалів суд встановив, що дійсно між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", 01.09.2019 року було укладено договір №378332404 з про надання кредиту в розмірі 8000 грн, строком на 30 днів. Вказаний кредит надано за електронною заявкою позивачки ОСОБА_1 яка була подана 01.09.2019 року о 14.36 год. Згоду надано за допомогою підписання одноразовим ідентифікатором. Згідно платіжного доручення на переказ та зарахування грошей 01.09.202019 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на карту позивачки 8000 грн. згідно умов договору. Згідно довідки №378332404/27092019/Э від 27.09.2019 року станом на 27.09.2019 року заборгованість за кредитом №378332404 від 01.09.2019 року відсутня.

Як зазначила позивач, відповідач не надав на її запит інформацію щодо укладеного вищевказаного кредитного договору надавши до матеріалів справи копію запиту.

Відповідно до п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Тобто, права на інформацію є про продукцію передбачено законодавством про захист прав споживачів. В даному випадку' продукція це надання послуги споживчого кредитування.

Рішення Конституційного Суду України Справа N 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України) (254к/96-ВР). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України) (254к/96-ВР). У рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону (закон "Про захист прав споживачів"), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положень Закону "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Таким чином, вимоги законодавства про захист прав споживачів розповсюджуються на всі правовідносини, що діють між сторонами, як при підписанні кредитного договору так і впродовж всього строку його дії.

Верховний суд України, в постанові по справі № 758/9298/15-ц, вказав, що «У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов`язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати таку інформацію. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи повинні розкривати інформацію, що надається клієнтам відповідно до ст. 12 цього Закону. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА 5 щодо офіційного тлумачення положень пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. З ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року № 15-рп/‘2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами) у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти, так їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту

В Рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 р. по справі № 1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Частиною четвертою статті 55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено право необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ст. ст. 6, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» клієнт має право доступу до інформації щодо кредитного договору.

Згідно ст. 5 Закону України “Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів...” Відповідно до ст. 2 “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст. З Закону України "Про звернення громадян"). Законодавством України «Про звернення громадян» передбачено безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб`єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов`язком держави.

Суд встановив, факт, про відсутність у позивача ОСОБА_2 копії договору в письмовій формі, однак у відзиві представник відповідача вказав про можливість його надання на вимогу позичальника, однак станом на день розгляду справи позивач не надала суду належних доказів на підтвердження обставин направлення запиту до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Також ухвалюючи рішення суд зважає, що представник відповідача, достовірно знаючи про процесуальне право позивачки знайомитись з матеріалами справи надав до відзиву докази, які мястять всю необхідну інформацію по кредитному договору №378332404 від 01.09.2019 року, що свідчить про відсутність потреби у відповідача приховати вказану інформацію.

Натомість позивач не надала до суду підтверджуючих доказів направлення до відповідача запиту від 06.06.2020 року. Крім того суд звертає увагу, що позов подано до суду 10.06.2020 року тобто лише через читири дні після дати направлення запиту, в той час як законом передбачено 10 днів для надання відповіді, з дня отримання запиту, тому суд припускає, що доводи представника відповідача викладені у відзиві, про намагання позивачки ввести суд в оману, є дійсними, а дії позивачки про звернення до суду за захистом її прав як споживача передчасними, оскільки матеріали справи не містять належних доказів ігнорування, абож відмови в наданні інформації відповідачем.

Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформація щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зважаючи, що позивач не надала суду належних доказів на підтвердження обставин направлення запиту до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", а тому суд не вбачає порушення прав позивачки як споживача послуг, яке б підлягало захисту в судовому порядку, таким чином, враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору (ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ "Про судовий збір"), а відповідач звільняється на підставі положення ст. 141 ЦПК України, тому судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" про захист прав споживача, шляхом зобов`язаня ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ЄДРПОУ38569246, надати належним чином засвідчену копію кредитного договору №378332404 від 01.09.2019 року; надати інформацію щодо споживчого кредиту:

- тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

- суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

- тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, порядок її зміни, індекси, що застосовуються для змінюваної процентної ставки;

- реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту для споживача виходячи з обраних споживачем умов кредитування – відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Судову витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз