Рішення № 90708180, 29.07.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/849/15-ц

2/465/819/20

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кузя В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Терлецького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни, Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України про визнання елетронних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання акту державного виконавця недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації, -

встановив:

Позивач звернулася в суд з позовною заявою, яку в подальшому уточнила, про визнання елетронних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання акту державного виконавця недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова №2-1659/10 про стягнення з неї, позивача, на користь відповідача 2 - ОСОБА_2 грошових коштів. В ході виконання провадження у справі, встановлено, що вона, позивач, володіє на праві спільної сумісної власності квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 18.11.2011р. ухвалою Франківського районного суду м. Львова на підставі звернення державного виконавця виділено їй, позивачу, ј частки квартири АДРЕСА_1 . 08.12.2011р. державним виконавцем в період часу з 11 год. по 12-15 год. був складений акт опису і арешту майна, яке належить їй, позивачу, а саме ј частки квартири АДРЕСА_1 і вказана частка квартири передана на відповідальне зберігання ОСОБА_3 23.12.2013р. ТзОВ «Експертне бюро «Айстра» була визначена ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме ј частки квартири АДРЕСА_1 та нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м., яка склала 71 500 грн. Вказує на те, що матеріали виконавчого провадження містять заяву ОСОБА_2 , за номером вх.4814/0936 від 14.12.2011р., якою остання погоджується та не заперечує проти реалізації ј частки квартири АДРЕСА_1 та нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м. за стартовою ціною – 123 606 грн. Також матеріали виконавчого провадження містять два висновки визначення ринкової вартості об`єкта оцінки, а саме ј частки квартири АДРЕСА_1 та нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м., які склали на 22.11.2011р. – 1230522 грн., на 14.06.2012р. – 121 872 грн. Згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.11.2013р. у справі №465/4489/13-ц, провадження №2/46/2301/13, визначена вартість ј частки квартири АДРЕСА_1 без нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м. – 121 872 грн. 26.08.2014р. державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги з реалізації ј частки квартири АДРЕСА_1 та нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м., за стартовою ціною 71 500 грн., переможцем яких стала ОСОБА_2 , запропонувавши цінову пропозицію 71 500 грн. Вказана стартова ціна була встановлена згідно визначення ринкової вартості об`єкта оцінки ТзОВ «Експертне бюро «Айстра» від 23.12.2013р., який на момент проведення торгів не був дійсним, так як діяв до 23.06.2014р. 26.08.2014р. був складений протокол №2142 проведення електронних торгів. На підставі протоколу №2142 проведення електронних торгів, державним виконавцем складений акт реалізації арештованого майна від 08.09.2014р., згідно якого 10.09.2014р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Надією Миколаївною видано Єсіній О.В. свідоцтво про право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 без нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м. Вважає проведення електронних торгів від 26.08.2014р. недійсними, зважаючи на процедуру їх проведення. Крім того, зазначає, що не була належним чином ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження, оскільки перебувала в СІЗО, і державному виконавцю було відомо про це.

Матеріали справи поступили до Франківського районного суду м. Львова 06.02.2015 та відповідно до ухвали від 19.02.2015 призначені до розгляду.

15 травня 2019 року відбувся повторний авторозподіл справи та на підставі розпорядження керівника апарата справу передано для розгляду судді, визначеному у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Судова справа прийнята до провадження з урахуванням рішення зборів суддів Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2019 року, яким підтверджено рішення від 13.05.2019 року. В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили такий задоволити.

В чергове судове засідання позивач та її представник не прибули, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, просить задоволити.

В чергове судове засідання відповідач 1 - Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце судового засідання. В матеріалах справи (том 1, а.с. 33 - 36) міститься заперечення старшого державного виконавця Франківського ВДВС ЛМУЮ Владиш І.В. на позовну заяву про визнання прилюдних торгів, акту державного виконавця, свідоцтва про право власності недійсними, скасування протоколу про проведення прилюдних торгів та державної реєстрації права власності, в якому відповідач 1 просить повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що позивачем не надано жодного обґрунтування та доказу, які заслуговують на увагу і доводять недійсність проведених торгів з реалізації арештованого майна, і що як наслідок суттєво вплинуло на права та інтереси позивача.

В чергове судове засідання відповідач 2 – ОСОБА_2 та її представник не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце судового засідання. Представник подав клопотання про відкладення судового засідання.

В чергове судове засідання третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна, не прибула, хоча належним чином була повідомлена про час, дату і місце судового засідання. В матеріалах справи (том 1, а.с.61) міститься пояснення, в яких третя особа зазначає, що всі подані документи для видачі свідоцтва та процедура його видачі відповідали вимогам чинного законодавства, просить розглядати справу без її участі.

В чергове судове засідання третя особа - Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України не прибуло, хоча належним чином було повідомлено про час, дату і місце судового засідання. В матеріалах справи (том 1, а.с.28 - 31) містяться письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що як організатор торгів забезпечив проведення електронних торгів 26.08.2014р. по лоту за реєстраційним номером 629 у чіткій відповідності до законодавства України.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін з ухваленням рішення у справі, зважаючи на стадію судового процесу та розумні строки розгляду справи.

У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Бровко О.О. Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 29.03.2010р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1659/10, виданого 01.03.2010р. Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53 200 євро, 34 800 доларів США, 120,00 грн. інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, 1 700, 00 грн. сплаченого державного мита та 2 000, 00 грн. за надання юридичних послуг.

Згідно акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 08.09.2014р., затвердженого начальником Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Солтис Ю.С., 26.08.2014р. ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги, в яких брав участь лот №629. Найменування майна: ј частки вбудованого приміщення (квартири) загальною площею 42,7 кв.м. та нежитлових підвальних приміщень – 3/16,3 кв. м., 4/14,1 кв.м., 5/13,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 07.11.2005 року, виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №1791 (реєстраційний номер 12370784), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 18.11.2011р. у справі №6-251/11 виділена ОСОБА_1 ј квартири у спільну часткову власність. Стартова ціна лоту 71 500 грн., переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_2 , в підтвердження чого сформовано протокол №2142 проведення електронних торгів від 26.08.2014р.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин, врегульованих Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1659/10, виданого 01.03.2010р. Франківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53 200 євро, 34 800 доларів, 120,00 грн. інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, 1 700, 00 грн. сплаченого державного мита та 2 000, 00 грн. за надання юридичних послуг, що позивачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем та її представником не доведено законність заявлених ними позовних вимог до відповідачів, натомість документи, долучені позивачем до матеріалів позову, свідчать про проведення процедури електронних торгів у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документів на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України «Про виконавче провадження», а також Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 №656/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за №427/25204 (далі - Тимчасовий порядок, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з Тимчасового порядку електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі (Система - інформаційна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів подання й обробки заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробку інформації про електронні торги).

Відповідно до п. 4 наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204, яким затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, уповноважено державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, організацію та проведення електронних торгів, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Частиною 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Частинами 2-4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Таким чином, позивач, вважаючи будь-які дії, пов`язані з оцінкою реалізованого майна, незаконними, для належного захисту порушених на його думку прав повинен був звертатися до суду із скаргою у визначеному порядку розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів. Підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме «Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів», який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.12.2015 № 2710/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 року за № 1620/28065, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів як правочин належить до договорів купівлі-продажу, правочин може визнаватися недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, у відповідності до вимог ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, всі дії державного виконавця, які були вчинені в рамках вищезазначеного виконавчого провадження, не стосуються моменту вчинення правочину, так як державний виконавець не є стороною правочину, і відповідно, не може брати участь у вчиненні правочину.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Підставою недійсності прилюдних торгів є недотримання вимог закону саме в момент їх проведення, а не в момент підготовки до них. Тому дії державного виконавця при визначенні вартості арештованого майна, направленні заявки на його реалізацію не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення електронних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення електронних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Тому, окрім порушення норм закону при проведенні електронних торгів, повинно бути встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання електронних торгів недійсними.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884 цс 15.

Позивач не заперечує, що їй відомо про розмір заборгованості, однак матеріали справи не містять будь-яких даних про вжиття нею заходів щодо погашення заборгованості.

Тобто, позивач, у будь-який момент мала змогу зупинити продаж майна шляхом сплати всієї суми боргу, однак вона своїм правом не скористалася. Натомість позивач наполягає, що вартість оціненого майна значно занижена.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача щодо перешкоджання придбання вказаного майна.

Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у Постанові від 18 листопада 2015 року № 6-1884цс15. Таким чином, підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює та встановлення судом того, що порушення (у разі його наявності) вплинуло на результати торгів.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 2010 року, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст..ст. 1, 3,10 , 12, 81, 89, 141, 258,259, 263-265 ЦПК України,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , за участі третіх осіб - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни, Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України про визнання елетронних торгів недійсними, скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання акту державного виконавця недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування державної реєстраціїза безпідставністю таких.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу виготовлення його повного тексту до Львівського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ;

Відповідач 1: Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції: вул. Конопська 6, м. Львів;

Відповідач 2: ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна – вул. Генерала Чупринки 46, оф.8, м. Львів:

Третя особа: Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України: вул. Пимоненка Миколи 13 літ. «Б», м. Київ.

Суддя В. Кузь