Рішення № 90707244, 30.07.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2424/18

Провадження № 2-55/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання матері, третя особа - Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду в вищезазначеним позов, в обґрунтування якого зазначила, що з 2013 по 2017 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання завагітніла і сповістила про це відповідача. На третьому місяці вагітності відповідач її вигнав з свого помешкання. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 . На підставі ч.1 ст. 135 СК України, вона зареєструвала сина на своє прізвище та отримала свідоцтво про народження. Зазначила, що відповідач відмовився подавати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію батьківства та участь у вихованні дитини не приймав. А тому, позивач просить суд визнати ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5 , внести зміни до актового запису про народження та стягнути аліменти на утримання її та сина.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 100 від 02.05.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно ч.1 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно ч. 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що актовий запис № 100 від 02.05.2018, про народження ОСОБА_5 , вчинено саме на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» ( Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У відповідності до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою від 09.10.2019 було призначено судово-генетичну експертизу.

25.06.2020 до суду надійшло повідомлення від завідуючого відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, щодо неможливості проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації, у зв`язку з несплатою ОСОБА_3 вартості проведення експертизи.

Зважаючи на ухилення позивача ОСОБА_3 від проведення судово-генетичної експертизи, відсутність будь-які фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,13,19,23,28,81,263-265,274 ЦПК України, ст.ст. 121,125,128 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання матері, третя особа - Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2020.

Суддя О.Б. Тиханський