Вирок № 90706778, 31.07.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/705/20 1-кп/335/479/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю.,

процесуального прокурора Некрашевича В.В. ,

представників потерпілого адвоката Барбашина С.В.,

Яковлєвої В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Матсалаєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019080060002756 від 4 листопада 2019 р., за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньо-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого (у фактичних шлюбних відносинах), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

30.10.2019 приблизно о 14:10 год. ОСОБА_2 , перебуваючи у громадському місці, а саме біля зупинки громадського транспорту ТЦ «Україна» по пр. Соборному в м. Запоріжжі, поруч із якою знаходилась палатка із символікою політичної партії «Партія Шарія», в якій знаходився член партійної організації ОСОБА_3 та виконував агітаційні дії, а саме роздавав газети, діючи з раптово виниклим умислом на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, ігноруючи існуючі в суспільстві норми поведінки, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, раптово підійшов до вказаної палатки та, схопивши лівою рукою прапор, на якому зображено логотип політичної партії «Партія Шарія», шляхом нанесення декількох ударів предметом, схожим на ніж, який мав при собі, розрізав вищевказаний прапор з правого нижнього боку. Після цього ОСОБА_2 грубо виразився непристойними словами щодо особи ОСОБА_4 , та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, направившись у бік пішохідного переходу, що розташований на зупинці громадського транспорту ТЦ «Україна».

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, зазначивши, що цей злочин він не вчиняв, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 цілий день знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_3 , святкував День народження сестри своєї цивільної дружини ОСОБА_5 разом із нею, її матір`ю ОСОБА_6 , її батьком, дружиною брата ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , та племінницею дружини ОСОБА_8 . Крім того, приблизно о 14:00 год. цього дня його бачила квартальна ОСОБА_9 , в якої він забирав напої для свята. Зазначив, що може пройти поліграф, щоб підтвердити свою невинуватість. Вважає, що свідок ОСОБА_3 при його впізнанні помилився, оскільки існує багато чоловіків, схожих на нього зовнішністю. Просив його виправдати.

Разом із тим, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження та доводиться поза розумним сумнівом такими доказами.

Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.10.2019, ОСОБА_10 зазначила, що 30.10.2020 близько 14:05 год. невідомий чоловік пошкодив майно політичної партії «Партія Шарія», а саме порізав прапор з логотипом вказаної політичної партії (а.п. 50).

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що їй у жовтні 2019 р., точної дати не пам`ятає, зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_11 , який повідомив про розріз прапору на палатці партії «Партія Шарія». Вона зателефонувала ОСОБА_12 та під`їхала до зупинки ТЦ «Україна», біля якої знаходилась палатка партії. Тоді вона побачила розрізаний прапор, у палатці знаходились чоловіки на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_11 . Поліцейські вже були на місці та опитували людей. ОСОБА_3 (ОСОБА_3 ) запам`ятав чоловіка, який розрізав прапор та описав його поліцейським.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив, що 30.10.2019 йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про те, що невідомий чоловік вчинив напад на палатку партії «Партія Шарія» з ножом, розрізав прапор та виразився грубими словами та погрозами на адресу партії та її лідера. Коли він приїхав на місце події, то побачив, що прапор розірваний. По дорозі він викликав поліцію.

Аналогічні пояснення надала представник потерпілого ОСОБА_15 , керівник Запорізької організації партії «Партія Шарія», яка зазначила, що 30.10.2019 перебувала поза межами м. Запоріжжя, їй зателефонував ОСОБА_3 , який повідомив про те, що невідомий чоловік вчинив напад на палатку партії та розрізав ножом прапор. Вона зателефонувала ОСОБА_12 , який під`їхав на місце події та викликав поліцію. Їй відомо також, що ОСОБА_10 також приїжджала на місце події. Наступного дня ОСОБА_3 їй детально розповів, як відбувались події, та був дуже збентежений цією ситуацією, оскільки невідомий чоловік дістав ніж у громадському місці.

З протоколу огляду місця події від 30.10.2019 з доданою фототаблицею випливає, що слідчий в присутності понятих оглянув палатку червоного кольору із назвою «Партія Шарія», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний біля парка Яланського неподалік від зупинки громадського транспорту ТЦ «Україна», біля якої знаходяться кіоски, пішохідний перехід, клуб «Наутілус». З правого боку палатки ззовні знаходиться дерев`яна палка, на якій знаходиться полотно у вигляді прапору, що має напис «Партія Шарія». На внутрішньому боці прапору наявний шар білого кольору, що має напис «Партія Шарія». Прапор має пошкодження у вигляді розрізу з правого нижнього боку розміром 60-70 см. Вказане полотно було вилучено під час огляду (а.п. 51-59).

Цей прапор було оглянуто слідчим відповідно до протоколу огляду від 22.11.2019, в якому описано та сфотографовано розріз від букви «А» до правого нижнього кута прапора (а.п. 72-73). Після огляду прапор упаковано до спец.пакету № 4342472, який постановою слідчого від 22.11.2019 визнано речовим доказом (а.п. 74).

Враховуючи зміст протоколу огляду місця поді від 30.10.2019 та протоколу огляду від 22.11.2019, суд доходить висновку, що прапор був розрізаний саме з правого нижнього боку, а не уздовж всієї площі, як це було зазначено в обвинувальному акті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 30.10.2019 приблизно з 14:00 год. до 14:15 год. він перебував у палатці, де разом з іншим чоловіком роздавали газети «Партії Шарія» перехожим. У той день на вказаній ділянці було багато людей, котрі знаходились на зупинці транспорту, біля квітів та просто проходили поруч. Вказаний чоловік відійшов, і ОСОБА_3 залишився у палатці один. З лівого боку до нього підійшов чоловік, якого він під час судового засідання впізнав в обвинуваченому ОСОБА_2 , який був одягнутий у темну куртку, кепку та мав зелений рюкзак, та який дістав з карману ніж, схопив прапор і порізав його ножом, схожим на кинджал, після чого швидко направився у бік пішохідного переходу. ОСОБА_3 наздогнав цього чоловіка, і цей чоловік висловився грубо щодо особи ОСОБА_4 непристойним висловом, після чого пішов у перехід, перейшов на інший бік вулиці. Потім до нього підійшла жінка, яка знімала все на відео, разом з іншим чоловіком, які також грубо виразились на адресу партії. ОСОБА_3 про даний випадок повідомив керівництву партії, які викликали поліцію. Через 5 хвилин приїхали працівники поліції. Нормальний режим їх роботи було порушено, він був змушений згорнути палатку партії.

Також свідок ОСОБА_3 під час проведення впізнання на стадії досудового розслідування вказував на ОСОБА_2 як на особу, що вчинила дане кримінальне правопорушення та зазначив, що впізнав його за формою обличчя, кольором волосся, структурою тілобудови та загальними рисами обличчя, що підтверджується протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2019 з доданою фототаблицею.

Враховуючі дані обставини, в суду не виникає сумнівів у достовірності показань свідка ОСОБА_3 , який вказав на обвинуваченого як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а тому судом відкидаються посилання обвинуваченого, що даний свідок міг помилитися щодо особи обвинуваченого.

Суд вважає необґрунтованими посилання захисника у судових дебатах на недопустимість доказу, що міститься у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 05.11.2019, через порушення порядку проведення цієї слідчої дії та порушення права ОСОБА_2 на захист, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Змістом протоколу пред`явлення особи для впізнання від 05.11.2019 підтверджено, що вказані вимоги КПК України були слідчим дотримані, оскільки попередньо свідок ОСОБА_3 пояснив, за якими характеристиками може впізнати особу, ОСОБА_2 був пред`явлений для впізнання за участі трьох інших осіб, які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Участь захисника під час проведення цієї слідчої дії вищенаведеними положеннями КПК України не передбачено. Крім того, станом на час проведення впізнання ОСОБА_2 не було пред`явлено підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тобто він не мав процесуального статусу підозрюваного.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 10.07.2019 по справі № 752/22085/16-к, самі по собі факти перебування осіб на спеціальних обліках й на стаціонарному лікуванні з певним діагнозом не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України. Верховний Суд зазначив, що питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров`я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.

У даному випадку, матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, що ОСОБА_2 заявлялось відповідне клопотання про залучення йому захисника під час вчинення вищезазначеної слідчої дії, а також, що станом на час проведення впізнання у слідчого була в наявності інформація про наявність в ОСОБА_2 таких розладів психічного стану, які б впливали на можливість останнього в повному обсязі реалізовувати свої процесуальні права як учасника даної слідчої дії.

Також суд вважає необґрунтованими посилання захисника на те, що особи, які пред`являлись свідкові для впізнання, повинні були бути одягнуті у кепку, т.я. захисник в обґрунтування свого твердження посилалась на відеозапис, що не є допустимим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, наявність кепки на особі, що вчинила кримінальне правопорушення, про що також зазначав свідок ОСОБА_3 , на переконання суду, не є істотною обставиною, оскільки таку кепку особа могла зняти у будь-який час як до, так і після вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки судом не встановлено порушення прав та свобод ОСОБА_2 , зокрема і його права на захист під час проведення впізнання, тому суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на недопустимість вказаного доказу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , цивільної дружини обвинуваченого про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом дня ОСОБА_2 знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_3 , та святкував День народження сестри дружини разом із дружиною, її батьками, ОСОБА_7 та іншими, спростовуються матеріалами тимчасового доступу до речей і документів, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 09.12.2019, а саме інформацією оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (а.п. 77-78, 86-89), яка була оглянута слідчим.

Так, слідчий ОСОБА_22, який проводив досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, в судовому засіданні пояснив, що під час проведення досудового розслідування було отримано тимчасовий доступ до інформації мобільних операторів стосовно місцезнаходження свідків та інших осіб, які пояснювали, що ОСОБА_2 на час вчинення правопорушення перебував разом із ними на о. Хортиця. За наслідками проведених тимчасових доступів було встановлено, що ці особи знаходились в іншому місці.

Відповідно до протоколу огляду від 08.01.2020, телефон із абонентським номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , протягом часу з 13 до 15 год. 30.10.2019 не перебував за вищезазначеною адресою (а.п. 90-92).

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначав, що його телефон взагалі міг бути вимкнутий у вказаний день та час, однак зазначив, що давністю подій він цю обставину точно не пам`ятає.

Крім того, в судове засідання, незважаючи на вжиті судом заходи, не з`явилась свідок ОСОБА_7 , яка відповідно до змісту протоколу огляду від 08.01.2020 (а.п. 95) стверджувала, що перебувала разом з ОСОБА_2 весь день 30.10.2019 за адресою: АДРЕСА_3 , та ці обставини були предметом перевірки під час досудового розслідування. Так, суд викликав цього свідка судовими повістками, що направлялись рекомендованими листами із повідомленнями про вручення, однак конверти із поштовими відправленнями повертались на адресу суду неврученими. Також на судове засідання, призначене на 30.07.2020 свідку направлялась телефонограма, яку вона прийняла особисто. Однак, в судове засідання цей свідок не з`явилась та причини неявки суду не повідомила. Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що на теперішній час він із ОСОБА_7 не спілкується і йому також не відомі причини її неявки. Клопотань про привід цього свідка в судове засідання учасники процесу не заявляли. За таких обставин та враховуючи, що в матеріалах справи наявний протокол огляду від 08.01.2020 (а.п. 95) із зазначенням обставин, на підтвердження яких могла бути допитана вказаний свідок, і про ці обставини також вказував сам обвинувачений, а також враховуючи її неодноразову неявку в судове засідання судом в порядку ч. 2 ст. 349 КПК України змінено обсяг дослідження доказів в судовому засіданні та визнано відсутність подальшої необхідності виклику та допиту цього свідка.

Відповідно до протоколу огляду від 08.01.2020 слідчий оглянув диск для лазерних систем зчитування з інформацією по мобільному номеру НОМЕР_2 , що належить свідку ОСОБА_7 , та цим протоколом встановлено, що ОСОБА_7 у вказаний час не перебувала за адресою: АДРЕСА_3 (а.п. 79-80, 81-85, 95).

У судовому засіданні стороною захисту також заявлялось клопотання про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які могли би підтвердити факт знаходження ОСОБА_2 на о. Хортиця 30.10.2019 на час вчинення кримінального правопорушення, в задоволенні якого суд відмовив, оскільки ці свідки не допитувались під час досудового розслідування, та стороною захисту таке клопотання слідчому не заявлялось. Також відповідно до ч. 11 ст. 290 КПК України сторона захисту не відкрила стороні обвинувачення показання цих свідків під час судового розгляду.

Крім того, в порядку ч. 2 ст. 349 КПК України за клопотанням прокурора через неможливість забезпечення в судовому засіданні явки та допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_16 судом змінено обсяг дослідження доказів та визнано недоцільним подальший виклик та допит цього свідка, проти чого не заперечувала сторона захисту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що раніше ОСОБА_18 працював в нього на фірмі ТОВ «Монтаж-сервіс-2004» електрогазозварником, під час роботи працював добре, але допускав прогули. 30.10.2019 ОСОБА_18 на робочому місці не знаходився. Проти зазначеної обставини не заперечував і сам ОСОБА_18 , зазначивши, що не з`являвся на роботі з 04.10.2019, оскільки мав намір звільнитись.

Отже, наведеними вище доказами спростовується версія сторони захисту про те, що ОСОБА_18 30.10.2019 у момент вчинення інкримінованого діяння знаходився разом із ОСОБА_19 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_18 також не знаходився на робочому місці. Таким чином, у даному випадку переконливі докази того, що ОСОБА_18 не вчиняв дане правопорушення, оскільки знаходився в іншому місці, відсутні.

Щодо інших доказів, наданих прокурором та представником потерпілого, на підтвердження винуватості ОСОБА_18 суд дійшов висновку про їх неналежність та недопустимість, з таких підстав.

Так, прокурором надано протокол обшуку від 16.11.2019, згідно з яким 16.11.2019 слідчим на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2019 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_2 , під час якого в кухонному столі було виявлено три ножі, що були вилучені, а також у кімнаті № 1 виявлено 1 ніж, який теж було вилучено (а.п. 60-66).

Вказані ножі були оглянуті слідчим відповідно до протоколу огляду від 22.11.2019, в якому вказані ножі детально описані та сфотографовані (а.п. 67-70). Ці предмети визнані речовими доказами за постановою слідчого від 22.11.2019 (а.п. 71).

Разом із тим, під час досудового розслідування не було встановлено, чи використовувались вказані ножі як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Сама по собі наявність у помешканні ОСОБА_2 вказаних ножей не доводить, що будь-який із цих ножів було використано саме для розрізання прапору, розміщеного на палатці партії «Партія Шарія». Крім того, ці ножі не пред`являлись для огляду свідкові ОСОБА_3 , який пояснював, що бачив ніж, яким було розрізано прапор та описав його. Тому, виходячи із вимог ч. 1 ст. 85 КПК України, суд відкидає вищевказані докази, що зафіксовані протоколами обшуку та огляду, як неналежні. Крім того, суд враховує і те, що за обсягом пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 не інкримінується застосування холодної зброї чи іншого предмета під час вчинення кримінального правопорушення, що додатково доводить неналежність вказаних доказів як таких, що виходять за межі судового розгляду згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України.

Також судом відкидаються як недопустимі докази, надані представником потерпілого на DVD-R - диску відеозаписи двох випусків відеоблогу ОСОБА_23 щодо події кримінального правопорушення, з таких підстав.

Так, оглядом вказаних відеозаписів встановлено, що вони містять коментарі ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_3 з приводу даних подій, витяги із відеозаписів, зроблених в районі зупинки громадського транспорту ТЦ «Україна», дані щодо особи ОСОБА_2 із посиланням на фотографії та документи, а також коментарі ОСОБА_4 щодо особи ОСОБА_2 .

У той же час, прокурором відеозаписи із камер відеоспостереження, що знаходяться на вказаній зупинці громадського транспорту, до матеріалів кримінального провадження не долучались. В протоколі огляду місця події від 30.10.2019 зазначено, що слідчий під час огляду встановив наявність на вказаній ділянці місцевості камер відеоспостереження. Проте, Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації, що слідчий під час досудового розслідування отримував тимчасовий доступ до інформації з вказаних камер або витребовував цю інформацію в порядку ст. 93 КПК України. Тобто, джерело походження вказаних відеозаписів, на яких був зафіксований чоловік, що міг вчинити дане кримінальне правопорушення, не встановлено. Крім того, під час досудового розслідування не призначалась портретна експертиза вказаних відеозаписів, яка б дозволяла ідентифікувати вказаного чоловіка та співставити його із особою обвинуваченого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Оскільки не встановлено, в якому порядку були отримані відеозаписи з місця події, які увійшли до двох вищезазначених відеозаписів, що надані потерпілим, тому суд вважає за неможливе прийняті ці відеозаписи в якості допустимих доказів у цьому провадженні.

В іншій частині відеозаписи містять оціночні судження ОСОБА_4 з приводу події кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, які не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.

Пояснення ОСОБА_3 , що містяться в одному із вищезазначених відеозаписів, також не можуть братися судом до уваги з огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України. Крім того, вказаний свідок був допитаний безпосередньо в судовому засіданні, і оцінка цим показанням, які суд безпосередньо сприймав під час судового розгляду, наведена у вироку.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши усі надані суду докази у цьому кримінальному провадженні в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить переконливого висновку, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вчинив вищезазначені протиправні дії, які судом розцінюються як хуліганські з огляду на таке.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Згідно із п. 5 цієї ж постанови хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

Так, судом при встановленні спрямованості умислу, мотивів, мети та наслідків дій обвинуваченого враховуються показання свідка ОСОБА_3 , який був безпосереднім очевидцем події кримінального правопорушення, показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , які з`явились на місці події через невеликий проміжок часу, а також дані протоколу огляду місця події, про те, що дане правопорушення було вчинено у громадському місці, в безпосередній наближеності до зупинки громадського транспорту, на якій маються кіоски, парку Яланського, клубу «Наутілус», в присутності значної кількості осіб, перехожих. При цьому, як встановлено судом із показань свідка ОСОБА_3 , обвинувачений безпосередньо після того, як розрізав прапор, грубо виразився непристойними фразами, що також доводить спрямованість умислу обвинуваченого на вчинення хуліганських дій, що супроводжувались винятковим цинізмом, і свідчить про наявність в його діях мотиву явної неповаги до суспільства та мети - грубо порушити громадський порядок та зупинити нормальну роботу агітаційної палатки «Партії Шарія», яка фактично і була досягнута.

Зазначені обставини у своїй сукупності дозволяють суду дійти переконливого висновку про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом.

Суд зазначає, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вина обвинуваченого визнається доведеною, відповідно до ст. 12 КК України у чинній станом на час ухвалення вироку редакції відноситься до кримінальних проступків. Станом на час його вчинення кримінальне правопорушення відносилось до злочинів невеликої тяжкості.

Санкція ч. 1 ст. 296 КК України на даний час діє в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII, що набрав чинності 01.07.2020, і передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

В редакції, що діяла станом на 30.10.2019, санкція ч. 1 ст. 296 КК України передбачала покарання у вигляді штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Отже, із набранням чинності Законом України від 22.11.2018 № 2617-VIII відбулось посилення відповідальності за дане правопорушення (зокрема, збільшився розмір штрафу).

Тому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 5 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 підлягає застосуванню редакція ч. 1 ст. 296 КК України станом на момент вчинення кримінального правопорушення.

При обранні ОСОБА_2 виду покарання суд також керується вимогами ст. 65 КК України, роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, а саме те, що тяжких наслідків від дій обвинуваченого не настало, кримінальним правопорушенням не було завдано значної матеріальної шкоди потерпілому, яким цивільний позов не заявлявся. В той же час, діями обвинуваченого було грубо порушено громадський порядок, припинена нормальна робота агітаційної палатки, пошкоджено майно партійної організації. Також суд враховує особу обвинуваченого, який є особою працездатного віку, має середньо-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під спостереженням лікаря-нарколога. За сімейним станом ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебуває, знаходиться у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні дітей або непрацездатних осіб не має.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, дані про наявність у нього будь-яких доходів в матеріалах провадження відсутні, що позбавляє суд можливості призначити йому покарання у вигляді штрафу. Покарання у вигляді обмеження волі, на переконання суду, буде занадто суворим та не буде відповідати наслідкам дій обвинуваченого. Тому, враховуючи конкретні обставини даного провадження, що викладені вище, особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, зокрема те, що він у скоєному не розкаюється, не жалкує про наслідки своєї протиправної поведінки, а також враховуючи думку прокурора і представників потерпілого, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_2 буде досягнуто при призначені покарання у вигляді арешту в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України. Суд вважає, що саме таке покарання буде сприяти його виправленню та буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався. Клопотань про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили учасники процесу не заявляли.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати з дня його затримання після набрання вироком суду законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.

Речові докази:

чотири предмети, схожі на ножі, які упаковані до спец.пакету № 7086131, передані на зберігання до камери схову речових доказів Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, знищити;

спец.пакет № 4342472, в який упаковано прапор червоного кольору з написом всередині «Партія Шарія», переданий на зберігання до камери схову речових доказів Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути за належністю Запорізькій обласній організації партії «Партія Шарія» в особі її керівника ОСОБА_15 ;

два DVD-R диска «Videx», на яких міститься інформація ПрАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл», долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Шалагінова