Ухвала суду № 90706220, 31.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

31 липня 2020 року м. Київ№ 640/6501/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г, здійснюючи у письмовому провадженні розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить (з урахуванням збільшених позовних вимог):

- визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України протиправною, яка виразилась в не проведенні службового розслідування щодо перевірки отриманої інформації від Департаменту ДСБЕЗ МВС України про факти поза процесуальних стосунків заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1

- визнати дії Генеральної прокуратури України протиправними щодо проведення перевірки дій заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, та як наслідок складання Довідки про результати проведеної перевірки від 26.05.2009;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Генеральної прокуратури України №958ц від 26.05.2009 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Генеральної прокуратури України №3040ц від 07.12.2009 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі ст. 8, п. 6 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України з позбавленням класного чину "старший радник юстиції" за скоєння проступку, який порочить його як працівника прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді, яка являється аналогічною посаді заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, яку ОСОБА_1 обіймав до прийняття оскаржуваного рішення;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 09 червня 2010 року №1278-ц «Про внесення змін до наказів Генерального прокурора України від 26 травня 2009 року №958ц та від 07 грудня 2009 року №3040 ц»

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2019 зупинено провадження у справі №640/6501/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії до одужання позивача; зобов`язано позивача повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі №640/6501/19.

19.11.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача з повідомленням про те, що станом на дату подання заяви позивач продовжує хворіти.

Станом на 11.06.2020 жодних відомостей від позивача чи представника позивача стосовно стану здоров`я ОСОБА_1 суду повідомлено не було, в зв`язку із чим судом була винесена ухвала від 11.06.2020 року про поновлення провадження у справі №640/6501/19, з метою встановлення актуальності обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме - з`ясування стану здоров`я позивача та можливості подальшого продовження розгляду адміністративної справи.

В зв`язку із неявкою учасників справи в судове засідання 30.07.2020 року , суд перейшов до письмового провадження у справі.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, наказом в. о. Генерального прокурора України від 26.05.2009 № 958ц заступника начальника управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 за скоєння проступку, який порочить його як працівника прокуратури, було звільнено з посади, з позбавленням класного чину «старший радник юстиції».

За результатами перевірки було складено довідку від 26.05.2009 «Про результати перевірки інформації Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України щодо протиправних дій працівників Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 » за висновками якої випадки позаслужбових стосунків позивача підтвердилися, в його діях встановлено наявність проступку, несумісного з перебуванням в органах прокуратури.

Згодом до Генеральної прокуратури України надійшли рапорти позивача від 29.09.2009 вх. № 199420-09, від 05.10.2009 вх. № 202497-09, в яких він зазначав про можливі порушення під час проведення стосовно нього в 2009 року службової перевірки.

Після видання наказу від 26.05.2009 № 958ц позивачу неодноразово надсилалися за його домашньою адресою рекомендовані листи від 15.06.2009 № 11/1-825вих-09 та від 16.06.2009 № 11/1-844вих-09 щодо необхідності прибути до Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України для отримання трудової книжки, повернення службового посвідчення та проведення розрахунку зі звільненим. Підтвердженням факту отримання позивачем цих листів є відмітки на поштових повідомленнях №№ 07760850, 07760869.

Проте, зазначені запрошення ОСОБА_1 ігнорував і про причини своєї неявки відповідачу не повідомляв.

У подальшому, як встановлено судом, за заявою ОСОБА_1 від 29.05.2010 щодо пом`якшення накладеного 26.05.2009 дисциплінарного стягнення та зміну підстав звільнення, з урахуванням розкаяння, самокритичної оцінки протиправної поведінки, наказом Генерального прокурора України від 09.06.2010 № 1278-ц було внесено зміни до наказів від 26.05.2009 № 958-ц та від 07.12.2009 № 3040-ц. Зокрема, на підставі ст. 16 Дисциплінарного статуту пом`якшено дисциплінарне стягнення за скоєння дисциплінарного проступку та оголошено догану, а також змінено підставу звільнення - на звільнення за власним бажанням з 24.09.2009. Із наказом Генерального прокурора України від 09.06.2010 № 1278-ц ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис та вручено його копію, що підтверджується копіями вказаного наказу та листа Генеральної прокуратури України від 09.06.2010 №11/1-31137-09.

У цей же день позивачем отримано трудову книжку, про що свідчить його підпис в книзі видачі трудових книжок Генеральної прокуратури України, копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури за власним бажанням з 24.09.2009, а накази від 26.05.2009 № 958ц «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та від 07.12.2009 № 3040ц про зміну дати звільнення ОСОБА_1 , які є предметом спору, втратили чинність у зв`язку із зміною наказом Генерального прокурора України від 09.06.2010 року №1276-ц.

Не погоджуючись із прийнятими наказами, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

На підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, позивач надав наступні документи та пояснення.

Так, разом із позовною заявою позивачем була подана заява про поновлення строку на звернення до суду.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що із оскаржуваними наказами № 958ц від 26.05.2009 року, № 3040ц від 07.12.2009 року позивач був ознайомлений 31.10.2018 року при ознайомленні його представника із матеріалами справи, які зберігаються в Генеральній прокуратурі України.

Позивач вважає, що встановлений ст. 122 КАС України строк на звернення позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва розпочався 01.11.2018 року та повинен був закінчитися 01.05.2019 року.

В зв`язку із тим, що відповідно до відмітки Окружного адміністративного суду м. Києва, даний позов був поданий до суду 15.04.2019 року, позивач вважає, що позовну заяву було подано в межах строку, встановленого законом.

Суд, проаналізувавши доводи позивача, викладені в адміністративному позові та заяві про поновлення строку для звернення до суду, з урахуванням предмету поданого позову, вважає доводи позивача необґрунтованими і такими, що спростовуються нормами законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а не шестимісячний строк, як помилково вважає позивач.

Про те, що строк звернення до суду закінчився у листопаді 2018 року суд зазначав і в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22 квітня 2019 року, та просив позивача надати обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду із позовом.

Усуваючи виявлені судом недоліки, позивач у заяві щодо поважності причин пропуску строку вказав, що тривалий час не звертався до суду, оскільки за період допущення службовими особами відповідача протиправної бездіяльності, протиправних рішень та дій відносно позивача, на посадах Президента України перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які на думку позивача, мали причетність до злочинних корупційних діянь. За таких політичних мотивів, із загрозою безпідставного кримінального переслідування позивача у разі намагання відстояти свої порушені права, позивач вважає, що був позбавлений можливості звернутися од суду для захисту та поновлення своїх прав.

Крім того, однією із причин не звернення до суду позивач зазначає про брак коштів в період з 2009 року по 2019 рік.

Суд вважає вказані мотиви бездіяльності позивача необґрунтованими, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить про те, що після звільнення з органів прокуратури, позивач працював на посаді начальника Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, з якої звільнився в травні 2017 року.

Вказані обставини свідчать про те, що загроза політичного переслідування позивача, що мала місце, як зазначає позивач, в період знаходження при владі двох колишніх Президентів України, не стала перешкодою для продовження його роботи на державній службі в Державній фінансовій інспекції в Запорізькій області.

Відтак, суд вважає доводи позивача про неможливість звернення до суду із вказаних вище причин абсолютно необґрунтованими та не доведеними перед судом.

Суд звертає увагу, що факт роботи на керівній посаді в Державній фінансовій інспекції Запорізької області спростовує твердження позивача про його психологічний розлад, який нібито протягом довгих років не давав йому змоги звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Більш того, перебування у такому стані позивачем не підтверджено жодними належними медичними висновками.

Доводи позивача про його скрутний фінансовий стан упродовж 2009-2019 років, який також був перешкодою для звернення до суду, є необґрунтованим та спростовується долученими до матеріалів справи документами.

Зокрема, за даними декларацій позивача за 2016 та 2017 роки, розміщених на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, 26.09.2016 позивачем набуто у власність будинок вартістю 3,5 млн. грн. Крім того, 04.10.2017 ОСОБА_1 було придбано автомобіль Inflniti вартістю 885 тис. грн., - у 2017 році ним отримано доходів на суму 1,4 млн. гривень.

Крім зазначеного, суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_1 є професійним юристом зі значним досвідом роботи в галузі права, у тому числі в органах прокуратури.

За таких обставин позиція позивача про те, що він зміг розпочати підготовку позовної заяви лише після того, як адвокат Александрук P.A. у 2017 році погодився надати йому допомогу на безоплатній основі, є необґрунтованою.

Крім того, судом встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа № 2-а-13047/09/2670 за позовом ОСОБА_1 від 20.10.2009 до Генеральної прокуратури України про визнання незаконним наказу від 26.05.2009 № 958-ц та поновлення його на роботі. Ухвалою суду від 19.10.2011 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу позивача повернуто у зв`язку з її відкликанням.

Таким чином, понад 10 років позивачу було достеменно відомо про проведену перевірку та оскаржувані накази, а також використано право на їх оскарження в судовому порядку. Посилання позивача на запити адвоката, а також його твердження про ознайомлення з матеріалами особової справи та наказами лише 31.10.2018 року, суд вважає штучним створенням підстав для пред`явлення позову.

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на факти зловживання позивачем та його представником своїми процесуальними правами.

Так, відповідно до ухвали суду від 16.05.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання на 15.07.2019 року.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання в адміністративній справі № 640/6501/19, судом було перенесено розгляд справи на 10.10.2019 року, про що належним чином повідомлено сторін, шляхом надсилання повісток поштою.

В судовому засіданні 10.10.2019 року позивач до суду не з`явився, долучив до матеріалів справи консультативний висновок ортопеда-травматолога від 22.07.2019 року про ушкодження правого колінного суглобу.

Наступне судове засідання було призначено на 23.10.2019 року, про що під розписку був повідомлений представник позивача, а також передана повістка позивачу через його представника.

21.10.2019 року через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 23.10.2019 року, в зв`язку із неможливістю позивача бути присутнім у судовому засіданні. На підтвердження поважності обставин, суду був наданий консультативний висновок ортопеда-травматолога від 07.10.2019 року про скарги позивача на болі у поперековому відділі хребта та його неможливістю довго сидіти і ходити.

Ухвалою суду від 23.10.2019 року було зупинено провадження у справі №640/6501/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії до одужання позивача; зобов`язано позивача повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі №640/6501/19.

19.11.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача з повідомленням про те, що станом на дату подання заяви позивач продовжує хворіти.

Станом на 11.06.2020 року жодних відомостей від позивача чи представника позивача стосовно стану здоров`я ОСОБА_1 суду повідомлено не було, в зв`язку із чим судом була винесена ухвала від 11.06.2020 року про поновлення провадження у справі №640/6501/19, з метою встановлення актуальності обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, а саме - з`ясування стану здоров`я позивача та можливості подальшого продовження розгляду адміністративної справи.

26.06.2020 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 02.07.2020 року, в зв`язку із тим, що представник позивача зайнятий у вказану дату в іншому судовому процесі.

Проте, суд зазначає, що жодних доказів зайнятості представника позивача в розгляді іншої справи, останнім суду не надано.

Крім того, від позивача до суду не надходило жодних клопотань чи заяв про розгляд справи за його відсутності або поважності причин неявки в судове засідання 02.07.2020 року.

Про дату наступного судового засідання, призначеного на 30.07.2020 року, позивач був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на вказану адресу повісток про виклик до суду.

Проте, 27.07.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, в зв`язку із хворобою позивача, що підтверджується консультативним висновком ортопеда-травматолога від 20.07.2020 року про різкі болі позивач у правому коліні. Представник позивача поважних причин неявки в судове засідання в поданій заяви не навела, а лише зазначила, що в зв`язку із відсутністю можливості прибути позивачу у судове засідання та продовженням карантинних заходів на території України, вона не має змоги прибути до суду.

З огляду на вказане суд зазначає, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України на учасників справи покладено певні обов`язки, з метою регулювання розгляду справ та дисциплінування сторін по справі, натомість, введення карантинних заходів та певних змін до Кодексу щодо подовження окремих процесуальних строків, жодним чином не нівелює обов`язків сторін повідомляти про поважність причин неявки в судове засідання.

Вищенаведені обставини, на думку суду, свідчать про зловживання позивачем та його представником своїми процесуальними обов`язками, перешкоджають розгляду справи та свідчать про небажання у строки, передбачені законодавством, здійснити розгляд поданого адміністративного позову.

Суд вважає за доцільне наголосити на практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, щодо дотримання строків звернення до суду.

Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Строк звернення до адміністративного суду- це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.02.2018 по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

Суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, проаналізувавши доводи сторін, в т.ч. позицію відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду та заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням позиції позивача, яка була ним викладена у позовній заяві та долучених документах, суд вважає за необхідне, залишити позов в адміністративній справі №640/6501/19 без розгляду, в зв`язку із відсутністю підстав для поновлення строку для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.