Рішення № 90706173, 31.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 липня 2020 року справа №640/16657/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доНаціонального військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі по тексту - відповідач, НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь»)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по вересень 2018 року; 2) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по вересень 2018 року, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць, визначений відповідачем щодо позивача, який був встановлений до 01 січня 2015 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по вересень 2018 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що не нарахування та не виплата індексації грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю фінансування на вказані цілі є протиправною; індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/16657/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за своєю організаційно-правовою формою є бюджетною установою, яка повністю фінансується з державного бюджету України і має статус військової частини, керівники якої здійснюють видатки на грошове забезпечення в межах фонду грошового забезпечення; розрахунком фонду грошового забезпечення відповідача з 2015 року по 2018 рік не передбачено коштів на індексацію грошових доходів військовослужбовців; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачено; з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців; в період з квітня 2018 року по серпень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений поріг індексації (103%), тому індексація за цей період не проводиться; в підтвердження своїх заперечень посилається на роз`яснення Мінсоцполітики від 16 травня 2015 року №10686/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій додатково обґрунтовано право на нарахування індексації грошового забезпечення практикою Європейського суду з прав людини та висновками Верховного Суду, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», де отримував грошове забезпечення.

Відповідно до Витягу із наказу від 05 вересня 2018 року №263 наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2018 року №524 полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника відділення реанімації та інтенсивної терапії (для інфекційних хворих) клініки інфекційних захворювань НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» (на 1100 ліжок) звільнено у запас за пунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), відповідно до пункту 2 частини п`ятої статі 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом ТВО начальника НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 05 вересня 2018 року №263 позивача виключено із списків особового складу центру та всіх видів забезпечення.

Як стверджує позивач, 11 серпня 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 05 вересня 2018 року, оскільки в день звільнення не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право під час проходження військової служби.

20 серпня 2018 року відповідач листом №7/4282 повідомив позивача про відмову в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 05 вересня 2018 року посилаючись на те, що керівники бюджетних установ здійснюють видатки на грошове забезпечення в межах фонду грошового забезпечення; для виплати індексації в січні 2015 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексації не здійснювалося; механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачено, що підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики від 16 травня 2015 року №10686/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17.

Відповідачем також зазначено, що з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів; в період з квітня по червень 2018 року право на індексацію не відбулось, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений поріг індексації 103%.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078.

Статтею 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації, зокрема, підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до вказаних норм на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідач у відзиві, як на підставу для не нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період вказує, що розрахунок фонду грошового забезпечення відповідача з 2015 року по 2018 рік не передбачає коштів на індексації грошових доходів військовослужбовців та посилається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2015 року №10686/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, відповідно до яких проведення індексації грошових коштів доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2015 року №10686/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року №15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, в яких зазначено, що відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, суд не приймає до уваги, оскільки є внутрішньо - відомчими документами та носять рекомендаційний характер та, як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність в розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців не є належною підставою для не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №620/4011/18.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки та відсутність в розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а непроведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.

Стосовно періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.

30 серпня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі по тексту - Постанова №704), змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 березня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою №704 змінено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри посадових окладів осіб рядового та начальницького складу.

Як стверджує відповідач, з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців.

Позивачем не надано заперечень та доказів, відповідно до яких розмір його посадового окладу не підвищено з 01 березня 2018 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 індекс споживчих цін у березні 2018 року для позивача дорівнює 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.

За офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2018 року не було.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а не по вересень 2018 року та, як наслідок, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць, визначений відповідачем щодо позивача, який був встановлений до 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь позивача частину суми сплаченого ним судового збору у розмірі 384,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» щодо невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

3. Зобов`язати Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць, визначений Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» щодо ОСОБА_1 , який був встановлений до 01 січня 2015 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 18; ідентифікаційний код 07773293).

Суддя В.А. Кузьменко