Рішення № 90705880, 31.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року справа № 580/1450/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 62)” до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 62)” (далі - позивач) з позовом (вих. № 15/50 від 22.04.2020) до управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про накладення штрафу № ЧК561/361/АВ-ЧК 639/П/361/ЗБ/ІП-ФС-3 від 09.01.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за наслідками інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу № ЧК561/361/АВ-ЧК639/П/361/ЗБ/ІП/-ФС-3 від 09.01.2020, якою за порушення вимог ч. 4 ст. 115, ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України та ст. 21 Закону України «Про відпустки» на позивача накладено штраф у сумі 4723,00 грн. Позивач зазначає, що правопорушення встановлені під час перевірки, допущено, у зв`язку з тим, що підприємство утворено з метою залучення засуджених до суспільно-корисної праці та на отримання прибутку від господарської діяльності. Робоча сила (засуджені) залежать від функціонування колонії, яка в травні 2019 року введена в режим особливих умов, у зв`язку з чим засуджені не виводилися на роботу, що спричинило заборгованість по виплаті заробітної плати.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач подав до суду відзив, у якому вказав, що позивач не забезпечив виплату заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за весь час щорічної відпустки, не пізніше ніж за три дні до її початку, не нарахував та не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку зі звільненими працівниками, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5

А тому оскаржувана постанова ЧК561/361/АВ-ЧК639/П/361/ЗБ/ІП/-ФС-3 від 09.01.2020 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що посадовою особою Управління Держпраці у Черкаській області 24.10.2019, на підставі наказу від 22.10.2019 № 1129-Н та направлення від 22.10.2019 № 1073, здійснено інспекційне відвідування Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 62)” на предмет додержання законодавства про працю в частині оплати праці.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 24.10.2019 № ЧК 561/361/АВ, в якому зафіксовано виявлені під час заходу державного контролю порушення вимог законодавства про оплату праці, а саме позивачем не забезпечено виплату заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, у серпні 2019 року надані відпустки з 12.08.2019 ОСОБА_1 (наказ від 008.08.2019 № 16/ОС/ВП-19), ОСОБА_3 (наказ від 05.08.2019 № 15/ОС/ВП-19). При цьому заробітна плата за весь час щорічної відпустки працівникам нарахована, проте станом на 23.10.2019 не виплачена, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 115 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП України). Окрім того, у розрахункових відомостях за 2019 відсутні нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку звільненим працівникам, а саме: ОСОБА_4 , звільненому 15.05.2019 та ОСОБА_5 , звільненому 03.04.2019, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Остаточний розрахунок із ОСОБА_4 проведено у жовтні 2019, що підтверджується відомостями розподілу витрат від 01.10.2019, 04.10.2019, 10.10.2019, 11.10.2019. Остаточний розрахунок з ОСОБА_5 станом на 23.10.2019 не проведено. При цьому, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку звільненим працівникам не нараховано та не виплачено.

У зв`язку з виявленими порушеннями складено припис від 24.10.2019 № ЧК 561/361/АВ/П. Строк на усунення порушень надано до 23.11.2019.

Так, згідно з наказом від 26.11.2019 № 1233-Н та направлення від 26.11.2019 № 1179 посадовою особою відповідача 28.11.2019 проведено інспекційне відвідування позивача з питань виконання вимог припису від 24.10.2019 № ЧК 561/361/АВ/П.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 28.11.2019 № ЧК 561/361/АВ-ЧК 639/П/361, яким зафіксовано факт невиконання вимог припису від ід 24.10.2019 № ЧК 561/361/АВ/П.

Згідно з вказаним актом позивачем станом на 28.11.2019 не забезпечено виконання вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Позивачем 03.12.2019 подано заперечення на акт інспекційного відвідування від 28.11.2019 № ЧК 561/361/АВ-ЧК 639/П/361, в якому вказано, що прибуток підприємства формується за рахунок надходжень від провадження господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, сплати передбачених законодавством податків та інших платежів до бюджету, відрахувань до цільових фондів, витрат на оплату праці. В травні 2019 введено режим особливих умов, у зв`язку з чим засуджені не виводилися на роботу, що призвело до порушення виробничого процесу та відмови замовників від співпраці. За таких умов і виникла заборгованість по заробітній платі, тому позивач просив скасувати зазначений акт.

Листом від 09.12.2019 № 1117/01-10/6387 відповідач повідомив, що викладені позивачем заперечення не підлягають задоволенню.

На підставі акта інспекційного відвідування від 28.11.2019 № ЧК 561/361/АВ-ЧК 639/П/361 та абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову № ЧК561/361/АВ-ЧК639/П/361/ЗБ/ІП/-ФС-3 від 09.01.2020 про накладення штрафу на позивача у розмірі 4723,00 грн.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення № 96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого у новій редакції наказом Держпрці від 03.08.2018 № 84 (далі – Положення № 84), Управілння Держпрці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби україни з питань праці та відповідно їй підпрядковується.

Згідно з пп. 5 п. 4 Положення № 84 відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пп. 50 п. 4 Положення № 84 відповідач накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (у редакції, що діяла на час проведення інспекційного відвідування; далі — Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у форму інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Абзацом 1 п. 3 Порядку № 823 передбачено, що інспекторами праці є посадові особи держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пп. 11 п. 5 Порядку № 823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є невиконання вимог припису.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Підставою винесення оскаржуваної постанови є виявлення порушеннь вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме: не виплата заробітної плати ОСОБА_1 , ОСОБА_6 за весь час щорічної відпустки, не пізніше ніж за три дні до її початку; не нарахування та не виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У зв`язку з чим на позивача накладено штраф у сумі 4723,00 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні працівника передбачена ст. 117 КЗпП України, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України від 22.02.2012 N 4-рп/2012 у справі N 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 Кодексу, у пункті 2.2. якого передбачено, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин; згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Сторона позивача доказів на спростування виявлених порушень вимог законодавства про працю суду не назвала та не надала.

Щодо посилання позивача на лист до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 06.05.2019 № 15/74, як на вжиття заходів для упорядкування системи оплати праці, суд зазначає, що довідкою від 30.06.2020 № 8/102 позивач підтверджує, що за період з 28.11.2019 по 26.06.2020 здійснено виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки та в повному обсязі проведено виплати розрахункових сум зі звільненими працівниками, тобто вказані виплати здійснено з порушенням трудового законодавства.

Зважаючи на встановлені порушення відповідачем, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та накладенні штрафу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Таким чином на підставі викладеного вище, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 62)” до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький