Рішення № 90705632, 29.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 р. № 520/6330/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Харківської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 02910108) про стягнення вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Харківської області в якому просить суд:

- стягнути з прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) на мою користь вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 30 345 гривень 18 копійок;

- стягнути з прокуратури Харківської області на мою користь судовий збір, сплачений за подання цього позову, в розмірі 840 гривень 80 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільнені передбаченої ст. 44 КЗпП України.

Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому не погодився з позовними вимогами, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що Прокуратура Харківської області в спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства.

Через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій він підтримує позицію викладену у позові.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Наказом прокурора Харківської області від 30.04.2020 № 853к позивача звільнено з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2020 року.

04.05.2020 позивача ознайомлено з наказом, надано його копію та 05.05.2020 року вручено трудовою книжку.

Виплату позивачу коштів здійснено в день звільнення 05.05.2020 року, що підтверджується довідкою про рух коштів за рахунком, відкритим в АКБ «Приватбанк» для отримання заробітної плати.

Після отримання вказаних коштів позивачем отримано розрахунковий лист за період травень 2020 року. Як вбачається з розрахункового листа, у травні 2020 року (місяць звільнення ) позивачу нарахована, компенсацію за 90 днів невикористаної відпустки, індексацію доходів, а також нараховане за 2 дні травня 2020 року заробітну плату, яка складається з посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за вислугу років.

Так позивач вважає, що йому відповідачем протиправно не виплачено вихідну допомогу при звільнені передбаченої ст. 44 КЗпП України, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду

Надаючи правову оцінку, суд вказує наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113- IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року (далі — Закон № 113-ІХ), запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX з дня набрання ним чинності усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

За приписами п. 7 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX).

Згідно з п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті. які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221

Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з п. 10 Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу 1 Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Судом встановлено, що вищевказані вимоги позивачем дотримано, подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положеннях Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Як повідомив відповідач, ОСОБА_1 не з`явився для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. У зв`язку з цим кадровою комісією № 2 на підставі п. п. 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу II Порядку № 221 прийнято рішення від 02.04.2020 № 166 про неуспішне проходження ним атестації.

З урахуванням вказаних обставин, відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX наказом прокурора Харківської області від 30.04.2020 № 853к позивача звільнено з 05.05.2020 з посади начальника відділу представництва при виконані судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру ».

Остаточний розрахунок здійснено 05.05.2020, що не заперечуєтеся позивачем.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України зокрема п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільненим посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Законом № 113-ІХ ст. 40 КЗпП України доповнено ч. 5 такого змісті: «Особливості звільнення окремих категорій працівників підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також, особливості застосуванню до них положень ч 2 цієї статті, ст.ст. 42, 42-1, ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2. ст. 74, ч. 3 от. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Відповідно до абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1991 № 1 -рп/9 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється я з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з дня набрання чинності Законом № 113-ІХ, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень п. 1 ч. 1 ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42. 42-1, ч. ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюються Законом України «Про прокуратуру». Тому з 25.09.2019 саме цей закон, а не Кодекс законів про працю України, в частині звільнення і проведення розрахунку поширюється на правовідносини між позивачем та прокуратурою Харківської області

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 31.01.2018 (справа № 820/1119/16), Верховний Суд вказав на те, що норми Закону України «Про прокуратуру» являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 807/211/17, згідно з якою під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів.

Позивача звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» про що вказано в наказі прокурора Харківської області від 30.04.2020 № 853к.

Таким чином, правових підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України при його звільненні немає.

Згідно з положеннями ст. 44 КЗпП України вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується працівнику при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст 40 цього Кодексу (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).

Законом № 113-ІХ доповнено ст. 40 КЗпП України та уточнено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України встановлюються законом, що їхній статус. Таким законом, що регулює статус прокурорів та відповідно має статус спеціального, є Закон України «Про прокуратуру» і Закон № 113-IX/

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 цього Закону не передбачено виплату вихідної допомоги.

У свою чергу, ст. 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру».

Ураховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 820/1119/16.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнути з прокуратури Харківської області на користь позивача вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі 30 345 грн 18 коп. є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладено, в задоволенні позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Харківської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 02910108) про стягнення вихідної допомоги – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.