Рішення № 90705561, 30.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р. Справа № 480/3360/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради, в якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови встановлення статусу вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення та надати позивачу статус вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що її померлий чоловік брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 18.12.2019№3427, захворювання, що призвело до смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1938 року народження та причина смерті пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звернулась до відповідача із заявою про надання статусу та видачі посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак її було повідомлено про відсутність правових підстав для видачі такого посвідчення.

Ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідки аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації аварії на ЧАЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, зазначено, що надання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видача відповідного посвідчення є виключною компетенцією відповідача, тому суд не може зобов`язати його вчинити дії без надання правової оцінки наданих позивачем документів для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни (що виходить за межі позовних вимог) (а.с. 50-51).

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що поширення чинності Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни. Пунктом 1, 9 ч. 2 ст. 7 цього Закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Тому позивач, в силу вимог ст. 10 цього Закону має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни. Крім того, у даному випадку повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд (а.с.65-66).

Суд, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 (а.с.8)

ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.11), також був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 18.12.2019№3427 захворювання, що призвело до смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1938 року народження та причина смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 30.01.2020 Сумською облдержадміністрацією видано посвідчення дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи №004855 (а.с.56).

Крім того, позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області була призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, що підтверджується витягом з перерахунку пенсії (а.с.62).

Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради із заявою про надання статусу та видати посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 18.02.2020 №1299 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для встановлення статусу та видачі посвідчення члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

З матеріалів справи судом встановлено, а саме з протоколу Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 18.12.2019 № 3427, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 (померлий чоловік позивача), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 19).

Пунктом 1, 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 (померлий чоловік позивача) був учасником по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1 (а.с. 11).

Крім того, відповідно до запису у військовому квитку ОСОБА_2 (померлий чоловік позивача) в період з 01.07.1988 по 31.08.1988 приймав участь по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 21), що також підтверджує архівна довідка Міністерства оборони Російської Федерації №2/П-34219 від 11.12.2019 (а.с.16).

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону), видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчень віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви. А відтак позовні вимоги про визнання неправомірними дії Управління соціального захисту Охтирської міської ради щодо відмови встановлення статусу вдови інваліда війни та видання посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради надати вказаний статус члена сім`ї - вдови померлого ветерана війни з наданням відповідного посвідчення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № Я (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди

повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У правовий позицій, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, зобов`язуючи відповідача надати ОСОБА_1 статус та видати посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З огляду на викладені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради щодо відмови встановленні ОСОБА_1 статусу вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради (вул. Перемоги, 1, м. Охтирка, Охтирський район, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 23294808) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) статус вдови інваліда війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова