Рішення № 90705464, 30.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року м. Рівне №460/4459/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та сксування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі -відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.05.2020 №5572-5423/К-02/8-1700/20 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 05.05.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати зазначеної в довідці прокуратури Рівненської області від 04.05.2020 № 18-301 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

- стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

- присудження перерахунку та виплати пенсії допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із звільненням з органів прокуратури та збільшенням стажу роботи, що дає право для перерахунку пенсії за вислугу років.

Через встановлені карантинні заходи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» до органу Пенсійного фонду позивач звернулась через електронний WEB-портал із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням та збільшенням трудового стажу, що дає право на вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з додатками (копія трудової книжки, паспорт, довідки про заробітну плату та про стаж). Крім того, подала заяву з додатками в розділі звернень на WEB-порталі та паперовий примірник залишено в скриньці для звернень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Однак, їй було відмовлено в цьому з підстав запропонованим Офісом Генерального прокурора погодженого Міністерством соціальної політики України порядком дій при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про прокуратуру», відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, а саме, щодо складових заробітної плати, які враховуються при перерахунку пенсій працівникам прокуратури та форми довідки про заробітну плату, підстави для задоволення вимог при перерахунку пенсії, зазначеної у зверненні позивача та згідно з наданою довідкою прокуратури Рівненської області від 04.05.2020 №18-301.

Позивач вважає, що її права порушені, оскільки з приходом на роботу в органи прокуратури та на час призначення пенсії діяла норма Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала необхідний для перерахунку пенсії стаж та більший відсоток розміру пенсії від середньомісячного заробітку, ніж чинна норма статті 86 Закону України «Про прокуратуру». Тому на думку позивача, порушені її законні очікування, соціальні права, принцип правової визначеності, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачка дійсно перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, в розмірі 80% від суми заробітної плати. Положення частини 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а саме: 13 грудня 2019 року. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам лише після 13 грудня 2019 року. Оскільки, остання зміна підвищення розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, відбулася ще до 13.12.2019 року, то і підстави проведення такого перерахунку відсутні. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 23.06.2020 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.07.2020 задоволено клопотання позивача про поновлення провадження у адміністративній справі та продовжено судовий розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії після звільнення з органів прокуратури та збільшенням трудового стажу, що дає право на вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

20 травня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у перерахунку пенсії та зазначило, що Офісом Генерального прокурора за погодженням Міністерства соціальної політики запропоновано порядок дій при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про прокуратуру», відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, а саме, щодо складових заробітної плати, які враховуються при перерахунку пенсій працівникам прокуратури та форми довідки про заробітну плату. Рішення за поданою заявою приймаються з урахуванням законодавчих змін, чинних на дату подання заяви.

Непогоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду України та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено позивача, встановлено приписами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991.

На момент призначення позивача на роботу в органах прокуратури України 10.07.2000 та на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років 01.08.2013 стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991) була в наступній редакції: «Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що з 01.08.2013 позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 в розмірі 80% від суми заробітної плати.

Правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ поширюються не тільки на прокурорів, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, але й тих, хто почав свою професійну діяльність на посаді прокурорів у період дії законодавства.

Вступивши з 10.07.2000 на службу в органи прокуратури, враховуючи екстремальні умови праці, пов`язані з ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, певні обмеження конституційних прав і свобод (зокрема обмеження щодо зайняття підприємницької діяльністю, тощо), ненормований робочий час, підвищений розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, держава передбачила комплекс організаційно - правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту позивача, як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Передбачені ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ комплексні заходи є не пільгами, а гарантіями прав позивача та іншими засобами забезпечення професійної діяльності, ефективного функціонування органів прокуратури.

Таким чином, при працевлаштуванні в органи прокуратури позивач була впевнена у своїх законних очікуваннях, що надана їй на підставі чинного законодавства гарантія у вигляді пенсії за вислугу 20 років та розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку буде реалізована та у відповідності до вимог ст. 22 Конституції України ні в якому разі не буде зменшена чи скасована.

З часу призначення 01.08.2013 пенсії за вислугою років, позивач продовжувала працювати в органах прокуратури Рівненської області на прокурорських посадах до моменту звільнення 04.05.2020 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органів прокуратури. За цей час, відбулося підвищення по посаді прокурора, відповідно збільшилась заробітна плата.

Згідно представленої довідки прокуратури Рівненської області №11-41д від 04.05.2020, на момент звільнення (04.05.2020) з прокурорської посади, стаж роботи, що дає право для перерахунку пенсії позивача за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» становить 27 років 09 місяців 12 днів.

При цьому суд зазначає, що з часу призначення позивачу пенсії за вислугу років 01.08.2013 до моменту звільнення з прокурорської посади 04.05.2020, збільшилась вислуга років позивача відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на 6 років 09 місяців 03 дні, що дає право на збільшення за кожен повний рік роботи розміру пенсії на 2 відсотки та може становити не більше 90 відсотків від суми заробітної плати.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право збільшення пенсії на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурора, але не більше 90 відсотків місячного заробітку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

22.05.2008 Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення позивачу пенсії у 2013 році визначались статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ. З моменту призначення позивачу пенсії у 2013 році відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, редакція зазначеної статті неодноразово змінювалась.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулювались положеннями частин тринадцятої та вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ до яких Законами № 3668-VІ від 08.07.2011 та № 1166-VII від 27.03.2014 зміни не вносились.

Застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 ст. 58 Конституції України.

Безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ в цій частині, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років, пенсія призначена в 2013 році відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності з 01.02.2016 Законом № 911-VІІІ від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Аналогічна правова позиція сформована також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 (адміністративне провадження № К/9901/17860/18), за результатами перегляду в касаційному порядку справи за позовом пенсіонера, який отримує пенсію за вислугу років, а саме «дія положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (згідно із п. 2 Прикінцевих положень цього Закону)».

Такого ж висновку дійшов і Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 23.06.2020 у справі № 460/4489/19 зазначивши «що позивач вже є пенсіонером з 2009 року і пенсія йому була призначена на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», тому до розміру пенсії останньої не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII».

На теперішній час діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з набранням чинності яким втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XIІ, крім положень частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

В той же час, нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників органів прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законами №76-VIII від 28.12.2014 та №213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 86 Закону №1697-VII визначено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, статтею 86 Закону № 1697-VII зменшено розмір пенсії у відсотках та збільшено стаж роботи, що дає їй право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції 2000 року), що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ від 14.10.2014.

На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсії вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду своєму у рішенні у зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2019 року.

Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки перерахунок пенсії позивача з 05.05.2020 (дата звернення до пенсійного органу) пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Так, Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №490/5366/160а прийшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №1166-VII від 27.03.2014 зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувалися порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Подібний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року (справа № 308/11498/16-а), від 22 червня 2018 року (справа № 635/6663/16-а) та 19 грудня 2018 року (справа №725/1352/16-а).

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у Рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Право позивача на перерахунок призначеної пенсії у зв`язку із звільненням є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов`язань, у зв`язку з чим має застосовуватись законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин - призначення позивача в органи прокуратури, тому як позивач відпрацювала на державній службі необхідний для її отримання час і сподівалась що це право на її перерахунок в подальшому гарантовано Державою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Отже, право позивача на перерахунок та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що їх можна вважати «майном» у значені цього положення.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мала законні сподівання перерахунку пенсії за вислугу років в наслідок збільшення стажу роботи, що дає право на вислугу років та у зв`язку із звільненням, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції 2000), і які були звужені статтею 86 Закону № 1697-VII.

Слід зазначити, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у моє право не може бути визнано таким, що відповідає закону.

При цьому, суд вважає твердження у відзиві на позовну заяву відповідача про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» необґрунтованими, оскільки відповідачем застосовані нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Але таке застосування норм права суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Таким чином, позивач мала "законні сподівання" на перерахунок та виплату їй пенсії, набувши право перерахунку пенсії на підставі частин першої, другої та сімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції закону станом на 2000 рік).

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.05.2020 №5572-5423/К-02/8-1700/20 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату з 05.05.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати зазначеної в довідці прокуратури Рівненської області від 04.05.2020 № 18-301 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведеих виплат суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідач зобов`язаний здійснити на підставі поданих позивачем документів відповідно до частини четвертої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції №1789-ХIІ від 05.11.1991, тобто станом на 2000 рік) з 05.05.2020, тобто з моменту звернення з заявою про призначення пенсії.

Тобто, для захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 05.05.2020 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №17789-ХІІ (у редакціїї, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати зазначеної в довідці прокуратури Рівненської області від 04.05.2020 № 18-301 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.05.2020 №5572-5423/К-02/8-1700/20 про відмову в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, у зв`язку із звільненням з органів прокуратури, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх рішень щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції 2000 року), а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., згідно квитанції, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.05.2020 №5572-5423/К-02/8-1700/20 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 05.05.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати зазначеної в довідці прокуратури Рівненської області від 04.05.2020 № 18-301 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 липня 2020 року.

Суддя Д.Є. Махаринець