Ухвала суду № 90705370, 31.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2902/20

У Х В А Л А

31 липня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” про стягнення заборгованості у розмірі 6 002 910,66грн.

Ухвалою суду від 24.07.2020р. задоволено клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області від 16.07.2020р. про залишення позову без розгляду; залишено без розгляду адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” про стягнення заборгованості.

22.07.2020р. до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” надійшла заява про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Частиною 4 ст.143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Засідання щодо вирішення питання про судові витрати призначене на 30.08.2020р. не відбулось, у зв`язку з тим, що при розгляді справи №420/2902/20 було виявлено неможливість налагодження зв`язку, так як користувач ОСОБА_1 не доступний в системі EASYCON, про що складено акт від 30.07.2020р.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу представник відповідача зазначив у заяві про винесення додаткового судового рішення про те, що відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, зокрема, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Дії позивача, на думку представника відповідача, з подання позову були очевидно неправильними, оскільки позивач у позові висунув до суду вимогу про надання дозволу на стягнення донарахованих податкових зобов`язань, які свідомо для позивача не набули статусу узгоджених через триваючу процедуру судового оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача зазначав, що оскільки станом на дату подання позову у справі №826/24815/15 судовий розгляд не завершився, остаточного судового рішення не прийнято, то процедура оскарження спірних податкових повідомлень-рішень продовжується, а заявлений позов є передчасним. Так, відповідні податкові повідомлення-рішення, на які посилається позивач, винесено ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, а відповідачем по справі №826/24815/15, у межах якої оскаржуються вказані рішення, є ГУ ДФС у місті Києві, та викладене свідчить про те, що ГУ ДПС в Одеській області не наділено правом звертатись із даним позовом до суду. Також, представник відповідача вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Окружного адміністративного суду м. Києва, і станом на дату подання позову остаточне рішення в адміністративній справі №826/24815/15 не прийнято. При цьому, як зазначив представник відповідача, станом на дату подання позову ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02.12.2019р. відкрито касаційне провадження та витребувано справу №826/24815/15 в суді першої інстанції, про що було повідомлено контролюючі органи. Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про те, що процедура судового оскарження відповідних податкових повідомлень - рішень не завершилась, а відтак позов був очевидно передчасним.

29.07.2020р. до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на заяву у якому позивач зазначив, що заперечує проти винесення додаткового судового рішення. Так, позивач вказав, що справа розглядалась судом першої інстанції, а тому розмір витрат на правничу допомогу по розгляду даної справи не може мати місце. Разом з тим, позивач, посилаючись на положення ч.1 ст.139 КАС України зазначив, що оскільки товариство виступає відповідачем, то в відсутні підстави для відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частинами 1-4 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При цьому, ч.8 ст.138 КАС України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 10 ст.138 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представник відповідача, вважаючи дії позивача очевидно неправильними звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат, посилаючись, зокрема, на те, що станом на дату подання позову ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 02.12.2019р. відкрито касаційне провадження та витребувано справу №826/24815/15 в суді першої інстанції та відповідно процедура судового оскарження відповідних повідомлень-рішень не була оскаржена.

Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019р. по справі №826/24815/15 задоволено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві; скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень залишено без задоволення. Зазначене рішення набрало законної сили 22.10.2019р.

При цьому, суд враховує, що в силу положень п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки станом на дату звернення Головного управління ДПС в Одеській області, контролюючого органу на обліку якого позивач перебуває з 31.03.2013р., із цим позовом постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019р. по справі № 826/24815/15 набрала законної сили, суд вважає, що посилання представника відповідача про неправильність дій під час звернення до суду із цим позовом є безпідставним.

Враховуючи викладене та відсутності доказів необґрунтованих дій Головного управління ДПС в Одеській області, суд вважає, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 20 000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.134, 138, 248, 294 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІМ-ТРАНС” про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат у розмірі 20 000,00 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцят днів з дня складення повного судового рішення в порядку визначеному ст. 295 та п.15.5 розділу VII КАС України. Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.256 КАС України.

Суддя К.О. Танцюра