Рішення № 90705213, 31.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3157/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” (місцезнаходження: 67512, Одеська область, Лиманський район, с. Курісове, вул. Старокиївська, 3, код ЄДРПОУ 42855926) до Одеської митниці державної фіскальної служби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,–

ВСТАНОВИВ:

13.04.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці державної фіскальної служби у якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500060/2019/000241/2 від « 14» листопада 2019 року за митною декларацією UА500060/2019/036975 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00795.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями (рішення та картки) відповідача протиправно збільшено суму грошових (митних) зобов`язань, оскільки відповідачем були відкориговані митні зобов`язання Позивача наслідком чого є зменшення прибутку підприємства внаслідок сплати додаткових грошових сум. На думку позивача, оскаржувані рішення перешкоджають меті діяльності Позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, покладають на нього тягар додаткових зобов`язань та сплати додаткових сум, що суперечить законним інтересам Позивача як суб`єкта господарювання-підприємця.

Ухвалою судді від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Одеську митницю ДФС.

27 липня 2020 року за вх. № 29160/20 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На думку відповідача, оскільки письмова форма декларації на товари в Україні та у країни експортера товару повинна відповідати типовій формі Організації Об`єднаних Націй, то у митних деклараціях країни відправлення повинні бути наявні відомості достовірні відомості, а тому встановлення факту того, що в поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019 № 198К5264ЕХ91644903 зазначено код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД., викликало сумніви у достовірності документів, наданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення. заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» ідентифікаційний код 42855926 провадить господарську діяльність за основним кодом КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

26.07.2019 року між компанією Asmir Denjagic - Autobus and Partner (далі - «Продавець») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОБУС 365» (далі - ТОВ «АВТОБУС 365», «Позивач», «Покупець») укладений контракт №272019 (далі - «Контракт») на поставку пасажирського автобуса – MAN A 21, 2009 р.в., НОМЕР_1 .

Відповідно до предмету Контракту Продавець зобов`язався передати у власність Покупця пасажирський автобус, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах Контракту.

Так, Контрактом передбачено наступні характеристики Товару:

Автобус марки MAN А 21, 2009 року виготовлення, номер кузова/VIN: НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.1 Контракту, ціна на Товар встановлена сторонами у Євро. Згідно пункту 2.2 - загальна сума Контракту складає 4 500, 00 (чотири тисячі п`ятсот) Євро.

Поставка товару здійснюється на територію України силами та за рахунок покупця (п.3.2).

Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем згідно кількості, вказаній в рахунку-фактурі (інвойс) після відмітки в інвойсі «Отримано» з боку покупця. Рахунок-фактура має містити найменування продавця, покупця та його адреси, товару, вартість з вказівкою вартості за одиницю, кількість та загальна вартість (3.3).

Поставка здійснюється протягом 10 днів з моменту оплати, на умовах DAT Одеса місце поставки: Україна згідно Інкторемс 2010 (п.3.4).

Відповідно до п. 4 контракту оплата здійснюється до моменту поставки 100% передплата, на підставі виставленого рахунку (інвойса) Продавцем в строк до 01.12.2019. Строк дії контракту складає один рік з моменту його підписання. Комісійні видатки (в т.ч. видатки транзитних банків) за проведення платежів на рахунок сторони несуть в рівних частках (а.с.15-18).

13.11.2019 року декларантом Позивача подана електронна митна декларація №UA500060/2019/036975 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом.

В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Автобус, що був у використанні - 1 шт. марки MAN, модель NL273 LPG, календарний рік виготовлення 2009, модельний рік 2009, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 . Тимчасовий транзитний номер – НОМЕР_2 . Номер двигуна - немає даних. Номер шасі – немає даних.З двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно- шатунним механізмом, бензиновий, адаптований для роботи зрідженим нафтовим газом, робочий об`єм циліндрів двигуна 12816 куб.см. Потужність двигуна 200 кВт. Фактичний пробіг - 546539 км. Колір червоний. Колісна формула 4x2. Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 31, стоячих місць - 42. Призначений для перевезення людей на дорогах загального користування. Маса в разі максимального завантаження – 18000 кг. Відповідає екологічним нормам рівня "ЄВРО-5". Цивільного призначення. Не має в своєму складі передавачі та приймачі. КТЗ має сліди відновлення, сліди підтікання мастила. Торгівельна марка - MAN. Виробник: MAN NUTZFAHRZEUGE AKTIENGESELLSCHAFT. Країна виробництва DE.

В графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару 87029019, який передбачає застосування ввізного мита за ставкою - 5% від митної вартості товару.

В графі 42 Митної декларації визначена ціна імпортованого ТОВ «АВТОБУС 365» Товару у розмірі 4500,00 Євро.

Для підтвердження митної вартості товару до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500060/2019/036975 від 13.11.2019 року уповноваженою особою декларанта (СПД ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ) подані наступні документи:

1) контракт 272019 від 26.07.2019р.;

2) інвойс № 272019 від 26.07.2019р.; ,

3) сертифікат про походження товару форми EUR.1 № А658511 від 21.10.2019р.;

4) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № HH-S-0-294/19-01171 від 21.10.2019р.;

5) платіжне доручення № 27. від 18.10.2019р.;

6) звіт № 10/5 від 01.11.2019р. про визначеная ринкової вартості КТЗ MANA NL 273LPG, LIONSCITY, (VIN) - WMAA21ZZ59R006846, 2009 р.в, ФОП ОСОБА_2 ;

7) договір доручення (про надання послуг митного брокеру) № 0404 від 23.05.2019р.;

8) заява декларанта про продовження строку оформлення декларації від 05.11.2019р.;

9) митна експортна декларації країни відправлення № 19SK5264EX91645006 від 21.10.2019р.

14.11.2019 року Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000241/2 за митною декларацією UA500060/2019/036975.

На запит Відповідача повідомленням за вих. № 392/1 від 14.11.2019р. надано обґрунтовані пояснення стосовно відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за Товар, яка підтверджує митну вартість Товару, а саме:

- код товару в експортній декларації вказується експортером. З боку позивача було вказано в МД код товару 8702901900, і даний код є вірний.

В експортній МД не зазначаються умови поставки товару згідно Інкотремс та посилання на інвойс, оскільки це не передбачено порядком заповнення митної декларації країни експорту.

- наданий звіт про визначення ринкової вартості виконаний експертом, який має відповідний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, що підтверджує його повноваження, а тому наданий звіт є вірним.

Відповідач прийняв Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00795.

Згідно з графою 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000241/2 подані декларантом (ФОП ОСОБА_1 ) документи містять наступні «розбіжності»:

- у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019 року № 19SK5264EX91645006 зазначено код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД;

- у наданому до митного оформлення висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експортною організацією від 01.11.2019 № 10/5 при розрахунку ринкової вартості йде посилання на неіснуючий інтернет-ресурс.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

В разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією МД № UA500060/2019/0356975 від 14.11.2019 року, з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що ціна по заявленому в декларації товару є більшою ніж зазначив позивач.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500060/2019/036975 від 14.11.2019 року, відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданих до митного оформлення висновках про вартісні характеристики товарів експерт зазначає, що вартість товарів визначалась за допомогою аналізу ринку аналогічних товарів.

Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний товар. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

14.11.2019 року уповноваженою особою декларанта СПД ОСОБА_1 надіслано повідомлення, в якому не надані відповіді на всі питання, вказані в повідомленні митниці, та зазначено, що додаткові документи надати не мають можливості і просять здійснити митне оформлення на підставі поданих документів.

Крім цього, наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості № 10/5 від 01.11.2019 не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості транспортного засобу, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але стандарту Євро 3, однак, в наданих декларантом для митного оформлення документах вказано стандарт Євро 5, а також в інвойсі від 26.07.2019 № 272019 не вказані умови поставки товару.

Суд звертає увагу на те, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а саме: не подані: 11 переклад копії митної декларації країни відправлення;2) виписку з бухгалтерської документації.

Згідно з статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємств, а отже у виписках з бухгалтерської документації містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також частиною 6 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Пунктом 6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868) передбачено, що фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципу нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження або сплати грошових коштів (грошей).

Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.

У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) комерційний рахунок-фактура є важливим документом не тільки з точки зору його конкретної функції, але також і для його ролі у межах інших процедур, наприклад, процедури визначення митної вартості.

Частиною 1 статті 254 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Оскільки відомості, що містились у копіях митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ декларанта повідомлено про необхідність подання перекладу на українську мову копій митних декларацій країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Пунктом 52 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Також пунктом 53 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання).

Згідно з пунктом 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395), технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Пунктом 7.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395), передбачено, що оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією № UA500060/2019/036975 від 14.11.2019 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.б ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 500060/2019/000241/2 від 14.11.2019 року.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689. митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/або виготовлених в різних країнах походження.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689., який був чинним з 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення га оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.94 N 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб`єктів підприємницької діяльності.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю товарів у максимально наближений до митного оформлення час із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, по товару №1 є більшим, ніж заявлено декларантом.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

В рішенні про коригування митної вартості № № UА 500060/2019/000241/2 від 14.11.2019 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру митної декларації.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач здійснив декларування імпортованих товарів в супереч вимогам чинного митного законодавства, натомість контролюючий орган довів належними, достатніми та беззаперечними доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”).

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії” відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 01.02.2020 року між позивачем ТОВ “АВТОБУС 365”, в особі директора Акопяна Вазгена Рудіковича та адвокатським обєднанням «Мітракс юг» укладено Договір про надання правової допомоги № 23-1.

За умовами вказаного договору (пункти 2.1) Виконавець приймає зобов`язання надавати Замовнику в межах його Замовлення/Замовлень правову допомогу, вказану в п.2.1.1 Договору, а Замовник зобов`язується здійснити плату за надану правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені цим Договором та додатками до нього.

Пунктом 5.1 Договору зазначено, що ціна Договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат Виконавця, наданих останнім та сплачених Замовником протягом строку дії договору.

В п.4.4 Договору вказано, що відомості про надані послуги та додаткові витрати Виконавця фіксуються в акті прийому-передачі на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за замовленнями за звітній період.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою сторін у ході підписання Договору у відповідному додатку до нього.

Так, відповідно до Додатку до Договору № 23-1 про надання правової допомоги від 01.02.2020 року, плата за надану правову допомогу складає 10000,00 грн. та складається з:

- Надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності Замовника стосовно застосування чинного законодавства, а також правозастосовної практики;

- Надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань стосовно справи №420/3157/20;

- Перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства документів Замовника;

- Підготовка (розробка) проектів документів юридичного характеру;

- Збирання доказів для подання заяв по суті справи, процесуальних заяв та клопотань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3157/20;

- Складання та подання: заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів передбачених КАС України необхідних для здійснення захисту інтересів Замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів щодо справи №420/3157/20;

- Здійснення будь-яких інших дії для виконання обов`язків за цим договором без обмеження повноважень;

- Представництво інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді. П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо справи №420/3 157/20.

Згідно розрахунку гонорару за надання правової допомоги від 17.04.2020 року, гонорар за Договором складає 10000,00 грн. та розраховується з наступного:

- Надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи № 420/3157/2 – 2500,00 грн.;

- Збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №420/3157/20 – 2500,00 грн.;

- Складання та подання: заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів передбачених КАС України необхідних для здійснення захисту інтересів Замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів стосовно справи №420/3157/20 – 2500,00 грн.;

- Представництво інтересів 3амовника в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді стосовно справи №420/3157/20 – 2500,00 грн.

Так, фактична вартість наданої правової допомоги за розрахунком представника позивача складає 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Згідно платіжного доручення № 00078980 від 05.06.2020 року на виконання умов Договору № 23-1 про надання правової допомоги, Додатку до договору про надання правової допомоги та Додаткової угоди до договору № 23-1 позивач оплатив за правову допомогу суму в розмірі 5000,00 грн.

Однак, при цьому представником позивача в підтвердження виконаних робіт не надано до суду акту приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги.

При цьому, суд зазначає, що 13.04.2020 р. представником позивача подано вказаний адміністративний позов. Ухвалою суду від 17.04.2020 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 18.05.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою суду 22.05.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Тобто, у даному випадку, представник позивача участь у судових засіданнях не приймав, а лише здійснив підготовку та подачу вказаної позовної заяви.

Отже, з наданих адвокатських послуг не підтверджується надання вказаних послуг адвокатом, а тому, на думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є недоведеною.

За таких обставин вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення у сумі 3000 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБУС 365” до Одеської митниці державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова

.