Рішення № 90705132, 30.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р. № 400/4110/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В. С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 р. № 00068594004,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.02.2020) визнати протиправним та скасувати наказ від 09.07.2019 року №1514 про проведення фактичної перевірки, податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 р. № 00068594004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача здійснена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою: Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, буд. 3/А. За результатами перевірки позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за продаж пального без наявності ліцензії. Проте, позивач не погоджується з висновками перевірок про порушення ч. 20 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що порушень закону з боку позивача допущено не було. Також, стверджує, що відповідачем жодного доказу на підтвердження факту реалізації позивачем пального не надано. Таким чином, висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на суб`єктивних переконаннях перевіряючих осіб та непідтверджені відповідними доказами. З таких підстав, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. За наведених обставин, просив позов задовольнити.

11.01.2020 року на адресу суду від представника Головного управління ДФС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, прийнято правомірно та у відповідності з вимогами чинного законодавства у результаті виявлених під час перевірки порушень.

Ухвалою суд від 13.12.2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

05.02.2020 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Миколаївській області від 09.07.2019 року №1514 про проведення фактичної перевірки позивача. Вважає, що наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, без зазначення підстав для проведення вказаної перевірки, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року судом прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.06.2020р. закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 08.07.2020р.

Представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, є платником податків, та до виду його діяльності, в тому числі входить, роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами.

09.07.2019 відповідач прийняв наказ №1514 про проведення фактичної перевірки позивача, за місцем здійснення діяльності.

11.07.2019 відповідачем проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні роздрібної торгівлі пальним, а саме: проведено перевірку на АЗС, що належить позивачу у смт. Веселинове, Миколаївської області.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №118/14-29-40-01/2873801296 від 11.07.2019, яким встановлено наступне порушення: ч.20 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.95 №481/95-ВР (далі Закон №481), а саме реалізація пального без наявності дозвільних документів (ліцензії) на такий вид діяльності.

Працівник позивача (оператор АЗС) ОСОБА_2 відмовилась від підписання направлень на перевірку та підписання акту перевірки, про що перевіряючими були складені відповідні акти.

12.07.2019 відповідач направив рекомендованим листом на адресу позивача матеріали перевірки, які повернулись відповідачу 07.08.2019 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”, про що відповідач склав відповідний акт від 08.08.2019.

27.08.2019 на підставі вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00068594004, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 250000грн.

Що стосується визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки від 09.07.2019 №1514, суд зазначає наступне:

Як вбачається з доданого до матеріалів справи спірного наказу підставою для проведення фактичної перевірки є пп.80.2.5 п.80.2 ст.82 ПК України.

Відповідно до підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України на підставі якого було призначено перевірку, встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку Інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 року справі №820/4766/17.

Таким чином, твердження представника позивача про те, що спірний наказ був виданий з порушенням норм чинного законодавства в цій частині не відповідає дійсності.

За таких обставин реалізація права на захист шляхом задоволення позову про скасування спірного наказу на думку суду, не може бути задоволена після винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, предметом розгляду даної справи є саме спірне податкове повідомлення - рішення, та наявність або відсутність порушень, за які застосовано відповідні санкції.

Як уже зазначалось вище, підставою застосування фінансових санкцій до позивача став зафіксований в акті перевірки факт роздрібної торгівлі позивачем пальним без наявності ліцензії (бензину А95 3,75 л по ціні 28.0 грн. за 1 літр на загальну суму 100,00 грн.), реалізація позивачем пального підтверджується інформацією з бази даних ІС Податковий блок підсистеми РРО.

Разом із тим, перевіряючими не вчинено жодних інших дій для підтвердження наведеної в акті перевірки інформації.

Тобто, здійснюючи контрольну розрахункову операцію, перевіряючий проводить свого роду збір доказової бази щодо наявності порушень суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що під час здійснення фактичної перевірки не було проведено контрольну розрахункову операцію пального.

Відсутні також фото- і відеофіксація вказаних в акті перевірки фактів реалізації пального без наявності ліцензії.

З наведеного вище вбачається, що в акт перевірки внесені відомості, а саме факт реалізації пального бензину А95 3,75 л по ціні 28.0 грн. за 1 літр на загальну суму 100 грн., який не підтверджуються жодним доказом.

Тобто, висновки фактичної перевірки сформовані лише на підставі витягу з бази ІС "Податковий блок" підсистеми чеки РРО.

Суд погоджується з доводами позивача, що дані які містяться в базі даних ІС "Податковий блок" підсистеми чеки РРО, не відображають факт реалізації пального, а є відпуском з відповідального зберігання та повернення пального контрагентам-покупцям.

Так, у період з 07.05.2019р. по 07.06.2019р. позивач здійснював відпуск палива наступним покупцям: ФОП ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу №7 від 07.05.2019р., видаткова накладна №7), ТОВ "Кворму-Нафта" (договір купівлі-продажу №10 від 10.05.2019р., видаткова накладна №10), ПАТ "Веселинівський завод сухого знежиреного молока" (договір купівлі-продажу №15 від 15.05.2019р., видаткова накладна №7), ФГ "Ассоль" (договір купівлі-продажу №17 від 17.05.2019р., видаткова накладна №12), СФГ "Пролісок" (договір купівлі-продажу №33 від 29.05.2019р., видаткова накладна №10), ТОВ "Веселинівська МТС" (договір купівлі-продажу №1 від 05.06.2019р., видаткова накладна №10), ПАТ "Лакталіс-Миколаїв" (договір купівлі-продажу №12 від 14.05.2019р., видаткова накладна №5), ФГ "Горизонт" (договір купівлі-продажу №2 від 07.06.2019р., видаткова накладна №2). Згідно умов вказаних договорів Продавець зобов`язаний протягом 2019р. передавати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язався приймати від Продавця цей товар та оплачувати його вартість. Оплата Покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється з відстрочкою платежу протягом 90 календарних днів з моменту фактичного отримання Покупцем ПММ на АЗС, що підтверджується видатковою накладною. Оплата вартості Товару вважається здійсненою з моменту надходження відповідної суми через термінал або оплата через РРО на АЗС Продавця.

Таким чином, реалізація (фізична передача) та перехід права власності на ПММ була здійснена позивачем у травні-червні 2019р., а розрахунки за придбаний товар вказані контрагенти-покупці здійснили у липні, про що свідчить інформація з бази АІС "Податковий блок".

Крім того, факт нездійснення реалізації продажу пального у період відсутності діючої ліцензії на реалізацію підакцизних товарів, у судовому засіданні підтвердили свідки.

Так, свідок ОСОБА_2 , яка працює оператором на АЗС, за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що відпуск пального у період відсутності діючої ліцензії на вказаній АЗС не здійснювала, з посадовими особами відповідача не спілкувалася та фактично інспекційне відвідування 11.07.2019року не відбувалося.

Також, свідок ОСОБА_4 , повідомив суд, що 11.07.2019 року на АЗС, за адресою: Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, буд. 3/А, посадові особи відповідача не знаходились.

Звідси, у суду є обгрунтовані сумніви, щодо фактичного виїзду посадових осіб відповідача на АЗС за адресою: Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Будівельників, буд. 3/А.

Викликані в судове засідання свідки Головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Миколаївській області Лепська Л.В. та ОСОБА_5 , відповідаючи на питання суду пояснили, що ними 11.07.2019р. була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог законодавства, під час проведення якої ними було встановлено, що ОСОБА_2 проводила реалізацію бензину А95 3,75 л по ціні 28.0 грн. за 1 літр на загальну суму 100 грн.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження зазначених свідками обставин.

Суд застосовує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 року, в якій Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції"(Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Згідно з пунктом 1Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Верховна Рада України постановила, що Україна без укладення спеціальної угоди повністю визнає обов`язковою практику та юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування норм Конвенції.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.11.2007 року по справі "Україна-Тюмень" проти України" у пункті 49 вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".

У пункті 55 надано тлумачення "пропорційності втручання" в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимог ч.20 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.95 №481/95-ВР (далі Закон №481), контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 139, 241-243, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) про визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27.08.2019 р. № 00068594004.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2500,00 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення від 22.11.2019 р. №252 та від 10.12.2019 р. №264.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар