Рішення № 90705117, 23.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2585/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача Поповича С.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 01.04.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Кінологічного навчального центру (військова частина 2418) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Кінологічний навчальний центр або ВЧ 2418, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, стягнення коштів. 24.06.2020 представник позивача подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 69-70), уточнив найменування відповідача «Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418)», а позовні вимоги виклав в такій редакції:

-визначити протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2017 році, у 2018 році, передбачену п. 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 не доплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.

- визначити протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) в частині виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у 2016 році, передбачену п. З статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

- зобов`язати Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 не доплачену підйомну допомогу за 2016 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця за весь період проходження служби в ВЧ 2418 до внесення відповідних законодавчих змін (березень 2018 року). Стверджує, що ця допомога мала постійний характер, а тому в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна була включитися до складу грошового забезпечення, з якого розраховувалася грошова допомога на оздоровлення у 2017, 2018 роках та підйомна допомога у 2016 році. Позивач наполягає, що описані ним протиправні дії відповідача призвели до виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги у заниженому розмірі.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 34-40), просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що при розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 та 2018 роки ОСОБА_1 брались до уваги такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості виконання особливо важких завдань під час проходження служби, премія, надбавка за кваліфікацію, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя. Додаткова грошова винагорода не включалася до розрахунку допомоги, оскільки така не передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби №425 від 20.05.2008. Відповідач також пояснив, що підйомна допомога ОСОБА_1 в вересні 2016 року була обчислена в розмірі місячного грошового забезпечення на день вступу до виконання службових обов`язків, без врахування в складі грошового забезпечення суми додаткової грошової винагороди. Наполягає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 та Інструкцією №73, має тимчасовий характер, а тому не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі частини 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 45-51) та додаткові пояснення (а.с. 62-65) з посиланням на судову практику Верховного Суду навів аргументи на спростування тверджень відповідача.

Суд з`ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України; в період з липня 2016 року по лютий 2018 року – в ВЧ2418 (а.с.14,15,19).

Відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2016, 2017, 2018 роки та довідки про нараховане за цей період грошове забезпечення в розрізі його складових (а.с. 17-19, 66, 71) встановлено такі обставини, що визнаються сторонами:

1) в період проходження позивачем військової служби в ВЧ2418 з серпня 2016 року по лютий 2018 року (враховуючи суми, визначені пропорційно до фактично відслужених в серпні 2016 року та лютому 2018 року днів) ОСОБА_1 щомісяця нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення: - по 3308,40 грн./місяць за серпень-грудень 2016 року, - по 3319,80 грн./місяць за січень-вересень 2017 року, - по 3327,60 грн./місяць за жовтень 2017 року – лютий 2018 року;

2) у вересні 2016 року при обчисленні підйомної допомоги ВЧ 2418 не включила до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума підйомної допомоги ОСОБА_1 , суму щомісячної додаткової грошової винагороди;

3) у червні 2017 року при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення ВЧ 2418 не включила до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , щомісячну додаткову грошову винагороду;

4) у лютому 2018 року при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення ВЧ 2418 не включила до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , щомісячну додаткову грошову винагороду.

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими міркуваннями та мотивами щодо оцінки фактичних обставин справи, а також тлумачення та застосування релевантних норм права:

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини; далі – Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2009 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (далі – Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Постановою від 16 вересня 2015 р. № 704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови №889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Суд на підставі наявних в справі письмових доказів встановив, що ОСОБА_1 в період з серпня 2016 року по лютий 2018 року щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889 в розмірі 60% місячного грошового забезпечення. Сторони визнають цю обставину.

Отже, для ОСОБА_1 як військовослужбовця Державної прикордонної служби за контрактом щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №1294 була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: -виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні (60% місячного грошового забезпечення); - фактично тільки зростала (детально описано вище, з 2208,40 грн. до 3327,60 грн.); - складала істотну частину (37,50%) фактичного заробітку військовослужбовця. За таких фактичних обставин доводи відповідача про нібито тимчасовий чи одноразовий характер цієї щомісячної додаткової винагороди є надуманими та суперечать об`єктивній реальності.

Відповідач не включив суми цієї щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого в 2016 році обчислював підйомну допомогу, а в 2017-2018 роках - грошову допомогу на оздоровлення.

Правовою підставою таких дій ВЧ А2418 є застосування пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за № 217/28347 (далі – Інструкція №73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Оцінюючи позицію відповідача суд при вирішення спору застосовує положення частин першої-третьої статті 7 КАС України:

« 1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

3. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».

Суд враховує, що відповідно до ст.ст. 9-1, 10-1 Закону №2011-XII і підйомна допомога, і грошова допомога на оздоровлення надаються військовослужбовцю у розмірі місячного грошового забезпечення, котре, відповідно до положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови КМУ 1294 складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, положення пункту 8 Інструкції №73 прямо суперечить ст.ст. 9, 9-1, 10-1 Закону №2011-XII, оскільки закон не встановлює будь-яких обмежень щодо складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір підйомної допомоги чи допомоги на оздоровлення. Тому суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону №2011-XII, відповідно до яких підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення визначаються у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця, до якого входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).

Отже, дії ВЧ А2418 щодо невключення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалися та виплачувалися грошова допомога на оздоровлення у 2017 році та у 2018 році підйомна допомога у 2016 році є протиправними.

Водночас заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати сум допомог без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди сформульовані суперечливо та взаємовиключно, оскільки ВЧ А2418 не допускала бездіяльності щодо виплати допомоги, а навпаки – вчиняла дії щодо нарахування та виплати допомог у певній сумі; ОСОБА_1 фактично оскаржує дії відповідача щодо визначення бази для нарахування відповідних допомог та, як наслідок, заниження їх розміру.

Оцінюючи посилання учасників справи на суперечливі за підходами правові висновки різних колегії суду касаційної інстанції щодо включення до складу грошового забезпечення військовослужбовця як обрахункової величини суми додаткової грошової винагороди на підставі Постанови №889 суд враховує таке:

наведені учасниками справи судові рішення свідчать про відсутність єдиного підходу до правозастосування в цій сфері правовідносин. Водночас суд поділяє такі підходи, висловлені Верховним Судом у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про зобов`язання […] здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, з урахуванням раніше виплачених сум матеріальної допомоги (ухвалі від 27.04.2020 № №1.380.2019.003718; http://www.reestr.court.gov.ua/Review/88959105):

« […] Щодо посилання скаржника на не врахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16, та врахування натомість висновків, викладених у постановах Верховного суду 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17 та від 05 грудня 2019 року у справі № 295/5200/18 колегія суддів зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 викладена правова позиція про те, що суди під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі [суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зобов`язав Львівський прикордонний загін здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, з урахуванням раніше виплачених сум матеріальної допомоги] прийнято із врахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду, ухвалених із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 від 6 лютого 2019 року, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі № 809/1489/16.».

Відповідно до частини другої статті 9 та пункту 10 частини 2 статті 244 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладені вище висновки суду релевантних норм права, що підлягають застосуванню до встановлених судом фактичних обставин справи, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за їх межі (з метою визначення ефективного та реального способу відновлення порушених прав позивача).

Відповідно до положень статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалися та виплачувалися:

- у 2017 році та у 2018 році - грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- у 2016 році - підйомна допомога, передбачена пунктом 3 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418; 80074, Львівська область, Сокальський район, місто Великі Мости, вулиця Львівська, будинок 166; ідентифікаційний код 14321498):

- перерахувати суми підйомної допомоги за 2016 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 роки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення;

- виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перераховану (збільшену) суми підйомної допомоги за 2016 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2017, 2018 роки, вирахувавши вже виплачені суми допомог.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 31.07.2020.

Суддя Москаль Р.М.