Рішення № 90705110, 31.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4807/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 22.06.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі - Львівський обласний військовий комісаріат, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 з урахуванням січня 2008 як базового місяця в розмірі 114331,28 грн.;

- стягнути з Львівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в сумі 114331,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що з 15.08.2000 по 31.08.2018 проходив військову службу в 1240 Центрі забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь та знаходився на фінансовому забезпеченні Львівського обласного військового комісаріату. Звільнений в запас Збройних Сил України, відповідно до наказу начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь №109 від 31.10.2018 з 31.10.2018 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач вказує, що згідно з документами отриманими від відповідача відповідач у період з 01.12.2015 по 31.10.2018 протиправно не в повному розмірі нараховував та виплачував, а за деякий період взагалі не здійснював нарахування індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством. В травні 2020 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення. У відповідь відповідач скерував лист №4882 від 28.05.2020 та повідомив, що у період з січня 2016 по лютий 2018 в Міністерстві оборони України був відсутній фінансовий ресурс для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям. Базовим місяцем для виплати індексації грошового забезпечення відповідач визначав липень 2015 року, вказав, що з березня 2015 року не було підстав для нарахування індексації грошового забезпечення. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що виразились у тому, що в період з грудня 2015 року по жовтень 2018 року відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, що з урахуванням січня 2008 року як базового місяця складає 114331,28 грн.

Ухвалою від 30.06.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 36-43). Відповідач позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що проведення нарахування індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів; витрати на індексацію в період 2016-2018 рр. не фінансувалися. Відповідач надав архівну відомість за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 про те, що Львівський ОВК нараховував та виплачував ОСОБА_1 в 2015 році індексацію грошового забезпечення до грудня 2015 року включно. В період з 01.0120169 Щодо виплати індексації за період з 01.03.2018 по 31.10.2018, відповідач зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з березня 2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Індекс споживчих цін у березні 2018 року був рівний 1, тому індексація грошового забезпечення не нараховувалась; обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком відбулось з квітня 2018 по жовтень, в листопаді 2018 індекс споживчих цін перевищив поріг індексації і становив 3,7%, тому лише в грудні 2018 військовослужбовці набули на індексацію грошового забезпечення, разом з тим позивач 31.10.2018 був звільнений з військової служби. Відповідач вважає, що вимога позивача щодо нарахування та виплати індексації в сумі 114331,28 грн. не підлягає до задоволенню, оскільки питання нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.

Позивач подав відповідь на відзив, навів додаткові доводи на спростування тверджень Львівського обласного військового комісаріату.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 29.04.1999 (а.с. 10).

Начальник 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь прийняв наказ №56 від 01.07.2015, відповідно до якого розпорядився виплачувати ОСОБА_1 щомісячну надбавку за знання та використання двох і більше іноземних мов в першому півріччі 2015 року у розмірі 25% від посадового окладу (а.с. 50). Довідкою №6095 від 14.07.2020 Львівський обласний військовий комісаріат засвідчив, що базовим місяцем для нарахування індексації грошових доходів ОСОБА_1 є липень 2015 року, оскільки в цьому місяці була зміна щомісячної надбавки за знання та використання іноземної мови з 10% посадового окладу на 25 % посадового окладу (а.с. 45).

Відповідно до архівних відомостей за період 2015-2018 років ОСОБА_1 щомісяця 2015 року (до грудня 2015 року включно) нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення; починаючи з січня 2016 нарахування та виплату індексації припинено (а.с. 46-49).

Наказом начальника головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 12.10.2018 №303 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до частини шостої підпункту «б» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я), а відповідно до наказу начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь №109 від 31.10.2018 позивач з 31.10.2018 виключений зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення (а.с. 7).

При виключенні зі списків військової частини відповідач не нарахував ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, що починається з січня 2016 року.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 01.01.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону №1282-XII цифри "101" замінити цифрами "103".

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга – четверта статті 4 Закону №1282-XII).

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ №77 від 11.02.2016; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;

- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України до 31.10.2018 включно. Відповідно до архівної відомості за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015 (а.с. 46) ОСОБА_1 в 2015 році щомісяця нараховувалася та виплачувалася індексація, востаннє виплачена в грудні 2015 року індексація в сумі 653,30 грн., тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації за грудень 2015 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до архівних відомостей з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 (а.с. 47), з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 (а.с. 48), з 01 січня 2018 по день звільнення 31.10.2018 (а.с.49) Львівський обласний військовий комісаріат з січня 2016 року по жовтень 2018 року не здійснював нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Відповідач пояснює припинення нарахування з січня 2016 року по лютий 2018 року індексації грошового забезпечення військовослужбовця відсутністю фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача. Суд враховує, що відповідно до представлених суду архівних відомостей (а.с. 46-49) відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (премія тощо). Так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період зріс вчетверо, для порівняння - з 1035 грн. в грудні 2015 року, до 4600-5175 грн. в місяць в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі відповідального департаменту Міністерства оборони України, котрий впродовж трьох років систематично збільшував фінансування військових частин та органів військового управління на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення, як от премії (котрі фактично втратили характер «одноразових» та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження – преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплати такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу – на премії чи додаткову грошову винагороду. Відповідач всупереч вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців (прийняття рішення зобов`язального характеру) визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;

- зобов`язав військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу. Тому суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. В межах цієї справи питання суми індексації грошового забезпечення не входить в предмет доказування, оскільки відповідач в принципі не проводив нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Оцінюючи позовні вимог позивача за період з березня 2018 по жовтень 2018 року, то такі не підлягають до задоволення. Суд враховує, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, на підставі якої розмір посадового окладу ОСОБА_1 збільшено більш ніж в четверо - з 1150 грн. до 5640 грн. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови №1078, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% до жовтня 2018 року не було; індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103 відсотка вже після звільнення позивача з військової служби, тому його вимоги за цей період є безпідставними.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивач звільнений від сплати судового збору у цьому спорі, тому підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату, що полягала у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат (79005, Львівська область, місто Львів, вул. Івана Франка, буд. 25, ідентифікаційний код 08412340) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.