Рішення № 90705067, 30.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №461/6218/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10 (далі – відповідач), в якій позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання інформації про виплати, що належали батьку ОСОБА_1 в якості допомоги сім`ям, які перебували на примусових роботах в Німеччині;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати позивачам інформацію про грошові вклади, що належали батьку ОСОБА_1 в якості допомоги сім`ям, які перебували на примусових роботах в Німеччині.

Ухвалою від 19.08.2019 Галицького районного суду м. Львова справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 16.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.01.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

07.02.2020 позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просять:

- зобов`язати Сколівський відділ Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під керівництвом Л ОСОБА_3 розкрити інформацію згідно з даними роздруківки з Пенсійного фонду України за ознаками ВПО-94 Запорізьке обласне управління №10007 про грошові вклади покійного батька ОСОБА_1 в повному обсязі;

- визнати протиправною бездіяльність, рішення, дії Сколівського відділу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із зобов`язанням відшкодування моральної та матеріальної шкоди за приховування інформації згідно з ВПО-94.

Ухвалою від 11.03.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

Ухвалою від 11.03.2020 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі – третя особа).

Ухвалою від 11.03.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про відвід судді.

Ухвалою від 11.03.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про відвід секретаря судового засідання.

Ухвалою від 11.03.2020 суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області інформацію щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007» та від Сколівського районного центру зайнятості належним чином засвідчену копію відповіді від 09.11.2016 № 725 з додатком: інформація щодо осіб, які за даними Пенсійного фонду України в період перебування на обліку в Державній службі зайнятості отримували пенсію, а також інформацію щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007».

Ухвалою від 04.05.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про відвід судді.

Ухвалою від 04.05.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивачів про відвід секретаря судового засідання.

Ухвалою від 26.05.2020 суд залишив без розгляду заяву позивачів про відвід судді.

Ухвалою від 26.05.2020 суд залишив без розгляду заяву позивачів про відвід секретаря судового засідання.

Ухвалою від 16.06.2020 суд повернув без розгляду клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 06.07.2020 суд повернув без розгляду клопотання позивачів про витребування доказів.

Ухвалою від 09.07.2020 суд залишив без розгляду заяви позивачів про відвід судді.

Ухвалою від 09.07.2020 суд звільнив позивачів від сплати судового збору.

Ухвалою від 09.07.2020 суд відмовив у задоволенні клопотань позивачів про витребування доказів.

Ухвалою від 30.07.2020 суд залишив без розгляду заяву та клопотання позивачів про відвід судді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не надав інформацію про грошові вклади на 2-ох рахунках батька позивача ОСОБА_1 . Позивачі вказали, що їм стало відомо про приховування відповідачем інформації під час перебування на обліку в Сколівському районному центрі зайнятості, звідки отримано інформацію-роздруківку згідно з даними ПФУ ВПО – 94 Запорізьке обласне управління № 1007 з листом із Сколівського РЦЗ від 09.11.2016 № 725. Позивачі вважають, що відповідач надав на їхній запит інформацію, яка є неточною та не повною, оскільки не відповідає запиту.

17.02.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позову заяву та заперечення, в яких проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відповідач неодноразово повідомляв позивачів про те, що не володіє запитуваною інформацією та рекомендував звернутися безпосередньо до Запорізького обласного управління № 10007.

19.02.2020 позивачі подали до суду відповідь на відзив, в якій зазначили, що відповідач фактично визнав, що інформація згідно з даними ПФУ ВПО – 94 Запорізьке обласне управління № 1007 походить із Пенсійного фонду України. Відтак, відповідач протиправно не надає інформацію щодо грошових вкладів на 2-ох рахунках батька позивача ОСОБА_1 .

19.02.2020 позивачі подали до суду заперечення, в яких просили позов задовольнити повністю.

25.02.2020 позивачі подали до суду заперечення, в яких виклали ті ж аргументи, що і у позовній заяві.

В судове засідання позивачі не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо можливості продовження розгляду справи, суд зазначає наступне.

Суд вказує на те, що судове засідання призначене на 30.07.2020 12:00.

30.07.2020 об 11:45 позивачі особисто подали до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи на дату після карантину у зв`язку з COVID-19 та поганим станом здоров`я.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає, що поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача і третьої особи (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин у справі останніми не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – України) учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Суд звертає увагу на те, що у справі зібрані всі докази необхідні для вирішення питання права, думка сторін заслухана. Тобто, у справі необхідно вирішити лише питання права, що не вимагає участі позивачів.

З таких підстав суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивачів про відкладення розгляду справи.

В судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.11.2016 позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом на інформацію, в якому просила надати інформацію про ознаку ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007 ВПО 94.

Листом від 24.11.2016 № п-6 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що інформацією щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління № 10007» управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі не володіє.

14.08.2019 позивачі звернулися до відповідача із запитом на інформацію, в якому просили надати інформацію про наявність грошових вкладів на рахунках батька ОСОБА_1 згідно з даними роздруківки з Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області за ознаками «ПФУ ВПО – 94 Запорізьке обласне управління № 10007, як спадкоємиці за заповітом батька, який перебував на примусових роботах у Німеччині.

Листом від 21.08.2019 № 4/П-20/11.01-13 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що інформацією щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007» відділ не володіє. Щодо інформації про грошові кошти вклади батька позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , то з приводу такого питання відповідач рекомендував звернутися до банківської установи.

21.10.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом на інформацію, в якому просила надати інформацію про наявність грошових вкладів на рахунках її батька згідно з даними роздруківки з Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області за ознаками «ПФУ ВПО – 94 Запорізьке обласне управління № 10007, як спадкоємиці за заповітом батька, який перебував на примусових роботах у Німеччині.

Листом від 30.10.2019 № 5/П-20/11.01-13 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що інформацією щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007» відділ не володіє. Щодо інформації про грошові кошти вклади батька позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , то з приводу такого питання відповідач рекомендував звернутися до банківської установи.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо надання інформації згідно з даними роздруківки з Пенсійного фонду України за ознаками ВПО-94 Запорізьке обласне управління №10007 про грошові вклади покійного батька ОСОБА_1 протиправною, позивачі звернулися з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Частина друга статті 34 Конституції України встановлює право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

У частинах першій, другій статті 1 Закону України № 2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону України № 2939-VI визначає, що право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 Закону України № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до вказаного Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що надана або оприлюднена відповідно до вказаного Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до публічної інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України № 2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 Закону України № 2939-VI).

Згідно з частинами другою-четвертою статті 19 Закону України № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Реквізити запиту на інформацію зазначені у частині п`ятій статті 19 Закону України №2939-VI, згідно з якою такий запит повинен містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Суд встановив, що позивачі неодноразово зверталися до відповідача із запитом на інформацію, в якому просили надати інформацію щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління № 10007».

Відповідач на вказані запити на інформацію повідомляв позивачів про те, що запитуваною інформацію не володіє, а тому не може таку надати.

З метою з`ясування всіх обставин справи суд ухвалою від 11.03.2020 витребував від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області інформацію щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007» та від Сколівського районного центру зайнятості належним чином засвідчену копію відповіді від 09.11.2016 №725 з додатком: інформація щодо осіб, які за даними Пенсійного фонду України в період перебування на обліку в Державній службі зайнятості отримували пенсію, а також інформацію щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007».

На виконання вимог вказаної ухвали представник відповідача подала лист від 13.03.2020, в якому зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не володіє інформацією щодо наявності ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007». Тому до Сколівського районного центру зайнятості така не подавалась.

На виконання вимог вказаної ухвали представник Сколівського районного центру зайнятості подав до суду належним чином засвідчену копію відповіді від 09.11.2016 №725 з додатком: інформація щодо осіб, які за даними Пенсійного фонду України в період перебування на обліку в Державній службі зайнятості отримували пенсію.

В інформації щодо осіб, які за даними Пенсійного фонду України в період перебування на обліку в Державній службі зайнятості отримували пенсію зазначено: у стовпці «ПФУ Ознака ВПО» – 94, у стовпці «ПФУ Пенсія Банк» – Запорізьке обласне управління № 10007.

Тобто, у Сколівського районного центру зайнятості наявна інформація щодо ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007», яка походить від Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу на те, що наявна у Сколівському районному центрі зайнятості інформація щодо ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007» походить саме від Пенсійного фонду України, а не від відповідача у справі – Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Сколівський відділ). Вказану обставину позивачі не спростували.

Суд під час розгляду справи дослідив оригінали пенсійних справ позивача ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_4 та не встановив в таких будь-якої інформації, яка стосується ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007».

Більше того, за результатами витребування доказів суд не встановив, що така інформація походить саме від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач виконав вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надав на запит позивачів відповідь щодо відсутності інформації щодо ознаки «ВПО 94 Запорізьке обласне управління №10007».

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення та дії відповідача відповідають критеріям правомірності, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Вказане зумовлює висновок про відсутність підстав для зобов`язання відповідача відшкодувати позивачам моральну та матеріальну шкоду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 31 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик