Рішення № 90704956, 29.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/4111/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), із вимогою – скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Леськіва Б.Я про накладення штрафу від 29.04.2020 року ВП №44777136.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про накладення на нього штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду винесена незаконно та необґрунтовано, позаяк відсутня повторність невиконання рішення боржником без поважних причин, яка є обов`язковою для застосування ст.75 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на це позивач вбачає підстави для скасування постанови про накладення штрафу від 29.04.2020 року ВП №44777136.

Ухвалою судді від 01.06.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Згідно ухвали судді від 12.06.2020 року, Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області було продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви до 26.06.2020 року включно.

На виконання вимог зазначених ухвал судді позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.06.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом у судове засідання сторін).

Вказаною ухвалою судді було роз`яснено відповідачу право щодо подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, цією ухвалою було зобов`язано відповідача подати до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №44777136 для огляду у судовому засіданні та копію останніх для приєднання до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 24.07.2020 року задоволено клопотання представника відповідача та здійснено заміну відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на належного - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

27.07.2020 року представник відповідача засобами електронного зв`язку надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позиція відповідача зводиться до того, що постанова про накладення штрафу прийнята правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні. У відзиві на позовну заяву зазначено, що за невиконання без поважних причин рішення, державним виконавцем 29.04.2020 року накладено штраф на боржника в сумі 10200,00 грн., оскільки станом на 29.04.2020 року вимог виконавчого документа не виконано і в державного виконавця відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. Водночас, представник відповідача також у відзиві наголошує, що державним виконавцем перед винесенням постанови про накладення штрафу на боржника неодноразово скеровувались на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вимоги державного виконавця, в яких зобов`язано останнього виконати рішення суду і надати підтверджуючі документи, однак жодних відповідей боржник не надав, а тому у зв`язку із цим було винесено постанову про накладення штрафу від 29.04.2020 року ВП №44777136.

Окрім того, разом із відзивом на позовну заяву представник відповідача надіслав до суду витребувані документи - копії матеріалів виконавчого провадження ВП №44777136.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримувала, з підстав, що викладені у позовній заяві, просила суд позов задоволити повністю та не заперечила проти продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що секретарем судового засідання складено телефонограму.

Частиною першою ст.205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 24.03.2014 року в адміністративній справі №461/6044/13-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 15 січня 2011 року по 24 березня 2014 року, включно. Рішення суду набрало законної сили.

На виконання вказаного судового рішення Галицьким районним судом м.Львова 01.09.2014 року було видано виконавчий лист.

У подальшому, 22.09.2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестаком О.В., за заявою стягувачів, відкрито виконавче провадження №44777136 з примусового виконання виконавчого листа №461/6044/13-а, виданого Галицьким районним судом м.Львова 01.09.2014 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум, за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року, включно.

Цією ж постановою було зобов`язано боржника виконати рішення суду у строк до 29.09.2014 року.

За невиконання рішення суду у справі №461/6044/13-а у термін, наданий для самостійного виконання державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Коблів Любов`ю Романівною 26.04.2016 року було винесено постанову у ВП №44777136 про накладення на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, штрафу у розмірі 680,00 грн.

03.06.2019 року державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів ГТУЮ у Львівській області Марчишин Ю.А. постановою від 03.06.2019 року передав виконавчий документ до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області.

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Леськіва Б.Я. від 02.07.2019 року ВП №44777136, матеріали виконавчого провадження прийнято до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Леськівим Б.Я. було надіслано боржнику – Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, вимогу №11287, в якій вимагалось від останнього виконати рішення суду, про що проінформувати державного виконавця протягом 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги.

27.02.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Леськівим Б.Я. було повторно винесено вимогу №5820, якою вимагалося виконати рішення суду й надати підтверджуючі документи про здійснення перерахунку та виплати пенсію ОСОБА_2 , про що проінформувати державного виконавця протягом 10-ти робочих днів з дня отримання вимоги.

Докази надіслання та вручення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області вимог державного виконавця й жодних обґрунтувань з приводу цього відповідач суду не надав.

Загалом, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило її в судовому порядку.

Так, постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.09.2016 року у справі №461/3380/16-а за позовом управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови від 26.04.2016 року ВП №44777136 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. було задоволено позов управління Пенсійного фонду України у Львівській області; скасовано постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Коблів Л.Р. від 26.04.2016 року ВП №44777136 про накладення штрафу.

Згодом, 29.04.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Леськівим Б.Я. за невиконання вимог виконавчого документу, в порядку ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №44777136, якою накладено на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, штраф у розмірі 10200,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу від 29.04.2020 року ВП №44777136, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Тобто, набрання судовим рішенням законної сили є підставою для його виконання.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (надалі по тексту – Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

В силу частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону №1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

-виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

-виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

-за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Суд також звертає увагу на те, що застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

У свою чергу, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що рішення Галицького районного суду м.Львова у справі №461/6044/13-а у встановлений державним виконавцем строк не було виконано.

Як зазначає ГУПФ України у Львівській області, невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме - через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09. 2014 року №440 визначено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Відповідно до ст.17 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі по тексту – Закон України №606), який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно положень цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст.89 Закону-606, у разі невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу та призначає новин строк для виконання.

Як уже з`ясовано судом, рішенням Галицького районного суду м.Львова від 29.09.2016 року у справі №461/3380/16-а, яке набрало законної сили, скасовано постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Коблів Л.Р. від 26.04.2016 року ВП №44777136 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду у справі №461/6044/13-а.

При цьому, державним виконавцем винесено постанову від 29.04.2020 року ВП №44777136 про накладення штрафу на позивача в подвійному розмірі в сумі 10200,00 гри.

Із встановленого вбачається, що станом на момент розгляду та вирішення Львівським окружним адміністративним судом означеної справи (№380/4111/20), відсутня повторність невиконання рішення боржником без поважних причин, яка є обов`язковою для застосування ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» і яка фактично застосована в оскаржуваній у цій справі постанові про накладення штрафу від 29.04.2020 року.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем доводи позивача не спростовано.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст.2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови про накладення штрафу задоволити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Леськіва Богдана Ярославовича про накладення штрафу від 29.04.2020 року ВП №44777136.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1; код ЄДРПОУ 34949240) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Згідно з ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Суддя Сасевич О.М.