Рішення № 90704297, 31.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 р. Справа№200/5210/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним рішення від 07 травня 2020 року № 2119 про відмову в призначенні пенсії та скасувати його,

- зобов`язати відповідача, згідно записів трудової книжки АА № 175629 зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” період роботи на підприємстві “Вуглевидобуток” з 10.11.1997 по 30.09.1998; періоди роботи на підприємстві ВП “Шахта 1-3 “Новогродівська” ДП “Селидіввугілля” з 01.01.1995 по 12.02.1995, з 01.05.1996 по 02.06.1996, з 03.08.2016 по 01.11.2017,

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового (загального) стажу періоди роботи на підприємстві ВП “Шахта 1-3 “Новогродівська” ДП “Селидіввугілля” з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.04.2018 по 24.02.2020,

- зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву від 05.05.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 05.05.2020 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 07 травня 2020 року №2119 відповідачем відмовлено в призначенні пенсії через відсутність пільгового стажу 25 років в підземних умовах.

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування періодів його роботи до страхового та пільгового стажу неправомірними та такими, що порушують його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/5210/20-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що до пільгового стажу не зараховано періоди з 01.01.1995 по 12.02.1995 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» учбової відпустки, так як згідно наданої довідки №44/02р №18.07.2020 року не підтверджено, що оплата праці за час навчання позивача здійснювалася за тарифними ставками передбачених для робітників відповідних професій, яким вони навчалися; з 01.05.1996 по 02.06.1996 року (учбові відпустки та страйки), які були виключено із пільгового стажу позивача згідно довідки №26/7 від 14.01.2020 року за період роботи з 25.04.1996 по 27.06.1996 року; з 10.11.1997 по 19.09.1998 року на підприємстві ЗАО «Вуглевидобуток» (з них 11 днів безкоштовних відпусток та страйків), так як відсутні документи, підтверджуючі пільговий характер роботи; з 03.08.2016 по 01.11.2017 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», оскільки відсутні довідки про спуски в шахту та в пільговій довідці відсутні відомості про зайнятість 80% робочого часу на підземних роботах. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.05.2010 по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 по 24.02.2020 на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків до МДЗ України (форма ОК-5).

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

05 травня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До заяви про призначення пенсії були додані наступні копії документів: паспорту і ІПН; трудової книжки серії НОМЕР_2 175629 від 31.10.1997; військового квитка серії УН №0883599 від 09.06.1992; диплому про навчання серії ІС ВЕ НОМЕР_3 006887 від 14.02.1997; довідки, що підтверджують особливий характер роботи виданої ВП «Шахта1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/7 від 14.01.2020, № 25 від 24.02.2020; довідки виданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 36/02р від 10.02.2020; №44/02р від 18.02.2020; історичної довідки виданої ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 04-14/347 від 29.01.2020; довідки, що підтверджує особливий характер роботи виданої ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» № 04-14/346 від 29.01.2020; виписки з наказів про атестацію робочих місць виданої ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 26/7 від 14.01.2020, № 25 від 24.02.2020; виписки з наказів про атестацію робочих місць по ВП Шахта «Росія» №398 від 31.05.2000; архівної довідки виданої Новогродівською міською радою №12 від 10.02.2020.

Позивач не погоджується з не зарахуванням відповідачем до страхового та пільгового стажу спірних періодів, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового та страхового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV - застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 24.02.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» слугувала відсутність відомостей про сплату страхових внесків до МДЗ України.

З індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що дійсно за періоди з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.04.2018 року по 24.02.2020 року страхові внески до Пенсійного фонду України не надходили.

Разом з тим, з вищезазначеної відомості (форма ОК-5) також вбачається, що позивачу у вищенаведених періодах нараховувалася заробітна плата, на яку відповідно нараховувався єдиний соціальний внесок.

Системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини першої статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (частини дванадцята статті 20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивачу періоди його роботи.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, яка була викладена Верховним Судом раніше, зокрема у постанові від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а.

На переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися та сплачувалися страхові внески, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу, для призначення пенсії періоди роботи позивача з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 24.02.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля».

Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача до пільгового стажу з 03.08.2016 року по 01.11.2017 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

З огляду трудової книжки позивача АА №17629, судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 11.09.2013 року (наказ від 11.09.2013 року №2474) по 01.11.2017 року працював заступником начальника дільниці ремонтно-відновлювальних робіт на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», з 02.11.2017 року (наказ від 02.11.2017 року № 2341) переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті.

Згідно довідки від 24.02.2020 року №25 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» та за період з 01.09.2013 року по 02.11.2017 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за професією заступник начальника дільниці РВР підземний, з повним робочим днем в шахті, що передбачена списком №1 розділ 1 Постанови КМУ від 24.06.2016 року №461.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що довідка від 24.02.2020 року №25 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не містить записів щодо перебування позивача у безкоштовних відпусках, участі останнього у страйках, прогулів. Підставою ж для видачі довідки слугували: особова архівна картка ф.Т-2, розрахункові відомості, накази, контрольні табеля спуску – виїзду в шахту.

Окрім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) містяться записи щодо відомостей по спеціальному стажу за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3014А4 за період з 03.08.2016 року по 01.11.2017 року , який визначає підстави для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

З огляду на те, що в трудовій книжці та довідці від 24.02.2020 року №25 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, містяться відомості про зайняття позивача в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, суд вважає що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 03.08.2016 року по 01.11.2017 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська».

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 10.11.1997 року по 30.09.1998 року на підприємстві «Вуглевидобуток», суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки позивача АА №17629 вбачається, що ОСОБА_1 у спірний період з 10.11.1997 року (наказ про прийняття від 25.11.1997 року №60) по 30.09.1998 року (наказ про звільнення від 30.09.1998 року №473) працював на підприємстві «Вуглевидобуток» за професією гірничий майстер з повним робочим днем в шахті на дільницю №7.

Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.

Як вбачається з Довідки архівного відділу Новогродівської міської ради від 10.02.2020 року №12, ОСОБА_1 працював на ПП «Вуглевидобуток» гірничим майстром на дільниці №2 з 10 листопада 1997 року по 30 вересня 1998 року.

Посилання відповідача на відсутність документів, підтверджуючих пільговий характер роботи, за період з 10.11.1997 року по 19.09.1998 року, суд вважає безпідставним, оскільки трудовою книжкою та довідкою архівного відділу Новогродівської міської ради підтверджується, що позивач у зазначений період виконував підземні роботи з повним робочим днем під землею, а довідки про які зазначає відповідач повинні надаватися лише у тих випадках, коли у в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах і, в даному випадку, не є обов`язковими для надання відповідачу для підтвердження пільгового стажу.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування періоду роботи з 10.11.1997 року по 19.09.1998 року на підприємстві «Вуглевидобуток» до пільгового стажу.

Не зарахування до пільгового стажу періоду з 20.09.1998 року по 30.09.1998 року у кількості 11 днів, відповідач обґрунтовує безкоштовними відпустками позивача та участю останнього у страйках, на що суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Довідка архівного відділу Новогродівської міської ради від 10.02.2020 року №12, також містить інформацію про те, що позивач перебував у безкоштовних відпустках у загальній кількості - 3 дні та приймав участь у страйках у кількості 8 днів (з 23.09.1998 року по 30.09.1998 року), у зв`язку з чим, відповідачем не було зараховано до пільгового стажу 11 днів, на що суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Суд звертає увагу на те, що у наведеній довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них або в інших наданих до суду документах відсутні відомості про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у зв`язку з виробничою необхідністю.

Крім того відсутні відомості щодо надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати у кількості – трьох днів за сімейними обставинами або за власним бажанням, що потребує уточнення.

З огляду на викладене, за заявленими в цій частині підставами позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати у кількості – 3 днів.

Щодо не зарахування до пільгового стажу участі позивача у страйках у кількості 8 днів (з 23.09.1998 року по 30.09.1998 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 № 137/98-ВР (далі - Закон № 137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно ст. 28 Закону № 137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що перебування позивача у страйку не зараховується до стажу тільки в разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії, щодо зарахування до трудового стажу, в тому числі до пільгового стажу, час участі працівника у страйку.

Суд зазначає, що відповідачем доказів того, що страйк, в якому приймав участь позивач визнано незаконним у судовому порядку не надано, а тому з урахуванням вимог Закону № 137/98-ВР та Закону № 1788-XII час участі у страйку підлягає зарахуванню в спеціальний трудовий стаж.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 червня 2013 року К/9991/14946/11.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача участі у страйках у кількості 8 днів у період з 23.09.1998 року по 30.09.1998 року.

Щодо не зарахування відповідачем учбових відпусток з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», оскільки у наданій довідці №44/02 не підтверджено, що оплата праці за час навчання позивача здійснювалась за тарифними ставками, передбачених для робітників відповідних професій, яким вони навчалися та учбових відпусток, страйків з 01.05.1996 року по 02.06.1996 року згідно довідки №26/7 від 14.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Записи у трудовій книжці містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року та з 01.05.1996 року по 02.06.1996 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» за професією підземного гірника по ремонту гірничих виробок.

Як вбачається з довідки від 14.01.2020 року №26/7 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» та за період з 10.11.2014 року по 15.02.1995 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за професією підземний гірник по ремонту гірничих виробок на дільниці №5, що передбачені списком №1 розділ №1 на підставі Постанови КМУ від 11.03.1994 року №162. У додаткових відомостях міститься інформація про навчальну відпустку: 1995 року I-12 дн., II-3 дн., V-8 дн., VI-7дн, XI-1 дн., XII-11 дн., у загальній кількості 1 місяць 12 днів.

Згідно розрахунку стажу позивача, останньому не зараховано до пільгового стажу період з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року у загальній кількості 1 місяць 12 днів.

З довідки від 04.01.2020 року №26/7 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» та за період з 25.04.1996 року по 27.06.1996 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля за професією: практика по професії гірник очисного вибою на дільниці №5, оплата по тарифній ставці підземного робітника, що передбачена списком №1 розділ 1 Постанови КМУ від 11.03.1994 року. У графі спуски в шахту міститься інформація про кількість днів участі позивача у страйках та кількість днів навчання.

Згідно розрахунку стажу позивача, останньому не зараховано до пільгового стажу період з 01.05.1996 року по 02.06.19956 року у загальній кількості 1 місяць 2 дні.

Окрім того, судом досліджено Довідку №44/02р, видану позивачу ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», в якій повідомлено, що ОСОБА_1 нарахована учбова відпустка виходячи із заробітної плати гірника з ремонту гірничих виробок підземного, а саме: січень 1995 року-12 дн., лютий 1995 року-3 дн., травень 1995 року- 8 дн., червень 1995 року – 7 дн., листопад 1995 року-1 дн., грудень 1995 року-11 дн., травень 1996 року – 13 дн., червень -1 дн., січень 1997 року – 14 дн., лютий 1997 року-15 дн., березень 1997 року-4 дн.

Згідно до Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 травня 1995 року №79 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року №272/808, встановлено, що відповідно до статті 20 Закону України «Про охорону праці» усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Шахта - є підприємством з підвищеною небезпекою робіт, і всі її працівники потребують професійного добору.

Окрім того, суд зазначає, що згідно вимог пункту 3.1 Інструкції, навчання з охорони праці включає: навчання в навчальних закладах, в навчальному пункті шахти, вступний інструктаж на робочому місці, іспит з охорони прані, стажування, спеціальне навчання з безпеки робіт на викидо- та ударонебезпечних пластах. Тобто залучення до навчання в учбовому пункті було обов`язковою умовою при прийнятті на роботу позивача, на підставі чого зарахування до пільгового стажу періоду проходження навчання в учбовому пункті не суперечить вимогам чинного законодавства і тому повинно бути зараховано до пільгового стажу.

У свою чергу відповідно до пункту 2.9 Інструкції №59 встановлено, що навчання усім підземним професіям проводиться з відривом від виробництва. Професійна підготовка робітників в навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству вугільної промисловості України, містить у собі навчання професії в установленому цією Інструкцією порядку та складання кваліфікаційного іспиту з отриманням посвідчення про надання професії та кваліфікаційного розряду на право виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем повинен бути зарахований до пільгового стажу період навчання позивача з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року та з 01.05.1996 року по 02.06.1996 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська».

Суд не погоджується з посиланням відповідача, про не підтвердження здійснення оплати праці за час навчання за тарифними ставками, передбачених для робітників відповідних професій, яким вони навчалися, з огляду на те, що у Довідці №44/02р, визначено, що позивачу нараховувалась учбова відпустка виходячи із заробітної плати гірника з ремонту гірничих виробок підземного, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність інформації щодо оплати праці позивача за час навчання за тарифними ставками, передбачених для робітників відповідних професій, за якими він навчався.

Окрім того, суд не погоджується з відмовою відповідача у зарахуванні до пільгового стажу участі позивача у страйках у період з 25.04.1996 року по 27.06.1996 року, з огляду на те, що як вже було судом зазначено вище, оскільки відповідачем доказів того, що страйк, в якому приймав участь позивач визнано незаконним у судовому порядку не надано, тому з урахуванням вимог Закону № 137/98-ВР та Закону № 1788-XII час участі у страйку підлягає зарахуванню в спеціальний трудовий стаж.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005р. суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07 травня 2020 року №2119 про відмову позивачу в призначенні пенсії згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” підлягають задоволенню.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 07 травня 2020 року №2119 про відмову позивачу в призначенні пенсії згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.05.2020 року про призначення пенсії згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 24.02.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», до пільгового стажу період роботи позивача з 03.08.2016 року по 01.11.2017 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», до пільгового стажу період роботи з 10.11.1997 року по 19.09.1998 року та період з 23.09.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві «Вуглевидобуток», до пільгового стажу період навчання позивача з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року та з 01.05.1996 року по 02.06.1996 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. квитанцією від 26.05.2020 року № 18 за подання до суду адміністративного позову до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07 травня 2020 року №2119 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.05.2020 року про призначення пенсії за віком згідно п.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.04.2018 року по 24.02.2020 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», до пільгового стажу період роботи з 03.08.2016 року по 01.11.2017 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», до пільгового стажу період роботи з 10.11.1997 року по 19.09.1998 року та період з 23.09.1998 року по 30.09.1998 року на підприємстві «Вуглевидобуток», до пільгового стажу період навчання з 01.01.1995 року по 12.02.1995 року та з 01.05.1996 року по 02.06.1996 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Героїв Праці, 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 31 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова