Рішення № 90704159, 16.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/5181/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування Вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10025-53 від 20.02.2020 про нарахування недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 29 293,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три грн. 40 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 07.05.2020 ним було отримано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10025-53 від 20.02.2020, відповідно до якої останньому було нараховано податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293,44 грн.

Виходячи з того, що вказану вимогу контролюючим органом було надіслано позивачу ще із зазначенням його попереднього прізвища « ОСОБА_3 », а зміну прізвища на нове - « ОСОБА_4 » позивач здійснив ще під час укладення шлюбу у 2008 році, вбачається, що відповідачем було здійснено нарахування невідомої позивачу недоїмки по сплаті ЄСВ з використанням неактуальних відомостей про фізичну особу.

Позивач не погоджується з вказаною вимогою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він працює за основним місцем роботи протягом тривалого часу (з обов`язковим відрахуванням роботодавцем ЄСВ з заробітної платні), як фізична особа-підприємець не здійснював підприємницьку діяльність з 2003 року.

Ухвалою суду від 15.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.06.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а тому, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та оскаржувана Вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10025-53 від 20.02.2020 про нарахування недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 29 293,44 грн. винесена правомірно у відповідності до вимог норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Оскільки у період з 06.07.2020 по 15.07.2020 (включно) суддя Захарчук-Борисенко Н.В. перебувала у відпустці, дану справу розглянуто судом 16.07.2020.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.02.2001.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.10.2008 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, після чого дівоче прізвище ОСОБА_3 було змінено на Стужук.

Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 07.05.2020, позивач зазначений ще під прізвищем ОСОБА_3 у якості фізичної особи-підприємця, проте відомості у вказаному Витязі не містять жодної інформації стосовно видів економічної діяльності позивача.

Окрім того, відповідно до вищевказаного Витягу, державним реєстратором 12.12.2012 було включено запис про визначення свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця - недійсним.

Відповідно до довідки підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» № 07/05-1 від 07.05.2020, ОСОБА_1 з 01.03.2006 року працює на підприємстві «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» на посаді бухгалтера-фінансиста і по теперішній час.

Також, згідно з довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 07.05.2020, роботодавцями позивача у пропорційному заробітній платі розмірі у період з 2011 по 2020 рік було сплачено ЄСВ за позивача як за робітника у повному обсязі.

Однак, 20.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10025-53 на суму 29 293,44 грн.

Вважаючи Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 № Ф-10025-53 протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець, однак відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним реєстратором 12.12.2012 було включено запис про визначення свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця - недійсним.

Відтак, у спірний період позивач не мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.03.2006 і по теперішній час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з підприємством «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро».

Окрім того, відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 07.05.2020, роботодавцями позивача у пропорційному заробітній платі розмірі у період з 2011 по 2020 рік було сплачено ЄСВ за позивача як за робітника у повному обсязі.

Отже, в оскаржуваний період ОСОБА_1 не була платником єдиного внеску як ФОП, оскільки в цей період платником єдиного внеску за неї був її роботодавець.

Також суд зазначає, що з 2008 року позивачем змінено прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , однак в оскаржуваній Вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 вказано прізвище ОСОБА_3 .

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків є протиправним, а тому Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 № Ф-10025-53 про заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 29 293,44 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладені обставини справи та, здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 102, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 22740 від 07.05.2020, копія якої міститься в матеріалах справи.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування Вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10025-53 від 20.02.2020 про нарахування недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 29 293,44 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три грн. 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) відповідно до квитанції № 22740 від 07.05.2020, копія якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко

< (не)набрало законної сили >