Рішення № 90704072, 20.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Справа № 160/4091/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.04.2020 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2015р. №1598-15 на суму 10131,20 грн., від 23.06.2016р. №10185-1302 на суму 14940,93 грн., від 21.06.2017р. №11793-1302 на суму 158,37 грн., від 30.03.2018р. №525938-1319-0464 на суму 158,37 грн., від 12.04.2019р. №82106-5353-0464 на суму 158,37 грн., прийняті контролюючим органом;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невизнання безнадійним податкового боргу позивача, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014р. на загальну суму 6104 грн.,00 коп. та зобов`язати списати такий борг як безнадійний.

- визнати протиправними дії податкового керуючого Рукавиця Н.О. щодо складання акту опису майна №380/23657171552/52-60-64 від 11.02.2020 року на суму 32337,94 грн. та скасувати такий акт;

- зобов`язати відповідача звільнити майно, зазначене в акті опису майна №380/23657171552/52-60-64 від 11.02.2020 року.

Позов обґрунтовано протиправністю оскаржених рішень, які на думку позивача прийняті контролюючим органом з порушенням вимог податкового законодавства України. Позивач зазначає, що земельна ділянка, яка визначена об`єктом справляння земельного податку, відчужена на користь третьої особи, у зв`язку з чим вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати нараховані зобов`язання за оскарженими рішеннями. Крім того, позивач наголошує на допущенні відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягала у не вчиненні жодних дій з визнання податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 2706.2014 року № 5931-15 безнадійним, враховуючи, що таке рішення не відкликано відповідачем незважаючи на наявність судового рішення про його (рішення) скасування у частині.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25.05.2020 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 11.06.2020 року продовжено розгляд справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що відповідно до вимог пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України особа, яка реалізувала право власності на будівлю, споруду (її частину), до проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності новим власником повинна сама сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій розташована така будівля. Зазначаючи, що новий власник об`єкта нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, яка визначена об`єктом справляння земельного податку, жодних пропозицій щодо укладання договору оренди земельної ділянки не надав, обов`язок зі сплати орендної плати за таку земельну ділянки закріплений саме за позивачем. При цьому відповідач також звертає увагу на процедуру списання безнадійного податкового боргу, яка здійснюються за заявою платника податку, що у цьому випадку позивачем вчинено не було.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що 23 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою укладений договір оренди землі. Предметом вказаного договору є земельна ділянка площею 0,0856 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Цільове використання земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка була зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:020:0037. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстром № 1289.

На вказаній земельній ділянці розташований жилий будинок, господарські будівлі і споруди, які були у спільній сумісній власності позивача та його дружини ОСОБА_2 , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

За договором дарування укладеним 02 грудня 2014 року та додатковим договором до договору дарування від 16.08.2016 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подарували ОСОБА_3 вищевказаний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані на земельних ділянках площею 0,1000 га (кадастровий номер1210100000:09:020:0038) та 0,0856 га (кадастровий номер1210100000:09:020:0037) за адресою: АДРЕСА_2 Дніпро, АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджені судовим рішенням, зокрема: рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2017 року у справі № 206/4835/17, яке набрало законної сили.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.05.2015р. №1598-15 на суму 10131,20 грн., від 23.06.2016р. №10185-1302 на суму 14940,93 грн., від 21.06.2017р. №11793-1302 на суму 158,37 грн., від 30.03.2018р. №525938-1319-0464 на суму 158,37 грн., від 12.04.2019р. №82106-5353-0464 на суму 158,37 грн., яким позивачу визначено відповідні суми податкового зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб, а також складено акт опису майна №380/23657171552/52-60-64 від 11.02.2020 року, які і є предметом розгляду у вказаному спорі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вже встановлено судом, між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, згідно із яким позивач (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею площею 0,0856 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 Приймаченко ( АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_1 район). Цільове використання - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У подальшому, господарські будівлі, що знаходяться на такій земельній ділянці відчужені на користь іншої особи, що підтверджено судовим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2017 року у справі № 206/4835/17, яке набрало законної сили

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 825/308/17.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. При цьому, несплата земельного податку новим власником майна не є підставою для нарахування відповідного податку попередньому власнику, який фактично припинив користуватися земельною ділянкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень з огляду на відчуженням позивачем об`єкту нерухомості, який розташований на орендованій земельній ділянці, а тому позивач не повинен сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку, користувачем якої не є.

Стосовно вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невизнання безнадійним податкового боргу позивача, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014р. на загальну суму 6104 грн.,00 коп. та зобов`язати списати такий борг як безнадійний суд зазначає про таке.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1844/24376 визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 цього Порядку під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку №577 передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

У свою чергу пунктами 4.2. Порядку №577 передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Відповідно до п. 4.4-4.5 розділу 4 Порядку №577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, мало здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу шляхом прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, отримавши податкове повідомлення рішення від 27.06.2014 року № 5913-15 позивач оскаржив його у судовому порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року у справі № 804/7290/15 вказане рішення визнано протиправним та скасовано в частині суми податкового зобов`язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 88 грн.

За приписами п.60.1 статті 60 ПК України, у редакції на момент прийняття вищевказаного судового акту, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема: у разі, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначеному у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Доказів того, що податкове повідомлення рішення від 27.06.2014 року № 5913-15, яке скасовано у частині вищенаведеним судовим рішення, було відкликано відповідачем матеріали справи не містять, як і не містить доказів того, що відповідачем реалізовувалась процедура стягнення з позивача податкового боргу. З приводу заявлених позовних вимог у цій частині відповідач у відзиві на позовну заяву будь-яких пояснень не навів, а лише констатував факт того, що позивач не звертався до нього із відповідною заявою про списання безнадійного податкового боргу.

Втім, такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки із аналізу наведених вище норм слідує, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Слід також зазначити, що зобов`язання відповідача щодо списання безнадійного податкового боргу в цьому випадку не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки, з урахуванням встановлених судом обставин, відповідно до вищенаведених положень законодавства, останній повинен був прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу, а тому позовні вимоги у цій частині є цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій податкового керуючого Рукавиці Н.О. щодо складання акту опису майна №380/23657171552/52-60-64 від 11.02.2020 року, скасування акту опису майна та зобов`язання відповідача звільнити майно, зазначене в такому акті, суд зазначає про таке.

Згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 вказаної статті, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.

Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

З аналізу наведених норм слідує, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, тоді як акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що акт опису майна не є актом індивідуальної дії, який породжує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків, зокрема у формі встановлення обтяження. У спірній ситуації належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не заявлено вимогу про скасування рішення про опис майна у податкову заставу, його позовні вимоги про визнання протиправними дій податкового керуючого Рукавиці Н.О. щодо складання акту опису майна №380/23657171552/52-60-64 від 11.02.2020 року та зобов`язання відповідача звільнити майно, зазначене в такому акті є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняті щодо ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 07.05.2015р. №1598-15, від 23.06.2016р. №10185-1302, від 21.06.2017р. №11793-1302, від 30.03.2018р. №525938-1319-0464, від 12.04.2019р. №82106-5353-0464.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 року № 5931-15.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 , що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 року № 5931-15.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні, 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна