Рішення № 90704065, 26.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Справа № 0440/6017/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просила:

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 113 098,68 грн.;

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 91 669,42 грн.

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року по справі №0440/6017/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини грошових доходів та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2012 року по 09.10.2012 року у сумі 12445,92грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень дев`яносто дві копійки) без урахування податків та зборів.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням рішення суду за період з 10.10.2012 року по 11.05.2018 року у сумі 101231,64грн. (сто одна тисяча двісті тридцять одна гривні шістдесят чотири копійки) без урахування податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 року по справі №0440/6017/18 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено без змін

Постановою Верховного суду від 04.03.2020 р. по справі №0440/6017/18 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 10 жовтня 2012 року по 11 травня 2018 року скасовано, справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу вказана адміністративна справа передана на розгляд судді Турлаковій Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 04.03.2020р. по справі №0440/6017/18, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2020р. витребувано додаткові письмові докази у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а саме: - докази підвищення посадового окладу начальника відділу організації роботи та моніторингу організацій Управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом (аналогічної посади у разі зміни структури (штатного розпису) у період з 01.02.2012 р. по 11.05.2018 р. (витяги із штатних розписів, протоколи, розпорядження, накази тощо); - довідку (розрахунок) про розмір надбавок за вислугу років, надбавок за ранг державного службовця та інших доплат, передбачених ст. 50 Законом України «Про державну службу», які підлягають виплаті ОСОБА_1 , як держслужбовцю з 01.02.2012 р. по 11.05.2018 року.

16.06.2020р. на виконання вимог вказаної ухвали суду від 06.05.2020р. відповідачем надано додаткові докази (бухгалтерські документи на 7арк.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона оскаржувала в судовому порядку наказ про її звільнення, за результатом розгляду, якого позивача було поновлено на посаді. Постанова суду від 09.10.2012 року по справі №2а/0470/10404/12 підлягала негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, при цьому незважаючи на негайне виконання, фактичне поновлення позивача на роботі відбулося 11.05.2018 року згідно наказу №315-о. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила, зокрема стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді за період з 10 жовтня 2012 року по 11 травня 2018 року.

В матеріалах справи наявний відзив на позов в якому зазначено, що позивач не подавала відповідної заяви про звернення постанови суду до негайного виконання щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, у зв`язку з чим на думку відповідача судове рішення не виконувалось правомірно, таким чином у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просила скасувати наказ № 47-0 від 31 січня 2012 року про її звільнення з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, та поновити її на зазначеній посаді.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, скасовано наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №47-0 від 31.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року залишено без змін. Вказане рішення набрало законної сили.

Також, позивач зверталась до адміністративного суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у адміністративній справі №2а/0470/10404/12. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року заяву було задоволено, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року залишено без змін.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2а/0470/10404/12. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено та поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2а/0470/10404/12. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі № 2а/0470/10404/12 залишено без змін.

07.09.2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДФС про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У липні 2017 року ОСОБА_1 зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання по справі № 2а/0470/10404/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступником якого являється Головне управління ДФС у Дніпропетровській області) про скасування наказу та поновлення на роботі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року вищевказану заяву задоволено. 06.12.2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року у справі №2а/0470/10404/12 залишено без змін.

11.04.2018 року постановою Верховного Суду ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 року у справі № 2а/0470/10404/12 залишено без змін.

11.05.2018 року наказом №315-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

14.06.2018 року позивач звернулась із заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

13.07.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було надано позивачу відповідь №41451/10/04-36-05-02-16 відповідно до якої відповідач відмовив у виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з тим, що це не було встановлено судовим рішенням.

Відповідно до довідки про середньоденний заробіток №41450/10/04-36-05-02-16 від 13.07.2018 року середньоденне грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складає 72,36 грн.

В матеріалах справи наявний лист ДФС України від 04 вересня 2018 року №13418/2/99-04-02-02-14 (том 1, а.с. 91), відповідно до якого відповідачем видано наказ від 29 серпня 2018 року №548-0, яким внесено зміни до частини третьої Наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року №315-о “Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ” та встановлено посадовий оклад відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24).

Крім цього, в матеріалах справи міститься довідка-розрахунок про здійснення нарахувань (виплат) складових заробітної плати ОСОБА_1 , із змісту якої вбачається, що після поновлення на роботі з 11 травня 2018 року по день звільнення відповідно до наказу відповідача від 11 травня 2018 року №315-о місячний оклад позивача складав 6000 грн., згідно до наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07 червня 2018 року №363-о “Про встановлення стажу державної служби Галівець В.Е.” та від 11 червня 2018 року №47-ф “Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі” надбавка за вислугу років на державній службі позивача встановлена у розмірі 50% до посадового окладу.

У довідці про розмір надбавок та інших доплат, які підлягали виплаті ОСОБА_1 №49819/10/04-36-13-02-21 від 22.05.2020р., яка надана відповідач на вимогу ухвали суду від 06.05.2020р., зазначено, що після поновлення на роботі з 11.05.2018 по день звільнення 10.10.2018 відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2018 №315-0 "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (із змінами) місячний посадовий оклад ОСОБА_1 складав 6000грн, відповідно до наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2018 № ЗбЗ-о "Про встановлення стажу державної служби ОСОБА_1 " і від 11.06.2018 №47-ф "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі" надбавка за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 встановлена у розмірі 50% до посадового окладу.

Також судом досліджено Витяги із штатного розпису відповідача з 01.05.2013р., з 01.09.2013р., з 01.12.2015р., з 01.05.2016р., з 01.01.2017р., з 01.01.2018р.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Приписами статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 10 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства України, суд зазначає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей працівник має право на отримання суми середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вказана сума середнього заробітку не являється заробітною платою працівника, а є грошовою компенсацією працівнику в зв`язку із несвоєчасним виконанням власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення працівника на роботі.

Судом встановлено, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року по справі №2а/0470/10404/12 підлягала негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, при цьому незважаючи на негайне виконання, фактичне поновлення позивача на роботі відбулося 11.05.2018 року згідно наказу №315-о, тобто період затримки виконання судового рішення з 10.10.2012 року (наступний день після винесення рішення по справі №2а/0470/10404/12) по 11.05.2018 року (фактичне поновлення позивача на роботі).

Оскільки звільнення позивача відбулося з 01.02.2012 року, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих за попередні два місяці роботи, а саме: за листопад та грудень 2011 року, при цьому згідно довідки Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №70296/10/04-36-05-02-16 від 19.11.2018 року позивач по 31.01.2012 року знаходилась у неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною (онуком) та не мала складових заробітної плати протягом останніх шести місяців перед звільненням.

Відповідно до довідки про середньоденний заробіток №41450/10/04-36-05-02-16 від 13.07.2018 року середньоденне грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складає 72,36 грн., таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням судового рішення позивача за період з 10.10.2012 року включно по 11.05.2018 року складає 101231,64 грн. (1399 робочих днів).

Щодо застосування коефіцієнту підвищення при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 8 пункту 2 Порядку у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

За приписами пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

З огляду на наведені положення пункту 2 Порядку зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів передбачає інші вимоги як до розрахунку середнього заробітку, так і до визначення розрахункового періоду у порівнянні з тими, які встановлені в пункті 10 Порядку.

Суд зазначає, що збільшення посадових окладів відбулося одночасно зі зміною структури заробітної плати.

Враховуючи, що позивач підлягає поновленню на посаді, яку він обіймав до звільнення, тому і середній заробіток за час затримки виконання судового рішення слід розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, на які він має право.

Судом досліджено лист ДФС України від 04 вересня 2018 року №13418/2/99-04-02-02-14 (том 1, а.с. 91), відповідно до якого відповідачем видано наказ від 29 серпня 2018 року №548-0, яким внесено зміни до частини третьої Наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11 травня 2018 року №315-о “Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ” та встановлено посадовий оклад відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24) та довідка-розрахунок про здійснення нарахувань (виплат) складових заробітної плати ОСОБА_1 , із змісту якої вбачається, що після поновлення на роботі з 11 травня 2018 року по день звільнення відповідно до наказу відповідача від 11 травня 2018 року №315-о місячний оклад позивача складав 6000 грн., згідно до наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07 червня 2018 року №363-о “Про встановлення стажу державної служби Галівець В.Е.” та від 11 червня 2018 року №47-ф “Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі” надбавка за вислугу років на державній службі позивача встановлена у розмірі 50% до посадового окладу.

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 04.03.2020р. по справі №0440/6017/18, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2020р. витребувано додаткові письмові докази у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а саме: - докази підвищення посадового окладу начальника відділу організації роботи та моніторингу організацій Управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом (аналогічної посади у разі зміни структури (штатного розпису) у період з 01.02.2012 р. по 11.05.2018 р. (витяги із штатних розписів, протоколи, розпорядження, накази тощо); - довідку (розрахунок) про розмір надбавок за вислугу років, надбавок за ранг державного службовця та інших доплат, передбачених ст. 50 Законом України «Про державну службу», які підлягають виплаті ОСОБА_1 , як держслужбовцю з 01.02.2012 р. по 11.05.2018 року.

Так, у довідці про розмір надбавок та інших доплат, які підлягали виплаті ОСОБА_1 №49819/10/04-36-13-02-21 від 22.05.2020р., яка надана відповідач на вимогу ухвали суду від 06.05.2020р., зазначено, що після поновлення на роботі з 11.05.2018 по день звільнення 10.10.2018 відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.05.2018 №315-0 "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " (із змінами) місячний посадовий оклад ОСОБА_1 складав 6000грн, відповідно до наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2018 № ЗбЗ-о "Про встановлення стажу державної служби ОСОБА_1 " і від 11.06.2018 №47-ф "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі" надбавка за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 встановлена у розмірі 50% до посадового окладу.

Також судом досліджено надані відповідачем Витяги із штатного розпису відповідача з 01.05.2013р., з 01.09.2013р., з 01.12.2015р., з 01.05.2016р., з 01.01.2017р., з 01.01.2018р.

Отже, оскільки після звільнення позивача відбулась зміна структури заробітної плати, а поновлено позивача на посаду, яку він обіймав до звільнення, суд не вбачає підстав для застосування вищезазначених положень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16.

Верховний Суд у вказаному рішенні вказав, що з огляду на наведені положення пункту 2 Порядку № 100 зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів передбачає інші вимоги як до розрахунку середнього заробітку, так і до визначення розрахункового періоду у порівнянні з тими, які встановлені в пункті 10 Порядку №100. У цьому зв`язку ВС звернув увагу, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення треба розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, на які він мав право.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року по справі №0440/6017/18, залишеним без змін в частині позовних вимог про стягнення з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2012 року по 09 жовтня 2012 року у сумі 12 445,92 грн., постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та Верховним Судом від 04.03.2020р., встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складає 72,36грн.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому суд дійшов висновку, що для розрахунку суми коштів застосуванню підлягає середньоденна заробітна плата позивача у періоді вимушеного прогулу 72,36грн.

Крім того, судом встановлено, відповідно до довідки про середньоденний заробіток №41450/10/04-36-05-02-16 від 13.07.2018 року середньоденне грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складає 72,36 грн.

Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у затримці виконання рішення про поновлення на роботі, слід врахувати рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі « ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень викладених у відзиві на позов.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду задовольнити.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 38677971) в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду – задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 38677971) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням рішення суду за період з 10.10.2012 року по 11.05.2018 року у сумі 101231,64грн. (сто одна тисяча двісті тридцять одна гривні шістдесят чотири копійки) без урахування податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова