Рішення № 90704057, 31.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7610/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАСМА» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСМА» (далі- ТзОВ «КАСМА») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2019 №0219885504 та №0219905504.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість контролюючим органом складено акт від 16.08.2019 №16965/03-20-55-12-42049551. На підставі вказаного акта ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 15.10.2019 №0219885504 про зменшення розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94919,00 грн. та №0219905504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43921,00 грн. з них 10980,25 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ТзОВ «КАСМА» вважає протиправними та просить їх скасувати з огляду на те, що за грудень 2018 року позивачем зареєстровано митні декларації згідно яких до складу податкового кредиту з ПДВ, що сплачене митним органам віднесено суми в загальному розмірі 6278884,00 грн. Вважає, що суми податку на додану вартість, згідно належно оформлених електронних митних декларацій правомірно віднесені до складу податкового кредиту за грудень 2018 року, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно у податкову декларацію за грудень 2018 року включено грошові зобов`язання за листопад 2018 року та в порушення пункту 198.6, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТзОВ «КАСМА» в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року завищено ПДВ сплачене митним органам (р.11.1 Б) на суму 138840,00 грн., в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 138840,00 грн. (р.21). Враховуючи вищевикладене, вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, у задоволенні позову просить відмовити.

Крім того, разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано заяву про розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки реєстрація митних декларацій від 30.11.2018 була проведена в системі електронного адміністрування 01.12.2018, то позивач не міг віднести суми ПДВ до декларації з ПДВ за листопад 2018 року. Вказав, що навіть якщо ТзОВ «КАСМА» до складу податкового кредиту листопаду 2018 року було б включено суми, що сплачені згідно митних декларацій від 30.11.2018, то дані суми ПДВ були б зараховані до складу податкового кредиту наступного звітного періоду грудня 2018 року, а тому висновок податкового органу здійснений без належного з`ясування всіх фактичних обставин.

У поданому суду запереченні, відповідач із аргументами позивача зазначеними у відповіді на відзив не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТзОВ «КАСМА» з податку на додану вартість за грудень 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.08.2019 №16965/03-20-55-12-42049551 (а.с.12-16).

Так, перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 198.6, пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме ТзОВ «КАСМА» в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року завищено ПДВ сплачене митним органом (р.11.1Б) на суму 138840,00 грн., в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 138840,00 грн. (р.21) та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) на суму 43921,00 грн.

На підставі акта від 16.08.2019 №16965/03-20-55-12-42049551 ГУ ДПС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.10.2019:

1) №0219885504, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 94919,00 грн. (а.с.18);

2) №0219905504, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43921,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10980,25 грн. (а.с.21).

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся в суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дo підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПK України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПK України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно дo пункту 44.1. стаггі 44 ПK України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

3гідно частини 44.4. статті 44 ПK України, якщо документи, визначені у пункті 44. цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПK України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3. статті 198 ПK України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПK України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Пунктом 198.6. статті 198 ПK України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, згідно пунктом 198.2 статті 198 ПK України «Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Судом встановлено, що згідно даними електронного рахунку підсистеми «Реєстр операцій по рахунках ПДВ» автоматизованої системи «Архів електронної звітності» (СЕА ПДВ) за грудень 2018 року сума податку на додану вартість з типом операції «Реєстрація митної декларації» складає 6140044,00 грн., а згідно даних декларації з ПДВ за грудень 2018 року ТзОВ «КАСМА» задекларовано ПДВ сплачене митним органом (р.11.1.) на суму 6278884,00 грн. Позивачем у податкову декларацію за грудень 2018 року включено грошові зобов`язання за листопад 2018 року, відповідно до платіжних документів від 27.11.2018, 28.11.2018, 29.11.2018.

З врахуванням викладеного вище суд погоджується із доводами відповідача, що ТзОВ «КАСМА» порушено пункт 198.6, пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме ТзОВ «КАСМА» в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року завищено ПДВ сплачене митним органом (р.11.1Б) на суму 138840,00 грн., в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 138840,00 грн. (р.21) та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) на суму 43921,00 грн.

У зв`язку з розбіжністю між даними митних декларацій та податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 15.10.2019 №0219885504 та №0219905504, оскільки вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач всупереч вимогам статті 77 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних рішень підтверджено належними та допустимими доказами. Відтак позов задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4204,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук