Рішення № 90703887, 21.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року 12:00 ЛуцькСправа № 803/1643/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротехніка” (далі – ТзОВ “Агротехніка”, товариство) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2015 року № 0003252201, № 0003212201, № 0003222201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2015 року № 0003252201, № 0003212201, № 0003222201 (арк. спр. 174-178, 198-105, том 4).

Постановою Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (арк. спр. 245-254, том 4).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року вказану адміністративну справу головуючим – суддею Смокович В.І. прийнято до провадження; судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 червня 2020 року, яке було відкладене на 16 липня, 21 липня 2020 року (арк. спр. 4, 76, 86, том 5).

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року у даній адміністративній справі замінено відповідача – Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області його правонаступником – Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган) (арк. спр. 88-89, том 5).

Ухвалою суду від 21 липня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі, постановлено розгляд справи по суті продовжити в даному судовому засіданні (арк. спр. 62, том 6).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позаплановою податковою перевіркою встановлено заниження товариством податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік на загальну суму 1 682 712 грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 892 278 грн. До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на нереальний характер господарських операцій позивача із Приватним підприємством «Терра», Товариством з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно», Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекогруп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК-Ювента» (далі – ТзОВ, контрагенти).

Такий висновок контролюючого органу, на переконання позивача, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями, аналізними картками, перепустками-картками вхідного контролю сировини, звітами ветмедицини. Крім того, зазначає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, формування витрат, оскільки чинне законодавство не передбачає обов`язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками.

Керуючись наведеним, ТзОВ «Агротехніка» просить визнати протиправними і скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 27 липня 2015 року позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що в ході перевірки по ланцюгах постачання не встановлено, що підприємства-контрагенти придбавали, а пізніше реалізовували позивачу зазначений в угодах товар. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає. Просила у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 17-21, т. 3).

У додаткових поясненнях від 29 липня 2015 року (арк. спр. 224-225, т. 3) представник відповідача повторно обґрунтувала законність та правомірність оскаржених рішень та зазначила, що надані позивачем докази не підтверджують реальності господарських операцій із визначеними контрагентами.

У додаткових поясненнях від 09 червня 2020 року представник позивача, із врахуванням висновків Верховного Суду, зазначив, визначальною ознакою господарської операції (постачання) є спричинення за її результатами реальних змін майнового стану платника податків. Усі господарські операції у перевіреному періоді відображені товариством у бухгалтерському обліку; документи первинного бухгалтерського обліку складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вартість придбаного товару повністю сплачена, податкові накладні від продавців отримано. У подальшому, придбаний у спірних контрагентів товар позивачем реалізовано за зовнішньоекономічними угодами; використано у межах власної господарської діяльності, зокрема для виробництва олії та кормів для тварин. Правосуб`єктність контрагентів підтверджено відомостями, що містяться на спеціалізованих інформаційних ресурсах (арк. спр. 8-14, т. 5).

У додаткових поясненнях № 2740/03-20-08-02-07 від 11 червня 2020 року представник відповідача із врахуванням висновків Верховного Суду зазначила про недоліки наданих первинних документів, вказала, що реальність господарських операцій по усьому ланцюгу постачання не підтверджується (арк.спр. 51-55, т. 5).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши їхні доводи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

У період із 14 травня 2015 року по 04 червня 2015 року фахівцями Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ “Агротехніка” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2015 року, та іншого законодавства за цей же період.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952 (далі – Акт перевірки) (арк. спр. 9-50, том 1).

Відповідно до висновків вказаного акта, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством вимог:

- пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств за 2014 рік на загальну суму 1 682 712 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 892 278 грн, в тому числі: в лютому 2015 року – 149 961 грн, що призвело до завищення рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року “Сума від`ємного значення, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 – рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3)” в сумі 149 961 грн, в грудні 2014 року – 448 540 грн, що призвело до завищення рядка 24 декларації “Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 – рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду” в сумі 448 540 грн та завищення рядка 31 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року “Сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду” в сумі 448 540 грн, в січні 2015 року – 293 777 грн 44 коп., що призвело до завищення рядка 30 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року “Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2)” в сумі 293 777 грн 44 коп.;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки № 2336/22-01/21750952 від 11 червня 2015 року, відповідач не знайшов підстав для їх задоволення (арк. спр. 51, т. 1).

На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року:

1) № 0003252201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 443 738 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 221 869 грн (арк. спр. 52, т. 1);

2) № 0003212201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 524 068 грн, в тому числі за основним платежем – 1 682 712 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 841 356 грн (арк. спр. 53);

3) № 0003222201 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 448 540 грн (арк. спр. 54, т. 1).

Висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства у перевіреному періоді ґрунтуються на нереальності господарських операцій, проведених із ПП “Терра”, ТзОВ “УТФ Зерно”, ТзОВ “Елітекогруп”, ТзОВ “ДК-Ювента”.

ТзОВ «Агротехніка», непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

ТзОВ «Агротехніка» зареєстроване як суб`єкт господарювання 30 січня 1997 року; місцезнаходження юридичної особи – Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 11; виробничі потужності у тому числі знаходяться у смт Турійськ, с. Чаруків Волинської області; основний та фактичний вид діяльності – виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Вказані обставини установлено на підставі відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Обставини щодо господарської діяльності із спірними контрагентами:

1) У межах своєї господарської діяльності ТзОВ «Агротехніка» (покупець) 21 березня 2014 року уклало договір поставки № КВ-ВЗ-2-2-1164 із ПП «Терра» (постачальник).

ПП «Терра» як суб`єкт господарювання зареєстроване 17 травня 2004 року, припинено юридичну особу – 17 лютого 2015 року; основний вид діяльності (код КВЕД 46.21) - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (арк. спр. 59-61, т. 6).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість. Сторони домовились, що поставка товару здійснюватиметься окремими партіями на підставі специфікацій. Якість товару повинна відповідати стандартам та технічним умовам; оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, визначених у специфікаціях (арк. спр. 55-58, т. 1).

З метою узгодження умов поставки, сторони склали та погодили специфікації за №№1-6 від 21 березня 2014, року від 03, 09, 15, 16 квітня 2014 року, від 23 травня 2014 року (арк. спр. 59-64, том. 1). На виконання умов договору поставки № КВ-ВЗ-2-2-1164 від 21 березня 2014 року позивач у березні-травні 2014 року придавав у ПП «Терра» товар (макуху соняшникову) усього – 1 270 тонн, вартістю 2 020 грн 83 коп. за 1 тонну без ПДВ. Поставка здійснювалась на підставі видаткових накладних окремими партіями (арк. спр. 65-91, т. 1). Постачальник товару виписав покупцю податкові накладні на кожну окрему партію товару (арк. спр. 93-116, т. 1). Перевезення товару від постачальника (м. Одеса) до покупця (Волинська область, смт Турійськ) позивач підтвердив копіями товарно-транспортних накладних (арк. спр. 117-144, т. 1). Оплату придбаного товару позивач здійснив шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, що стверджується копіями платіжних доручень (арк. спр. 15-46, 5).

Придбану в ПП «Терра» макуху соняшникову після пресування позивач експортував у Білорусь (ОАО «Птицефабрика Городок»), Польщу («WIST» Sp.z.o.o.), що підтвердив копіями митних декларацій (арк.спр. 145-170, т. 1).

2) Між ТзОВ «УТФ Зерно» (постачальник) та ТзОВ «Агротехніка» (покупець) 31 березня 2014 року укладено договір поставки №31 (арк. спр. 171-173, т. 1). Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість. Сторони домовились, що поставка товару здійснюватиметься партіями на підставі специфікацій. Якість товару повинна відповідати стандартам та технічним умовам; оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, визначених у специфікаціях. Для узгодження умов поставки, сторони склали та погодили специфікації (арк. спр. 174-175, том. 1).

ТзОВ «УТФ Зерно» як суб`єкт господарювання зареєстроване 25 лютого 2013 року, станом на сьогодні не перебуває в процесі припинення; основний вид діяльності (код КВЕД 46.21) – оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (арк. спр. 62-64, т. 6).

На виконання умов договору поставки № 31 від 31 березня 2014 року позивач придбав у ТзОВ «УТФ Зерно» товар (сою, шрот соєвий). Постачальник відпуск товару здійснював окремими партіями на підставі накладних (арк. спр. 176-201, т. 1) та виписав покупцю податкові накладні на кожну окрему поставлену партію товару (арк. спр. 202-2018, т. 1). Доставка товару від постачальника (м. Київ) до покупця (Волинська обл., смт Турійськ) позивач підтвердив товарно-транспортними накладними (арк. спр. 219-243, т. 1).

На придбаний у ТзОВ «УТФ Зерно» товар, з метою контролю його якості, ТзОВ «Агротехніка» складало аналізні картки, у яких відповідальною особою зафіксовано якісні показники сої; перепустки-картки вхідного контролю сировини (арк. спр. 1-65, т. 2).

Також, між позивачем та ТзОВ «УТФ Зерно» складено, підписано, скріплено печатками підприємств акти звіряння взаємних розрахунків від 27 листопада 2014 року за період із 15 травня 2014 року по 27 листопада 2014 року, від 20 вересня 2014 року за період із 15 квітня 2014 року по 21 вересня 2014 року, від 31 серпня 2014 року за серпень 2014 року, від 31 травня 2014 року за період із 15 травня 2014 року по 31 травня 2014 року, від 15 травня 2014 року за період із 01 квітня 2014 року по 15 травня 2014 року (арк. спр. 6-10, т. 4).

Обставини щодо оплати придбаного товару позивач підтвердив копіями платіжних доручень (арк. спр. 91-193, т. 5).

3) Між ТзОВ «Елітекогруп» (постачальник) та ТзОВ «Агротехніка» (покупець) 28 листопада 2013 року було укладено договір поставки № КВ-ВЗ-1-2-1088 відповідно до умов якого сторони домовились, що постачальник поставляє покупцю товар, а покупець – приймає та оплачує його вартість. Поставка товару здійснюватиметься окремими партіями на підставі специфікацій. Якість товару повинна відповідати стандартам та технічним умовам; оплата товару здійснюється за кожну окрему партію товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, визначених у специфікаціях (арк. спр. 66-67, т. 2).

ТзОВ «Елітекогруп» як суб`єкт господарювання зареєстроване 27 серпня 2010 року, станом на сьогодні не перебуває в процесі припинення; основний вид діяльності (код КВЕД 46.21) – оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (арк. спр. 65-66, т. 6).

З метою реалізації умов договору, сторони склали специфікації до нього (арк. спр. 68-69, т. 2).

На виконання умов договору поставки № КВ-ВЗ-1-2-1088 від 28 листопада 2013 року позивач придбав у ТзОВ «Елітекогруп» товар (сою, соняшник, ріпак). Постачальник відпуск товару здійснював окремими партіями на підставі видаткових накладних (арк. спр. 70-109, т. 2) та виписав покупцю податкові накладні на кожну окрему придбану партію товару (арк. спр. 110-171, т. 2, арк. спр. 24-79, т. 3). Доставка товару від постачальника (м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області) до покупця (Волинська обл., смт Турійськ) позивач підтвердив копіями товарно-транспортних накладних (арк. спр. 80-139, т. 3).

На придбаний у ТзОВ «Елітекогруп» товар, з метою контролю його якості, ТзОВ «Агротехніка» складало аналізні картки, у яких відповідальною особою зафіксовано якісні показники сої; перепустки-картки вхідного контролю сировини (арк. спр. 140-220, т. 3).

Також, між позивачем та ТзОВ «Елітекогруп» складено, підписано, скріплено печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік (арк. спр. 169-170, т. 4). Обставини щодо оплати придбаного у ТзОВ «Елітекогруп» товару позивач підтвердив платіжними дорученнями (арк. спр. 194-250, т. 5, арк. спр. 1-36, т. 6).

4) Між ТзОВ «ДК-Ювента» (постачальник) та ТзОВ «Агротехніка» (покупець) 16 вересня 2014 року було укладено договір поставки № ВП-227 відповідно до умов якого сторони домовились, що постачальник поставляє покупцю товар, а покупець – приймає та оплачує його вартість. Поставка товару здійснюватиметься окремими партіями на підставі специфікацій. Якість товару повинна відповідати стандартам та технічним умовам; оплата товару здійснюється за кожну окрему партію товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до умов, визначених у специфікаціях (арк. спр. 172-175, т. 2).

ТзОВ «ДК-Ювента» як суб`єкт господарювання зареєстроване 18 квітня 2013 року, станом на сьогодні не перебуває в процесі припинення; основний вид діяльності (код КВЕД 10.41) – виробництво олії та тваринних жирів (арк. спр. 67-68, т. 6).

На виконання умов договору поставки № ВП-227 від 16 вересня 2014 року позивач придбав у ТзОВ «ДК-Ювента» товар (макуху соняшникову, шрот соняшниковий). Постачальник відпуск товару здійснював окремими партіями на підставі видаткових накладних (арк. спр. 176-191, т. 2) та виписав покупцю податкові накладні на кожну окрему придбану партію товару (арк. спр. 192-206, т. 2). Доставка товару від постачальника (м. Славгород Дніпропетровської області) до покупця (Волинська обл., смт Турійськ) позивач підтвердив копіями товарно-транспортних накладних (арк. спр. 207-222, т. 2).

На придбаний у ТзОВ «ДК-Ювента» товар, з метою контролю його якості, ТзОВ «Агротехніка» складало аналізні картки, у яких відповідальною особою зафіксовано якісні показники; перепустки-картки вхідного контролю сировини (арк. спр. 223-247, т. 2). Також позивач надав копії звітів про результати досліджень, проведених Дніпропетровською обласною державною лабораторією ветмедицини на замовлення ТзОВ «ДК-Ювента» (арк. спр. 1-7, т. 3).

Також, між позивачем та ТзОВ «ДК-Ювента» складено, підписано, скріплено печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за період із 18 квітня 2015 року по 17 червня 2015 року (арк. спр. 5, т. 4). Оплату придбаного товару позивач підтвердив платіжними дорученнями (арк. спр. 37-58, т. 6).

Окрім того, на підтверджень обставин щодо отримання товару від вище наведених контрагентів-постачальників, ТзОВ «Агротехніка» надало витяг з журналу реєстрації довіреностей (арк.спр. 11-19, т. 4). Рух придбаних товарів (соя, соняшник) по складу товариства, передачу готової продукції (соя, соняшник), затрати на випуск продукції позивач підтвердив копіями відповідних накладних, звіту (арк. спр. 20-141, т. 4). На підтвердження обставини щодо оплати придбаних товарів у контрагентів позивач додатково надав витяги із бухгалтерського програмного забезпечення «Звіт по проводкам» за 2014 рік (арк. спр. 142-168, т. 4).

Усі вказані вище докази судом досліджені під час розгляду даного спору та містяться в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку зібраним доказам та встановленим обставинам справи, суд керується таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з вимогами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з пунктом 38.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Перевіривши первинні документи, суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт придбання, поставки товарів, повної оплати, та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не спростовано відповідачем.

При цьому документи та інші дані, що підтверджують факти придбання товарів ТзОВ «Агротехніка», оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції з придбання товарів, проведені між ТзОВ «Агротехніка» і ПП “Терра”, ТзОВ “УТФ Зерно”, ТзОВ “Елітекогруп”, ТзОВ “ДК-Ювента” із 01 січня 2014 року по 01 березня 2015 року, не мають ознак нереальності, оскільки за результатом домовленості між контрагентами, оформленої відповідними договорами, товар було поставлено, оплачено, використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договору відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доводи представника відповідача щодо нереальності господарських операцій із ТзОВ "Елітекогруп" у додаткових поясненнях від 11 червня 2020 року та у судовому засіданні спростовуються судовими рішеннями в адміністративних справах 803/649/15-а, 803/2311/14, які набрали законної сили.

На момент фактичного виконання господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, інформація про що була внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В ході судового розгляду факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.

Стосовно встановлення обставин у межах кримінальної справи № 755/4727/17, фігурантом у якому були працівники ПП «Терра», щодо вчинення особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), суд зауважує, що ухвалою Дніпровський районний суд м. Києва від 16 червня 2017 року у вказаній справі кримінальне провадження відносно особи закрито.

Згідно із частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а також ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України).

Як свідчить практика Верховного суду, викладена в ряді постанов, Верховний суд наголошує, що вирок повинен існувати на час прийняття податкового повідомлення-рішення, а отже, наявність кримінального провадження не може бути підставою для висновку про будь-яку фіктивність.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків ТзОВ «Терра», в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Відтак, необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Відтак, на переконання суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом ТзОВ «Терра».

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

З наведених підстав та з урахуванням принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, а також беручи до уваги достовірність даних податкового обліку на підставі усіх належним чином оформлених документів, що презюмується податковим законодавством (належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав), суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2015 року за № 0003252201, № 0003212201, № 0003222201 є необґрунтованим, відповідач не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача як платника податків і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому вони підлягають скасуванню як протиправні. Відтак, позов необхідно задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивача заявив клопотання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у сумі 7 400 грн. (арк. спр. 69, 72, т. 5).

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Представник відповідача у письмових запереченнях від 17 червня 2020 року просила відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу уцілому у зв`язку із ненаданням усіх необхідних документів на підтвердження суми таких витрат та не підтвердження співмірності таких витрат (арк. спр. 66-67, т. 5).

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:

- копія договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2020 року, укладений між адвокатським об`єднанням «АФК» та ТзОВ «Агротехніка» (арк. спр. 70, т. 5);

- рахунок-фактуру № 52 від 05 червня 2020 року (арк. спр. 72, т. 5);

Акт прийому-здачі наданих послуг від 25 червня 2020 року (арк. спр. 73, т. 5) із описом виконаних робіт: ознайомлення з матеріалами справи. Правовий аналіз висновків Верховного Суду – 1 350 грн (1 год.), підготовка додаткових письмових пояснень – 4 050 грн (3 год.), участь у судових засіданнях – 2 000 грн (2 год.);

- платіжне доручення № 4681 від 15 червня 2020 року (арк. спр. 74, т. 5).

Враховуючи вищезазначене, повторний розгляд адміністративної справи, співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6 000 грн. При цьому, витрати у сумі 1 400 грн, понесені товариством, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 21750952) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010. Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення прийнятих Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області, 26 червня 2015 року за № 0003252201, № 0003212201, № 0003222201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» 6 000 грн (шість тисяч грн) витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення складене 31 липня 2020 року.