Рішення № 90703821, 27.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року ЛуцькСправа № 803/979/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Філімонової О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Семенюк Л.В.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0023491304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 78 882, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 19 720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акта №1528/13-04/2834510842 Луцької ОДПІ від 21.04.2016 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування СПД - ФО ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, і що декларувалося в січні 2016 року, травні 2015 року та грудні 2015 року» відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 №0023491304 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 78 882 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 19720,5 грн. Однак, позивач вказує, що акт перевірки від 21.04.2016 був наданий для ознайомлення без додатків. Крім того, посилання податкового органу на порушення позивачем пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки даний пункт був виключений згідно Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу на відсутність інформації з банків щодо погашення заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах з фірмами «Simon» та «Weglosort», оскільки вважає, що фактично висновки щодо вчинених позивачем порушень зроблено на основі припущень та без отримання жодної інформації з банківських установ. Вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містило в собі посилання на неіснуючий акт перевірки «від 20.04.2016 №15828/13-04», а відтак незрозуміло, що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі №803/979/16 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Програмою діловодства спеціалізованого суду автоматизованим розподілом справи між суддями відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Лозовського О.А. для розгляду вказаної справи, тому дану справу слід прийняти до провадження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження; проведено заміну відповідача Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області; судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 12.05.2020, яке в подальшому було відкладено на 11:00 02.06.2020; на 14:30 26.06.2020

Ухвалою суду від 26.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 09.07.2020, яке відкладено на 14:30 27.07.2020.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові, який просили задовольнити повністю. При цьому, додатково пояснили, що транспортні засоби були придбані для використання в господарській діяльності підприємця та зареєстровані на ОСОБА_1 як на фізичну особу, оскільки інше не передбачене Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, що свідчить про правомірність віднесення до податкового кредиту ПДВ з операції щодо придбання таких транспортних засобів. Також наданими під час перевірки документами повністю підтверджено експортні та імпортні операції позивача з контрагентами з Польщі, а також проведення взаємних розрахунків шляхом проведення взаємозаліків, а відтак твердження податкового органу про неоплачені операції є необґрунтованими. Відмова банківських установ приймати як доказ погашення заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах акти взаємозаліку зустрічних вимог не впливає на право платника ПДВ заявляти до бюджетного відшкодування суми ПДВ за проведеними операціями.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з тих підстав, що використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях автомобілів можливе лише по транспортним засобам, що зареєстровані на суб`єкта господарювання, а не приватну особу. Однак, згідно з повідомленнями з АТ «Укрсиббанк» на момент проведення перевірки відсутня інформація щодо погашення заборгованості по контрактах ФОП ОСОБА_1 з фірмою «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та фірмою «Weglosort» Sp.z.o.o. (Польща) актами взаємозаліку, а відтак дані імпортні операції є неоплаченими та не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Заслухавши пояснення (вступне слово) представників сторін, розглянувши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 11.04.2016 по 14.04.2016 працівником Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалось в січні 2016 року, травні 2015 року та грудні 2015 року, про що складено акт від 21.04.2016 №1528/13-04/2834510842.

Так, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.4, підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4, підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого позивачем завищено суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року на 78 882грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0023491304 від 13.05.2016, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 78 882,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 19 720,50 грн.

Не погоджуючись із винесеним контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, а саме: акта перевірки від 21.04.2016 №1528/13-04/2834510842, висновок Луцької ОДПІ про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року ґрунтується на твердженнях про:

1) неправомірність включення до податкового кредиту травня 2015 року ПДВ по придбанню сідельного тягача б/в Scania 124 L400 (1998 р. в.) на суму 16 912,46 грн. згідно ВМД №205070002/2015/004051 від 08.05.2015 та до податкового кредиту грудня 2015 року – ПДВ по придбанню сідельного тягача б/в Scania R124 (1998 р. в.) на суму 18 911,65 грн. згідно ВМД №205070000/2015/026439 від 03.12.2015, в зв`язку з не веденням балансової вартості основних фондів та реєстрацію зазначених транспортних засобів на фізичну особу – ОСОБА_1 , а не на суб`єкта господарювання;

2) неправомірність включення до податкового кредиту травня та грудня 2015 року ПДВ по придбанню транспортних засобів, зазначених вище, у фірми «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та до податкового кредиту травня 2015 року також – ПДВ на суму 43058,28 грн. по придбанню у фірми «Weglosort» Sp.z.o.o. (Польща) яблук свіжих згідно з ВМД №205020007/2015/004159 від 22.05.2015, в зв`язку з ненадходженням, згідно з повідомленнями АТ «Укрсиббанк» від 05.06.2015, 08.09.2015 та 08.04.2016, документів від суб`єкта господарювання про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не зняттям даних операцій з валютного контролю банку, а відтак наявністю підстав вважати такі імпортні операції неоплаченими, в той час як бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податку, фактично сплачені отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх та звітному податковому періодах (пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД, відтак відображення цих сум в складі податкового кредиту відповідного звітного періоду є правомірним.

Також, актом перевірки підтверджено той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, однак зазначається про факт реєстрації цих засобів позивачем як фізичною особою, а не суб`єктом господарювання.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями). Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень слідує, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, фактичним видом діяльності якої вказано серед інших «49.41 за КВЕД – Вантажний автомобільний транспорт», відтак висновки контролюючого органу в даній частині є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Крім того, варто зазначити, що факт придбання, використання та заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за січень 2016 року у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів - сідельного тягача б/в Scania 124 L400 (1998 р. в.) на суму 16 912,46 грн. згідно ВМД №205070002/2015/004051 від 08.05.2015 та сідельного тягача б/в Scania R124 (1998 р. в.) на суму 18 911,65 грн. згідно ВМД №205070000/2015/026439 від 03.12.2015 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, неявними в матеріалах справи, саме: випискою з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 , з якої вбачається, що основним видом діяльності позивача є «вантажний автомобільний транспорт»; договором №27-04 про постачання від 27.04.2015 та додатковою угодою №1 від 31.08.2015, якою підтверджується поставки сідельних тягачів для ФОП ОСОБА_1 ; рахунком-фактурою №В00031/2015 SТ від 24.04.2015 на придбання сідельного тягача Scania 124 L400; рахунком-фактурою №В00087/2015/ST від 26.10.2015 на придбання сідельного тягача Scania R124; митними деклараціями №205070002/2015/004051 від 08.05.2015 та №205070000/2015/126439 від 03.12.22015, у графі 47 яких («нарахування платежів») вбачається, що позивачу нараховано до сплати 20% ПДВ з даних операцій. Факт оплати підтверджується банківськими виписками; фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва, баланс на 31.12.2015, яким підтверджується наявність на балансі ФОП ОСОБА_1 основних засобів на суму 269,3 тис. грн.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №152 «Інвестиції» за період 01.01.2015 по 30.12.2015; карткою рахунку 152 Інвестиції: Сідельний тягач б/в Scania R124 за період 01.01.2015 пo 30.12.2015; карткою рахунку 152 Інвестиції: Сідельний тягач б/в Scania 124 L 400 за період 01.01.2015 по 30.12.2015; податковими деклараціями за грудень 2015 року , січень 2015 року; уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданий в лютому 2016 року; банківською випискою з 01.05.2015 по 31.05.2015 та банківською виписка за 01.12.2015 по 31.12.2015; якими підтверджуються оплати митних платежів, в т.ч. ПДВ під час митного оформлення сідлових тягачів Scania та яблук, придбаних в ТзОВ «Веглосорт»; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими підтверджується надання ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг, зокрема за допомогою тягачів Scania 124 L400 та Scania R124 та використання їх у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 після придбання; актом взаємозаліку зустрічних вимог від 29.05.2015 та від 03.12.2015 (том 2, а. с. 5-47).

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України в зв`язку з порушенням ОСОБА_1 законодавчо установлених строків розрахунків за експортними операціями по контрактах з «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та «Weglosort» Sp.z.o.О. (Польща), які встановлені на підставі повідомлень банку, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як вже зазначалось судом, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів, а також яблук свіжих, підтверджується ВМД та не заперечується Луцькою ОДПІ, водночас неможливість бюджетного відшкодування аргументовано неоплатою операцій за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами, яка встановлена в зв`язку з відсутністю у банку даних про таку оплату (неприйняттям актів взаємозаліку зустрічних вимог, які, однак, надавались податковому органу позивачем під час проведення перевірки).

Крім того, правомірність заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість по операціях з придбання яблук у «Weglosort» Sp.z.o.О. (Польща), підтверджується договором про постачання від 20.05.2015; рахунком-фактурою №267/ЕХ/2015 від 19.05.2015; МД №205020007/2015/004159 від 22.05.2015; податковою декларацією за травень 2015 року; актом взаємозаліку зустрічних вимог від 29.05.2015.

Також факт позивачем сум податку на додану вартість при імпорті транспортних засобів, а також товару – свіжих яблук підтверджується банківськими виписками.

Згідно з преамбулою Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (далі – Інструкція №136), на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указу Президента України від 21.01.1998 №41/98 «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі», інших нормативно-правових актів Національний банк України визначає такий порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями.

Таким чином, вказана Інструкція №136 жодним чином не стосується правомірності як віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, так і подальшого заявлення платником податків сум ПДВ до бюджетного відшкодування у разі наявності від`ємного значення, якщо встановлено сплату ПДВ таким платником при імпорті товарів (робіт, послуг), що в даному випадку і відбулося та не заперечується сторонами.

В той же час, суд звертає увагу, що своєчасність надходження валютної виручки може бути наслідком проведення окремої перевірки з даних питань і виявлення даного факту є підставою для застосування відповідальності, встановленої Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», однак, дане питання не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та обґрунтованості прийнятого оскаржуваного податкового-повідомлення рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за січень 2016 року на суму ПДВ 78 882,00 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення 13.05.2016 №0023491304 слід визнати протиправним та скасувати.

Керуючись статтями 2, 72-78, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13.05.2016№0023491304.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя О.А. Лозовський

Повний текс рішення складено 31.07.2020.