Рішення № 90703778, 31.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 липня 2020 р. справа № 120/2703/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

22.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є інвалідом ІІ групи з дитинства та отримує пенсію по інвалідності обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 01.05.2020 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 р. №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" мало бути проведено перерахунок пенсій із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

При цьому, позивач вважає, що виплата йому пенсії у травні 2020 року в тому ж розмірі, що й в попередніх місяцях, грубо суперечить вимогам Постанови №251.

Крім того, позивач, посилаючись абзацу 2 пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку.

На переконання позивача, відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період навчання у вищому навчальному закладі з 29.07.1999 року по 31.12.2003 року.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутися з цим позов до суду, в якому просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати з 01.05.2020 року до його страхового стажу, крім наявного страхового стажу, ще період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку, а це період з 05.02.1999 року по 31.08.2042 року;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати з 01.05.2020 року до його страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у ВУЗІ з 29.07.1999 року по 31.12.2003 року включно;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити йому недоотриману у травні місяці 2020 року суму пенсії, в результаті не проведеного у травні місяці 2020 року перерахунку пенсії із застосуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.07.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до п.4 статті 42 Закону №1058, органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім вищезазначеної статті Закону, на найбільш вигідних умовах.

З 01.04.2020 позивачу автоматично проведено перерахунок пенсії відповідно до п.4 статті 42 Закону №1058 з урахуванням стажу. При цьому, до страхового стажу позивача зараховано період з 01.01.2018 року по 29.02.2020 року - згідно наявних даних в реєстрі застрахованих осіб, на момент здійснення перерахунку.

На переконання представника відповідача, вимога позивача щодо зарахування до його страхового стажу період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку (05.02.1999 - 31.08.2042) є безпідставною, оскільки зазначене зарахування вже здійснено до додаткового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу період навчання представник повідомив, що згідно Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, навчальний рік починається з 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів, а відтак період навчання позивача зараховано саме з 1 вересня 1999 року по 31 грудня 2003 року.

Також представник відповідача зазначив, що при проведенні індивідуально-масового перерахунку з 01.05.2020 по пенсійній справі позивача виявлено технічну помилку щодо розрахунку індивідуального коефіцієнта страхового стажу, тому пенсійну справу приведено у відповідність до чинного законодавства з 01.06.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

24.07.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з дитинства, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно записів в трудовій книжці АХ №502158 ОСОБА_1 до зарахування на роботу навчався у Вінницькому державному аграрному університеті з 29.07.1999 року по 23.06.2004 року.

Страховий стаж позивача складає 19 років 6 місяців 2 дні, додатковий стаж 24 роки 27 днів, загальний стаж для розрахунку становить 43 роки 6 місяців 29 днів, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії 905090806898 від 07.05.2020 року.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував до його страхового стажу період навчання в вищому навчальному закладі, а також, період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку.

Крім того, позивач вважає, що в травні 2020 року отримав пенсію в меншому розмірі, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №251.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закону № 1788) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

З доданої позивачем до адміністративного позову копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що ОСОБА_1 до зарахування на роботу навчався у Вінницькому державному аграрному університеті з 29.07.1999 року по 23.06.2004 року.

Період навчання позивача, також підтверджено архівною довідкою Вінницького державного аграрного університету від 18.01.2005 року №01-24.

Таким чином, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, записами якої підтверджено період навчання позивача в Вінницькому державному аграрному університеті з 29.07.1999 року по 23.06.2004 року, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірний період.

Разом з тим, посилання представника відповідача на пункт 4.1 "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", як на підставу для неврахування спірного періоду суд вважає необґрунтованим, оскільки цей пункт говорить, що навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Тобто, п. 4.1 не містить загальнообов`язкового визначення, яке б чітко вказувало про те, що навчальний рік всіх вищих навчальних закладів розпочинається з 1 вересня.

Більше того, на момент зарахування позивача до навчального закладу, діяв Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 року, в якому у жодній із статей не вказано про те, що навчальний рік починається з 01 вересня.

Сув вважає за необхідне зазначити, що період навчання з 01.09.1999 року по 23.06.2004 року самостійно зарахований відповідачем до страхового стажу позивача, а спірним, в даному випадку є лише період з 29.07.1999 року по 31.08.1999 року.

Таким чином, оскільки відповідач самостійно зарахував до страхового стажу позивача період навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1999 року по 31.12.2003 року, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період навчання в Вінницькому державному аграрному університеті з 29.07.1999 по 31.08.1999 року, який є спірними та не визнається відповідачем.

Щодо вимоги позивача про зарахування до його страхового стажу період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку, суд зазначає наступне.

За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 2 частини 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Тобто вказана правова норма, передбачає зарахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку (у разі, коли особа в цей період не працює), зокрема, для визначення розміру пенсії по інвалідності, однак такий період не може бути врахований при визначені пенсії за віком чи по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Цей період зараховується до страхового стажу лише під час отримання пенсії по інвалідності як додатковий стаж.

Як вбачається із матеріалів справи, страховий стаж позивача становить 19 років 6 місяців 2 дні та додатковий стаж позивача, з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку, становить 24 роки 27 днів. Повний страховий стаж становить 43 роки 6 місяців 29 днів.

З наведеного слідує, що вимога позивача про зарахування до його страхового стажу, період з дня встановлення інвалідності до досягнення ним пенсійного віку є безпідставною, оскільки зазначене зарахування вже здійснено.

Що стосується вимоги позивача про не проведення перерахунку його пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 1 квітня 2020 р. № 251 установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області проведено перерахунки пенсій з 1 травня 2020 року, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Пенсії обчислені із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 4404,35 грн. з 1 травня цього року перераховано із показника середньої заробітної плати 4888,83 грн. (4404,35*1,11).

З матеріалів справи встановлено, що пенсія позивача перераховано відповідно до вимог п.1 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 1 квітня 2020 р. № 251, що свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, судом встановлено, що доплата за понаднормовий стаж у розмірі 85,92 грн., є меншою ніж встановлено абз. 2 ч.1 статті 28 Закону №1058.

Абзац 2 частини 1 статті 28 Закону №1058 визначає, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Судом встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року складає 1638 грн. Понаднормовий стаж позивач становить 8 років.

Отже, доплата за 8 років понаднормового стажу, обчислена згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону №1058 становить 131,04 грн. (1638 * 8%)

Разом із тим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною першою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача привести у відповідність доплату за понаднормовий стаж позивача з 01.01.2020 року та здійснити виплату, з врахуванням раніше виплачених сум.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не врахування до страхового стажу позивача період навчання у вищому навчальному закладі з 29.07.1999 році по 31.08.1999 року протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати з 01.05.2020 року до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у вищому навчальному закладі з 29.07.1999 року по 31.08.1999 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж у розмірі 131,04 грн. з 01.01.2020 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення у повному обсязі виготовлено: 31.07.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович