Ухвала суду № 90703501, 31.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.07.2020

ЄУН 320/2285/19

Провадження № 1-кп/937/256/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі об`єднане кримінальне провадження № 12019080140000375 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Якимівка, Якимівського р-ну Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

10.09.2014 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік;

06.12.2017 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі; 18.12.2018 року, знятий з обліку по закінченню іспитового строку;

12.12.2019 Якимівським ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Яковлеве, Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, маючого не повну середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

04.10.2011 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 1 рік;

11.11.2011 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 102 КК України, призначено покарання у вигляді 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75, ст. 104 КК України, від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки;

30.09.2013 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. З ст. 152, ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185, ст. 70 КК України, призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати не відбутий строк по вироку Якимівського районного суду Запорізької області, від 11.11.2011 року, та визначити 7 років 1 місяць позбавлення волі. Початок строку 12.09.2012 року;

24.02.2015 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, ст. 76 КК України, від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки; -14.04.2016 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати покарання по вироку Якимівського районного суду Запорізької області, від 24.02.2015 року, та визначити 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахований строк попереднього ув`язнення з 18.05.2016 року, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення дорівнює 2 дні позбавлення волі. Початок строку 18.03.2016 року;

26.12.2016 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. У відповідності ч. 4 ст. 70 КК України, часткового приєднати не відбуту частину покарання по вироку Якимівського районного суду від 14.04.2016 року, та призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Перегляд вироку: 13.04.2017 року Апеляційний суд Запорізької області, визначення: вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 26.12.2016 року, в справі в частині визначення покарання відмінити. Вважати засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. З т. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч.І ст. 70 КК України, до 7 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання по вироку Яимівського районного суду Запорізької області від 14.04.2016 року та вироком Яимівського районного суду Запорізької області від 08.06.2016 року, призначити кінцеве покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання встановити з 18.03.2016 року;

13.10.2017 Якимівським районним судом Запорізької області, за ч. З ст. 186 КК України, призначено покарання у вигляді 4 роки позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Апеляційного суду Запорізької області від 13.04.2017 року. Призначити остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Строк покарання вираховується з 18.03.2016 року. Перегляд вироку: 15.08.2018 року, Апеляційний суд Запорізької області. Визначення: вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 13.10.2017 залишити без змін. Звільнений 26.11.2018 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора – Богун Н.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Ігнатова Є.Є., Гречка О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні № 12019080140000375 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати на час судового розгляду кримінального провадження, не зменшилися та не змінилися. Судове провадження не закінчене, обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цей час не змінилися.

ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Думку якого підтримав захисник Гречка О.В., оскільки прокурором не доведено ризики на які він посилається. Також захисник Гречка О.В., заявив клопотання, про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на більш м`який у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із забороною залишати місце проживання з 21 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин, зазначивши, що обвинувачений має місце проживання, усі речові докази та документи по справі зібрані, отже на даний час відсутні ризики знищення доказів, немає підстав передбачати вплив також на експертів та спеціалістів, оскільки всі експертизи по справі проведено, конкретних підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню не має, свідка допитано на нього, як на особу причетну до злочину він не вказав.

ОСОБА_1 , думку якого підтримав захисник Ігнатов Є.Є. також просили відмовити у задоволенні клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, будучи особою раніше неодноразово судимою, знову підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, що може свідчити про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків. З огляду на фактичні обставини та тяжкість правопорушення, у якому обвинувачується, відомості про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що клопотання прокурора є цілком законним та обґрунтованим, та до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки джерела доходу обвинувачений не має.

Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не змінилися, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну його поведінку, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою. Відтак відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинувачених, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушеннями, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та те, що вони офіційно не працюють, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну .

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебувають обвинувачені відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останніх під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово залишеного в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» етапувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 11, для участі в наступні судові засідання, чергове з яких призначене на 28 вересня 2020 року на 10 годин 00 хвилин.

Клопотання процесуального прокурора Богун Н.О. щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів тобто до 29 вересня 2020 року включно.

Строк дії ухвали визначити до 29 вересня 2020 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. В призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 вересня 2020 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_2 , зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Запорізького слідчого ізолятора, де утримуються обвинувачені - для виконання..

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна