Рішення № 90702395, 30.07.2020, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/656/20

Провадження № 2/349/301/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 липня 2020 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Могили Р.Г.,

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу № 349/656/20 за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У травні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач по справі отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Сторони домовились, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ними кредитний договір.

Взяті на себе зобов`язання позичальник належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 квітня 2020 року утворилася заборгованість в розмірі 56 296 грн 29 коп., яка складається з боргу: за простроченим тілом кредиту в розмірі 31 678 грн 99 коп., за нарахованими відсотками на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11 070 грн 32 коп., пені в розмірі 10 390 грн 01 коп, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 2 656 грн 97 коп.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 296 грн 29 коп. та судові витрати у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

30 березня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна" та Умови та правила надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Судом встановлено, що в анкеті-заяві, підписаній відповідачем ОСОБА_1 відсутні відомості про те, які саме тарифи підлягають до застосування відповідно до укладеного договору.

Згідно з наданим банком розрахунком,заборгованість відповідача станом на 20 квітня 2020 року складає 56 296 грн 29 коп., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 31 678 грн 99 коп., заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11 070 грн 32 коп., пеня в розмірі 10 390 грн 01 коп., а також штрафи: фіксована частина у розмірі 500 грн 00 коп., процентна складова у розмірі 2 656 грн 97 коп. З даного розрахунку також вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредита, заборгованість за нарахованими відсотками, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту за користування кредитними коштами.

При цьому, із долученої до матеріалів справи заяви позичальника вбачається, що процентна ставка не зазначена, а також у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді простроченого тіла кредиту, а також стягнення неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Умов, які долучені до матеріалів справи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. При цьому суд зазначає, що згідно анкети-заяви, з примірником Умов та правил надання банківських послуг, відповідач повинен був ознайомитися та отримати його шляхом самостійного роздрукування із офіційного сайту банку в мережі інтернет.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17.

Крім цього, за змістом положень статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 березня 2017 року в розмірі 56 296 грн 29 коп.

Керуючись ст.ст.141,259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В позові акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 березня 2017 року в розмірі 56 296 грн 29 коп. відмовити повністю.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м.Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд.50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2020 року.

Суддя Р.Г. Могила