Рішення № 90699725, 21.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/7546/18

Єдиний унікальний номер 205/7546/18

Провадження №2/205/178/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Басової Н.В.

при секретарі Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19 жовтня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-5), в якому просить стягнути із відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану ним під час неналежного виконання трудових обов`язків начальника цеху маляронавантаження в сумі 59 981,76 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що з 07.08.2017 року ОСОБА_1 займав посаду начальника цеху маляронавантаження. На підставі наказу №149-к від 28.08.2018 року відповідача звільнено за власним бажанням.

30 липня 2018 року заступником начальника цеху маляронавантаження ОСОБА_2 виявлено факт розкрадання електрообладнання на території дільниці №1, в результаті чого 11 одиниць обладнання було виведено з ладу. Позивач вважає, що відповідач як матеріально відповідальна особа, за якою було закріплено вказане обладнання, несе відповідальність за завдану, шляхом його розкрадання, шкоду. На підставі складеного акту та доповнень до нього від 08.08.2018 року, розмір нанесених позивачу збитків складає 59 981,76 грн., які на думку позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року позов прийнято та відкрито провадження (а.с.49).

Учасники про день, час та місце судового розгляду повідомлялись відповідно до положень ст.. 128-129 ЦПК України.

Позивач в особі свого представника у судове засідання не з`явився. У клопотанні від 21.10.2019 року просив провести розгляд справи без участі свого представника (у зв`язку із неможливістю прибуття). Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.105).

Відповідач надав до суду письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Вимоги позову не визнає та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі (а.с.138). У відзиві на позов проти вимог позову заперечує та посилається на безпідставність вимог (а.с.53-56).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

В силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 204к від 04.08.2017 року на посаду начальника цеху металообробки прийнято ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

01 серпня 2017 року між ПрАТ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого він прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.16).

30 липня 2018 року заступником начальника цеху металообробки ОСОБА_2 виявлено факт крадіжки електрообладнання на ділянці № 1 цеху (а.с.18).

Доповідною запискою від 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомив керівництво ПрАТ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» (а.с.17)., що 30.07.2018 року виявлено крадіжку електрообладнання на ділянці №1 цеху металообробки, в результаті чого наступне обладнання вийшло з ладу:

Кромкострогательний верстат інв. 783

Кромкострогательний верстат інв. 918

Фрезерний верстат інв..672

Прес правильно-гибочний інв..632

Вальци інв..103

Прес інв.. 175

Свердлильний верстат інв..233

Вальци інв..630

Фрезерний верстат інв..267

Вальци інв..103

Гільйотинні ножиці інв..812

Рольганг вальців інв.. 813

Комісією у складі в.о. директора з технічних питань та якості ОСОБА_3 , начальника цеха металообробки ОСОБА_1 , начальника РМД ОСОБА_4 , начальника енергодільниці ОСОБА_5 , механіка РМД ОСОБА_6 08 серпня 2018 року складено акт обстеження на предмет розкрадання обладнання цеха металообробки, відповідно до якого виявлено відсутність : пускача ПМЕ-211-У4 в кількості 11 од., пускача ПМЕ-511 в кількості 1 од., пускача ПМЕ-211 в кількості 8 од., пускача ПМЕ-512 в кількості 1 од. , пускача ПМЕ-311 в кількості 4 од., пускача ПМЕ-311 (подвійний на одній платформі) в кількості 5 од., пускача ПМЕ-611 в кількості 3 од., кабель КГ 1х70 - 60 м.п. (а.с.23).

13 серпня 2018 року позивач звернувся до органів поліції із заявою про вчинений злочин у зв`язку із відсутністю вказаного в акті обстеження на предмет розкрадання обладнання цеха металообробки від 08.08.2018 року (а.с.27). Розмір заподіяної шкоди позивачем визначено в розмірі 59 981,76 грн. (а.с.25).

14 серпня 2018 року внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинений злочин за №12018040690002131, за правовою кваліфікацією передбаченою ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.74).

Із витребуваних судом матеріалів кримінального провадження №12018040690002131 від 14.08.2018 року вбачається, що постановою слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.02.2020 року вказане кримінальне провадження закрито, жодній особи не було повідомлено про підозру в межах даного кримінального провадження.

Наказом ПрАТ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» №149-к від 28.08.2018 року ОСОБА_1 звільнений, за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.33).

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України, є вина особи у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно п. п. 1, 5, 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 роз`яснив, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи укладали його. Коли нема цих умов, на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Суд зауважує, що достатніх, достовірних та належних доказів того, що саме з вини відповідача було завдано матеріальної шкоди майну, що знаходилося в цеху металообробки ПрАТ «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО», наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; який майновий стан працівника, позивачем не надано. Зокрема, матеріалами кримінального провадження №12018040690002131 від 14.08.2018 року, не встановлено підозрюваних осіб у вчинення злочину, у зв`язку із чим, провадження було закрито, в зв`язку із чим, відсутні обґрунтовані, законні правові підстави для покладення на відповідача матеріальної відповідальності за завдану позивачу шкоду.

Окрім того, посада, яку обіймав відповідач - начальник цеху металообробки, відсутня в переліку посад і робіт затверджений Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням Секретаріату всесоюзної центральної ради професійних спілок №477/24 від 28.12.1977 року, з якими відповідно до ст.135-1КЗпП України, може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а тому відсутні законні підстави для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої шкоди.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, зважаючи що позов не підлягає задоволенню то і судові витрати відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного, і керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст. ст. 130, 134 КЗпП України, ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 4, 6, 10-13, 34, 81-83, 141, 263-264, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені позову Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2020 року.

Суддя Н.В. Басова