Ухвала суду № 90698860, 30.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 149/1062/20

Провадження № 1-кп/127/516/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.

суддів Романчук Р.В., Шлапака Д.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Атаманової Г.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

сторони захисту: адвоката Матяша Д.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, негативно характеризується за місцем проживання, не працевлаштований. А тому, наявні ризики того, що ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Матяш Д.Ю. – щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу його підзахисному поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_2 спливає 25.08.2020 р. Таким чином, стороною обвинувачення було дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства щодо строку звернення з відповідними клопотаннями до суду, а також щодо вручення копії клопотання обвинуваченому.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02.02.2020 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК, було затримано ОСОБА_2 та 03.02.2020 р. слідчим суддею Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено до 28.06.2020 р. За результатом проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_2 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) не завершено, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отже, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані свідки у кримінальному провадженні. Суд також враховує, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду надано не було. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому суд приходить до переконання, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 30 липня 2020 року до 23:59 год. 28 вересня 2020 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: