Рішення № 90697646, 31.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

31.07.20

Справа № 522/12540/20

Провадження № 2-а/522/400/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Свяченої Ю.Б.

при секретарі судового засідання – Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області 31 липня 2020 року звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України .

В обґрунтування позову зазначено, що 29 липня 2020 співробітниками УКР ГУНП в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області особу, яка назвалася особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При наданні пояснень відповідач зазначив про свою належність до громадянства України та повідомив, що здійснив вихід з громадянства Грузії в 2015 році. В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено наступне, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку обміну паспорта зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленого 19 вересня 1990 ОВС м. Кутаїсі Грузія, 31 січня 2003 документувався паспортом громадянина України ВН № 191735 Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області. На підставі вказаного паспорта громадянина України 30 грудня 2003 року відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 терміном дії до 30 грудня 2013 року.

Висновком складеного посадовими особами ВГІРФО УМВС України в Житомирській області та затвердженого 19 квітня 2006 року керівництвом УМВС України в Житомирській області службової перевірки по факту документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 31 січня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 визнано «виданим безпідставно» та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданим на підставі паспорта серії НОМЕР_3 визнано «виданим безпідставно».

24 вересня 2013 Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження та заборону в`їзду на 3 роки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інформацією з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив 24 вересня 2013 року виїзд через КПП «Бориспіль» на виконання рішення про повернення з України за свідоцтвом на повернення № 000051675, як громадянин Республіки Грузія.

16 січня 2014 року Шевченківським РВ ГУ ДМС України в місті Києві прийнято рішення про примусове повернення в країну походження та заборону в`їзду до України на 3 роки ОСОБА_1 .

Відповідач, як про це зазначає представник позивача, виїхав з території України 16 січня 2014 через КПП «Бориспіль» з використанням національного паспорта громадянина Грузії НОМЕР_4 .

04 червня 2014 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 у справі № 761/16406/14-а, прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня, Шевченківським РВ ГУ ДМС України в місті Києві прийнято рішення про поміщення ОСОБА_1 в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. 04 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з Чернігівського ПТПІ ДМС України.

05 червня 2015 року УДМС України в Чернігівській області громадянин Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_5 терміном дії до 04.06.2016.

17 липня 2015 року Баранівським районним судом Житомирської області у справі № 273/829/15-ц задоволено заяву представника ОСОБА_1 - Підгайного П.Т. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Кутаїсі Республіка Грузія, в с. Суємці Баранівського району Житомирської області на момент проголошення незалежності України 24.08.1991.

19 серпня 2015 року до УДМС з Баранівського РС УДМС надходили матеріали про встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані матеріали містили рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 17.07.2015 у справі № 273/829/15-ц про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, в с. Суємці Баранівського району Житомирської області на момент проголошення незалежності України 24.08.1991, яке стало підставою для подачі заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України». 21 серпня 2015 року вказані матеріали повернуто до Баранівського РС УДМС для надсилання їх заявникові для усунення недоліків, оскільки не оформлені ним відповідно до вимог законодавства України. Заявник у визначений двомісячний строк з дня повернення йому документів не усунув недоліки та не подав документи повторно до територіального підрозділу УДМС. Враховуючи той факт, як про це зазначає представник позивача, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився за межами України, а саме в Грузії, видача йому паспорта громадянина України мала б відбуватися за наявності, зокрема, довідки про прийняття до громадянства України.

Також позивач зазначає, що із листа від 30.07.2020 № 6.4/2751-20 вбачається те, що відповідно до обліків ДМС України ОСОБА_1 процедуру набуття громадянства України у встановленому законом порядку не проходив. Тому, на думку представника позивача факт належності ОСОБА_1 до громадянства України документально не підтверджується та немає підстав вважати, що ОСОБА_1 є громадянином України.

За результатами службового розслідування було встановлено, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 оформлено з порушенням законодавства, оскільки підстав вважати його громадянином України немає. ОСОБА_1 , на думку представника позивача, на час отримання паспорта у 2003 році не проходив такої процедури, а тому безпідставно документувався паспортом громадянина України. Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 362/7691/15-ц, встановлено юридичний факт того, що громадянин ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження місто Кутаїсі, Республіка Грузія, являється однією особою. За змістом вказаного рішення також вбачається, що 18 травня 2015 року Указом Президента Грузії № 172 задоволено прохання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Грузія про вихід з громадянства Грузії. З вказаного рішення вбачається, що згідно обставин, викладених у рішенні Васильківського міськрайонного суду від 30.11.2015 у справі № 362/7691/15-ц, 19.02.2014 громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінив ім`я та прізвище на ОСОБА_5 ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 810/2402/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДМС в Київській області, Васильківського РВ УДМС в Київській області частково задоволено апеляційну скаргу УДМС у Київській області; постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 року - скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до УДМС у Київській області, Васильківського районного відділу УДМС в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково, визнано неправомірними дії Васильківського районного відділу УДМС в Київській області щодо залишення без виконання заяви ОСОБА_1 від 25.05.2016 про встановлення належності до громадянства України, зобов`язано Васильківський районний відділ УДМС в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України від 25.05.2016 року відповідно до Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», в іншій частині позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 Васильківським РВ УДМС в Київській області направлено лист від 05.01.2017 року № 1595 про необхідність прибуття ОСОБА_1 до територіального підрозділу УДМС в Київській області для надання оригіналів документів (06.01.2017 вручено). 11 липня 2017 рокУДМС в Київській області було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2017 ВП № 54226931.

Як зазначає представник позивача, що з моменту отримання листа Васильківського РВ УДМС в Київській області від 05.01.2017 № 1595 та з моменту відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 жодного разу не звертався до Васильківського РВ УДМС в Київській області.

У зв`язку із зазначеним, та з метою добровільного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 810/2402/16 Васильківським РВ УДМС в Київській області розглянута заява ОСОБА_1 від 25.05.2016 без участі відповідача, та встановлено, що вказана заява не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку з чим повернена заявнику та надано двомісячний строк з моменту отримання для усунення недоліків.

Васильківським РВ УДМС в Київській області була повернута заява ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України для усунення недоліків термін усунення яких встановлено до 29.11.2017. ОСОБА_1 не звертався ні до УДМС в Київській області, ні до Васильківського РВ УДМС в Київській області для усунення недоліків заяви про встановлення належності до громадянства України. Тому, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в установленому порядку громадянство України не набував, та підстав вважати його громадянином України немає.

Внаслідок чого 01 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 27.07.1974 року ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення та притягнуто його до адміністративної відповідальності. У той же день, 01 березня 2018 Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області прийняте рішення про примусове повернення в країну походження особу без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 04.03.2018. Однак, у визначений термін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з території України не виїхав. 29 липня 2020 року ОБГ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було повторно виявлено співробітниками УКР ГУНП в Одеській області та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області. У той же день відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003363 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 29.07.2020 ПН МОД № 003363 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 5100 грн.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси 31 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 31 липня 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31 липня 2020 року підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні 31 липня 2020 року заперечували проти задоволення позовних вимог та вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначив, що він приїхав на територію України у травні місяці 1991 року, тому вважає, що він має право на отримання паспорта громадянина України без набуття громадянства України. У 2018 році він звернувся до Центру надання адміністративних послуг Сихівського району м. Львова із заяво-анкетою № 2510936 про обмін його паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 31 січня 2003 року на ID-картку після чого йому стало відомо, що його паспорт громадянина України внесений в Інформаційну систему «Недійсний документ» як такий, що є недійсним та підлягає вилученню. Також зазначив, що він проживає в м. Київ, не працює близько 6 років, на прожиття йому допомагають друзі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 липня 2020 співробітниками УКР ГУНП в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області особу, яка назвалася особою без громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При наданні пояснень відповідач зазначив про свою належність до громадянства України та повідомив, що здійснив вихід з громадянства Грузії в 2015 році. В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено наступне, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку обміну паспорта зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , оформленого 19 вересня 1990 ОВС м. Кутаїсі Грузія, 31 січня 2003 року документувався паспортом громадянина України ВН № 191735 Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області.

На підставі вказаного паспорта громадянина України 30 грудня 2003 року відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 терміном дії до 30 грудня 2013 року.

Висновком складеного посадовими особами ВГІРФО УМВС України в Житомирській області та затвердженого 19 квітня 2006 року керівництвом УМВС України в Житомирській області службової перевірки по факту документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 31 січня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 визнано «виданим безпідставно» та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданим на підставі паспорта серії НОМЕР_3 визнано «виданим безпідставно».

24 вересня 2013 Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження та заборону в`їзду на 3 рокиДжанелідзе ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інформацією з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив 24 вересня 2013 року виїзд через КПП «Бориспіль» на виконання рішення про повернення з України за свідоцтвом на повернення № 000051675, як громадянин Республіки Грузія.

16 січня 2014 року Шевченківським РВ ГУ ДМС України в місті Києві прийнято рішення про примусове повернення в країну походження та заборону в`їзду до України на 3 роки ОСОБА_1 .

Відповідач виїхав з території України 16 січня 2014 через КПП «Бориспіль» з використанням національного паспорта громадянина Грузії НОМЕР_4 .

04 червня 2014 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 у справі № 761/16406/14-а, прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня, Шевченківським РВ ГУ ДМС України в місті Києві прийнято рішення про поміщення ОСОБА_1 в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. 04 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з Чернігівського ПТПІ ДМС України.

05 червня 2015 року УДМС України в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_5 терміном дії до 04.06.2016 року.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2015 року у справі № 273/829/15-ц задоволено заяву представника заявника. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Кутаїсі Республіка Грузія, в с. Суємці Баранівського району Житомирської області на момент проголошення незалежності України 24.08.1991.

19 серпня 2015 року до УДМС з Баранівського РС УДМС надійшли матеріали про встановлення належності до громадянства України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з посиланням на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 17.07.2015 у справі № 273/829/15-ц про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, в с. Суємці Баранівського району Житомирської області на момент проголошення незалежності України 24.08.1991, яке стало підставою для подачі заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України».

21 серпня 2015 року вказані матеріали повернуто до Баранівського РС УДМС для надсилання їх заявникові для усунення недоліків, оскільки не оформлені ним відповідно до вимог законодавства України. Заявник у визначений двомісячний строк з дня повернення йому документів не усунув недоліки та не подав документи повторно до територіального підрозділу УДМС.

Листом від 30.07.2020 року № 6.4/2751-20 повідомлено, що відповідно до обліків ДМС України ОСОБА_1 процедуру набуття громадянства України у встановленому законом порядку не проходив.

За результатами службового розслідування було встановлено, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 оформлено з порушенням законодавства, оскільки підстав вважати його громадянином України немає.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 362/7691/15-ц, встановлено юридичний факт того, що громадянин ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження місто Кутаїсі, Республіка Грузія, являється однією особою. За змістом вказаного рішення також вбачається, що 18 травня 2015 року Указом Президента Грузії № 172 задоволено прохання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Грузія про вихід з громадянства Грузії. З вказаного рішення вбачається, що згідно обставин, викладених у рішенні Васильківського міськрайонного суду від 30.11.2015 у справі № 362/7691/15-ц, 19.02.2014 громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінив ім`я та прізвище на ОСОБА_5 ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 810/2402/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДМС в Київській області, Васильківського РВ УДМС в Київській області частково задоволено апеляційну скаргу УДМС у Київській області; постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 року - скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до УДМС у Київській області, Васильківського районного відділу УДМС в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково, визнано неправомірними дії Васильківського районного відділу УДМС в Київській області щодо залишення без виконання заяви ОСОБА_1 від 25.05.2016 про встановлення належності до громадянства України, зобов`язано Васильківський районний відділ УДМС в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України від 25.05.2016 року відповідно до Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», в іншій частині позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 Васильківським РВ УДМС в Київській області направлено лист від 05.01.2017 року № 1595 про необхідність прибуття ОСОБА_1 до територіального підрозділу УДМС в Київській області для надання оригіналів документів (06.01.2017 вручено). 11 липня 2017 рокУДМС в Київській області було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2017 ВП № 54226931. З моменту отримання листа Васильківського РВ УДМС в Київській області від 05.01.2017 № 1595 та з моменту відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 жодного разу не звертався до Васильківського РВ УДМС в Київській області.

14.12.2016 Васильківським РВ УДМС в Київській області розглянута заява ОСОБА_1 від 25.05.2016 без участі відповідача, та встановлено, що вказана заява не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку з чим повернена заявнику та надано двомісячний строк з моменту отримання для усунення недоліків.

В подальшому Васильківським РВ УДМС в Київській області була повернута заява ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України для усунення недоліків термін усунення яких встановлено до 29.11.2017. Відомостей про те чи звертався ОСОБА_1 із заявою про виправлення недоліків матеріали справи не містять.

Внаслідок чого 01 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 27.07.1974 ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення та притягнуто його до адміністративної відповідальності. У той же день, 01 березня 2018 Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області прийняте рішення про примусове повернення в країну походження особу без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 04.03.2018. Однак, у визначений термін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з території України не виїхав. 29 липня 2020 року ОБГ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було повторно виявлено співробітниками УКР ГУНП в Одеській області та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області. У той же день відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003363 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 29.07.2020 ПН МОД № 003363 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 5100 грн.

У відповідності до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство»

громадянами України є 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України

"Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно

проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри,

політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та

соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних

чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав;

Пунктом 3 ч. 1 ст. 16 ЗУ « Про громадянство» визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років.

У своїх запереченнях представник відповідача посилається на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2015 року яким встановлено факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року та те що він був громадянином СРСР та мав паспорт зразка СРСР.

Згідно пояснень відповідача у судовому засіданні вбачається, що він приїхав на територію України у травні місяці 1991 року. Тобто на момент набуття чинності ЗУ « Про громадянство» відповідач мешкав на території України лише 2 місяці ( з травня місяця 1991 року по 24 серпня 1991 року), що не давало йому підстав для отримання паспорту громадянина України без набуття громадянства у відповідності до вимог п. 2 ч.1 ст. 2 ЗУ « Про громадянство»

Так, частиною 3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п.14 ст. 1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 15 ст. 4 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

За змістом пункту 2 ст. 25 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Крім того, відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. "f" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише покладає на державу зобов`язання законодавчо визначити підстави позбавлення волі, а також містить вимоги щодо якості закону, на основі якого таке позбавлення волі може здійснюватись. Так, у справі Амюр проти Франції (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі Дугуз проти Греції Європейський суд постановив, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства можливе лише за наявності підстав вважати, що такі особи не мають документа, що дає право на виїзд з України, ухилятимуться від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджатимуть проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі таких осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що ст. 371 КАС України не передбачає негайного виконання рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23-25, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України– задовольнити.

Затримати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без громадянства, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців, тобто до 31 січня 2021 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Рішення суду відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2020 року.

Суддя Ю.Б. Свячена