Рішення № 90696069, 27.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1857/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Кулинич К.С., довіреність

від відповідача - Пашкова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (вул. Приморська, 47/1, Одеса, 65026) до відповідача: Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області (пров. Урядовий, 63, Усатове,Біляївський район, Одеська область, 67663) про стягнення 50899,73 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просить господарський суд: про стягнення 50899,73 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №008611 (2019)-Т від 14.02.2019р. на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2020р. провадження по справі №916/1857/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог .

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.02.2019 р. між ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” (Постачальник) та Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області (Споживач) укладено договір № 008611 (2019)-Т (Договір), у відповідності до п. п. 2.1, 2.3 якого Постачальник постачає Споживачеві наступний предмет закупівлі: Постачальник постачає Споживачеві наступний предмет закупівлі: код за ДК 021:2015, код CPV - 09120000-6 - Газове паливо (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених даним Договором. Газ, що передається за Договором, використовується виключно для власних потреб або в якості сировини, а не для перепродажу.

Між сторонами по справі було укладено низку додаткових угод, а саме № 1 від 26.11.2019р., № 2/1 від 26.12.2019р., № 2 від 30.01.2020р., № 3 від 10.02.2020р., № 3/1 від 13,02.2020р..

Відповідно до п. 2.4. поштові адреси точок комерційного (-их) вузла (-ів) обліку Споживача: с. Усатово: вул. Вернидуба, 52А (пошта), пров. Урядовий, 63 (сільрада), пров. Урядовий, 65 (поліція).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.6 договору місячний обсяг постачання природного газу до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Приймання передача природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку та є невід`ємними частинами цього договору і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 3.9 договору, річний план обсяг постачання газу – до 62 тис. куб. м.

Вартість послуг по Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу і орієнтовно складає 645420 грн. (п.5.4 Договору).

Положеннями п. 5.5.1 договору передбачено, що у разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки, Споживач зобов`язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу (номінації) не пізніше ніж за 5 (п`ять) діб до початку розрахункового періоду. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку / рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури та акту приймання передачі природного газу. У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача протягом одного місяця з дня отримання вимоги. У разі наявності заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Згідно з п. 6.3 договору Споживач зобов`язується виконувати умови договору а саме оплачувати Постачальнику вартість послуг згідно з умовами договору; дотримуватись дисципліни споживання природного газу в обсягах та на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2019р., а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Відповідно до додаткової угоди №2/1 від 26.12.2019р., для проведення процедури закупівлі на початку 2020р. продовжено термін дії Договору до 31.03.2020р. в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” поставив до пунктів споживання Відповідача природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: у лютому 2019 р. - на загальну суму 60 518,54 грн. у обсязі 5 285 м3 (акт прийому-передачі природного газу від 28.02.2019 р.); у березні 2019 р. - на загальну суму 52 591,10 грн. у обсязі 5 023 м'' (акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2019 р.); у квітні 2019 р. - на загальну суму 20 541,01 грн. у обсязі 2 273 м3 (акт прийому- передачі природного газу від 30.04.2019 р.); у листопаді 2019 р. - на загальну суму 1 079,80 грн. у обсязі 143 м3 (акт прийому-передачі природного газу від 30.11.2019 р.); у грудні 2019 р. - на загальну суму 59 425,84 грн. у обсязі 7 717 м3 (акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2019 р.); у січні 2020 р. - на загальну суму 37 289,92 грн. у обсязі 4 970 м'1 (акт прийому- передачі природного газу від 31.01.2020 р.); у лютому 2020 р. - на загальну суму 37 949,56 грн. у обсязі 5 422 м3 (акт прийому-передачі природного газу від 29.02.2020 р.); у березні 2020 р. - на загальну суму 29 518,92 грн. у обсязі 4 928 м3 (акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2020 р.).

Однак, як вказує позивач що в квітні 2020 року, після сплину строку дії Договору, ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» здійснило постачання природного газу Споживачу в обсязі – 3301 м3 на загальну суму 19 773.12 грн. Постачання природного газу в квітні 2020 року здійснювалось Позивачем поза межами договору та підтверджується актом приймання передачі природного газу від 30.04.2020 р.

Так, Споживач здійснив оплату не в повному обсязі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем станом на 17.06.2020 р. утворилась заборгованість за поставлений природний газ в березні 2020 р. - квітні 2020 р. у сумі 49 292,04 грн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-постачання” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №008611(2019)-Т на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) на виконання якого позивач зобов`язався поставити відповідачу газ природний, скраплений або у газоподібному стані за кодом ДК 021:2015, код СРV – 09120000-6 (газове паливо) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити газ позивачу.

Вартість послуг по Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу і орієнтовно складає 645420 грн. (п.5.4 Договору).

Так, відповідно до додаткової угоди №8 від 27.12.2019р. вартість послуг по Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу та складає 612 785,98грн.

Відповідно до додаткової угоди №2/1 від 26.12.2019р., для проведення процедури закупівлі на початку 2020р. продовжено термін дії Договору до 31.03.2020р. в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році

Судом встановлено, що на виконання умов договору в період березень – квітні 2020р. позивач поставив до пункту споживання відповідача природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідачем отриманий природній газ було оплатило в повному обсязі.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 5.5.1 договору сторони встановили, що у разі оплати замовлених обсягів газу до початку місяця поставки Споживач зобов`язується сплатити вартість запланованого обсягу природного газу (номінації) не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду. Оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку/рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг спожитий у розрахунковому періоді природний газ Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури та акту приймання-передачі природного газу. У разі оплати протягом місяця поставки газу та/або після закінчення місяця поставки газу, Споживач здійснює розрахунок шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100 % вартості запланованих або спожитих обсягів газу на підставі рахунку/рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг спожитого у розрахунковому періоді природного газу, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе за договором зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу були виконанні у повному обсязі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата вартості спожитого природного газу у повному обсязі здійснена не була, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем в березні 2020 р. - квітні 2020 р. у сумі 49 292,04 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ „Одесагаз-постачання".

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 219,82грн. та 88,56 грн. інфляційні витрати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 219,82грн. та 88,56 грн. інфляційні витрати підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1299,31грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.1 розділу VIII Договору від 14.02.2019 р. встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Підпунктом 8.2.1. п. 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пени в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, відповідачу позивачем нараховано 1299,31грн. – пені .

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 1299,31грн.- пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються так як спростовуюся матеріалами справи, а саме на актах приймання-передачі природного газу від 30.04.2020р. наявна печатка відповідача.

Крім того, Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем не споживався газ за квітень 2020р.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-постачання” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-постачання” з про розподіл судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи є їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. судом визначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач подав до справи довіреність №21/р8-20-055 від 22.06.2020р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004168 від 20.05.2020р., договір про надання правової (правової) допомоги №131(2019) від 01.04.2019р., додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2019р., платіжне доручення №7520 від 22.06.2020р. про сплату витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000грн..

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 3 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг при розгляді справи, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь відповідача 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд зазначає, що аналогічна позиція викладена в постанові Верхового суду від 24.01.2019р. по справі №910/15944/17.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області (пров. Урядовий, 63, Усатове,Біляївський район, Одеська область, 67663, код ЄДРПОУ 04377888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одесагаз-постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, б.1, код ЄДРПОУ 39525257) основний борг в сумі 49 292 (сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 04, пеню в сумі 1 299 ( одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) грн. 31 коп., 3% річних в сумі 219 (двісті дев`ятнадцять ) грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 88 ( вісімдесят вісім ) грн. 56 коп., судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00коп. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 31 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов