Ухвала суду № 90695887, 29.07.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2020 Справа № 914/2699/15

За Заявою Споживчого кооперативу «Степана Бандери»

про поновлення пропущеного строку на пред`явлення до виконання Ухвали Суду від 23.03.2016 у справі №914/2699/15

за позовом: Споживчого кооперативу «Степана Бандери» (46020, м.Тернопіль, вул.Коновальця, 4/47; ідент.код 37802296)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (80643, Львівська область, Бродівський район, с.Смільне, вул.Привокзальна, 1; ідент.код 34938625)

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 8718332,47грн, -

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (80643, Львівська область, Бродівський район, с.Смільне, вул.Привокзальна, 1; ідент.код 34938625)

до Відповідача: Споживчого кооперативу «Степана Бандери» (46020, м.Тернопіль, вул.Коновальця, 4/47; ідент.код 37802296)

про: розірвання Договору будівельного підряду №29а/12-Т від 17.07.2012 та стягнення збитків у розмірі 396318,93грн, -

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф.,

Судді: Березяк Н.Є.,

Щигельська О.І.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача (Заявника): Притула О.Б. - Ордер ТР №082470 від 20.07.2020;

Відповідача: Стоцький А.Б. - керівник; Калужна С.Р. - Довіреність №2/Т від 02.01.2020.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №10.

Суд встановив:

23.03.2016 Господарським судом Львівської області (у попередньому складі) Постановлено Ухвалу у справі №914/2699/15, якою затверджено Мирову угоду Споживчого кооперативу «Степана Бандери» (Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» (Відповідач).

Позивачем подано Заяву про поновлення пропущеного строку на пред`явлення до примусового виконання вказаної Ухвали Суду.

20.07.2020 Судом оголошувалась перерва у судовому засіданні до 29.07.2020.

Позивачем підставами Заяви, зокрема, зазначено:

-Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 у справі №914/2699/15 (за позовом СК «Степана Бандери» до ТОВ «Будова-Захід» про стягнення коштів за Договором будівельного підряду) затверджено Мирову угоду, згідно з п. 3 якої встановлено сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Будова-Захід» на користь Споживчого кооперативу «Степана Бандери» коштів у сумі основного боргу 2327261,56 грн (23.04.2016) та 100 % штрафу в разі несплати до 23.04.2016 основного боргу;

-ТОВ «Будова-Захід» вказані кошти не сплатило;

-дана Ухвала Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 є чинною та є виконавчим документом;

-відповідно до п. 2 ч. 1 ст. З Закону України "Про виконавче провадження", ухвали судів у господарських справах, у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню виконавчою службою;

-наведене підтверджується Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 у даній справі № 914/2699/15;

-вказаний виконавчий документ уже пред`являвся до виконання та повернувся без виконання 30.03.2017;

-закінчення трирічного строку з дати повернення припадає на 30.03.2020;

-статтею 12 Закону визначено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання та підстави переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

-відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років;

-строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчих документів до виконання;

-у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з неможливістю виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення;

-разом із тим, згідно з Заявою Кооперативу від 19.05.2020, звертаючись до приватного виконавця, стягувач просив врахувати запровадження карантинних заходів, які припали на період закінчення строку пред`явлення до виконання вказаної Ухвали, та відкрити виконавче провадження;

-однак, незважаючи на вказане, приватний виконавець повернув виконавчий документ без виконання, чим порушено право стягувача на належне стягнення коштів з боржника за рішенням суду, що набрало законної сили;

-відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

-згідно зі ст. 119 ГПК України, суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними;

-вказаний строк пропущено з поважних причин, так як, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), на усій території України запроваджено карантин з 12.03.2020 (з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену корона вірусом COVID-19);

-вказані заходи, згідно з Постановою КМУ, полягали в призупиненні роботи юридичних осіб приватного права, в тому числі - СК «Степана Бандери», обмеженні доступу до державних та приватних установ, призупиненні роботи адвокатських об`єднань, юридичних підприємств тощо (дані обставини є загальновідомими обставинами та не потребують доказування);

-окрім наведеного, згідно зі штатним розписом СК «Степана Бандери», з моменту його створення та на сьогодні посада юриста не передбачена (не визначена);

-цивільно-правові договори щодо юридичного обслуговування, надання правової допомоги тощо юристом (адвокатом) на постійній основі Кооперативом не укладались, тому надання правової допомоги здійснюється у разі виникнення необхідності згідно з укладеними договорами (Довідка додається);

-договір з адвокатом був укладений 18.05.2020, після відновлення роботи адвокатського об`єднання «Арбітріум груп», згідно з Постановою КМУ № 343 від 04.05.2020, якою внесено зміни до Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID- 19» і відновлено роботу юридичних осіб приватного права, з 11.05.2020 (з дотриманням карантинних заходів).

Представник Позивача надав пояснення стосовно обставин, пов`язаних з пред`явленням до виконання Ухвали Суду від 23.03.2016 та пропущенням строку на пред`явлення її до виконання.

Відповідачем подано Заперечення на Заяву Позивача з обґрунтуванням відсутності підстав для її задоволення. При цьому, Відповідачем зазначено:

-СК «Степана Бандери» пропустив трирічний строк пред`явлення до виконання Ухвали Суду з неповажних причин;

-відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років;

-частиною 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки пред`явлення виконавчих документів (зазначені в частині першій цієї статті) встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення;

-у справі виконавчим документом є Ухвала Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 у справі № 914/2699/15, яка набрала законної сили 23.03.2016, тому трирічний строк пред`явлення її до виконання закінчився 23.03.2019;

-у Заяві (про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання) СК «Степана Бандери» стверджує, що строк пред`явлення Ухвали до виконання закінчився 30.03.2020, так як вважає, що трирічний строк переривався, оскільки Бродівським РВ ДВС ГТ УЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження № 52078220;

-частиною 4 статті 12 Закону визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання;

-частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку з неможливістю виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони;

-однак, позиція СК «Степана Бандери» та приватного виконавця Мелиха А.І. про те, що трирічний строк переривався, є незаконною;

-Постановою від 27.03.2017 Бродівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області закінчено виконавче провадження №52078220 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування рішення, яке підлягало виконанню);

-відповідні дії вчинені у зв`язку з тим, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 919/2699/15 визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо відкриття виконавчого провадження;

-відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом;

-таким чином, стягувачем не було реалізовано право на пред`явлення виконавчого листа до виконання, адже Постанова про відкриття виконавчого провадження визнана недійсною;

-СК «Степана Бандери» безпідставно посилається на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», так як виконавчий документ не був повернутий у зв`язку з неможливістю виконати рішення (і не було встановлено законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника);

-на зворотній сторінці Виконавчого документа здійснено запис: «27.03.2017 винесено постанову про закінчення»;

-27.03.2017 державним виконавцем не встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався і що він поновлюється;

-запровадження карантину не створювало жодних перешкод для СК «Степана Бандери» у реалізації права пред`явити виконавчий лист до виконання;

-з 27.03.2017 СК «Степана Бандери» не вчиняв жодних кроків для того, щоб пред`явити до виконання виконавчий лист у трирічний строк;

-у Заяві про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не зазначено: чому з 2017 по 2020 роки стягувач не реалізовував своє право і не звертався до виконавця із заявою про примусове виконання;

-одними із засновників адвокатського об`єднання «Арбітріум груп» є адвокати Баранець Олена Андріївна та Притула Оксана Богданівна , які уже представляли інтереси С К «Степана Бандери» у 2016 - 2017 роках;

-29.11.2012 Товариство отримало від СК «Степана Бандери» лист із реєстром фізичних осіб, які є членами цього Кооперативу; у переліку учасників Кооперативу є Притула Оксана Богданівна (яка 18.05.2009 уклала договір із ПП «ТФ «Будівельник» і Рішенням суду від 19.09.2011 у справі № 2-6776/11 визнано її майнові права на квартиру);

-таким чином, у 2020 р. СК «Степана Бандери» укладало договір про надання правової допомоги із Адвокатським об`єднанням, двоє адвокатів якого уже представляли інтереси Кооперативу; крім того, один із адвокатів мас особисту зацікавленість в справах СК «Степана Бандери», адже має майнові права на квартиру у будинку, де замовником виступає СК «Степана Бандери»;

-отже, СК «Степана Бандери» мав усі можливості укласти договір правової допомоги у період з 2017 р. по 2020 р;

-запровадження карантину жодним чином не перешкоджало СК «Степана Бандери» вчиняти будь - які дії у березні 2020 р., так як Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти ї ї здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

-ні цією Постановою, ні іншими нормативно - правовими документами не заборонялась діяльність органів державної влади, виконавців, адвокатів, юристів і не припинялася робота Укрпошти, Нової пошти;

-у цей період не було перебоїв у роботі інших засобів зв`язку, а саме: телефонів, інтернету, функціонування електронної пошти (з 2003 року в Україні запроваджено і функціонує електронний цифровий підпис);

-жодним чином запровадження карантину не перешкоджало представникам СК «Степана Бандери» зв`язатися телефоном, поштою, електронною поштою із адвокатами та отримати усі необхідні консультації і подати документи поштою;

-СК «Степана Бандери» не довів, що причини пропуску строку пред`явлення до виконання Ухвали Суду є поважними і такими, що зумовлені саме обмеженнями, які виникли у зв`язку з карантином, враховуючи невчинення дій упродовж 2017 -2020 років;

-СК «Степана Бандери» пропустив строки пред`явлення до виконання з неповажних причин до установлення карантину;

-на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ССПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004);

-крім того, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», знаходиться у межах області, у якій розташовано його виконавчий округ;

-Виконавчим округом приватного виконавця Мелиха Анатолія Івановича є Тернопільська область, а юридична адреса ТОВ «БУДОВА-ЗАХІД» - Львівська область, тому, приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович не має права приймати Ухвалу Суду до виконання.

Представники Відповідача надали відповідні пояснення.

У ході дослідження обставин, зазначених Позивачем у Заяві, Суд встановив:

23.03.2016 Господарським судом Львівської області постановлено Ухвалу у даній справі №914/2699/15, якою затверджено Мирову угоду Сторін від 23.03.2016, згідно з умовами якої (п.3) Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу грошові кошти у сумі 2327261,56грн.

При цьому, умовами Мирової угоди (п.3) передбачено відстрочення сплати Відповідачем визначеної суми коштів:

-до 23.04.2016;

-у випадку ненадання Позивачем (Відповідачу) копій визначених Договорів, - до часу виконання Позивачем вказаного обов`язку.

Нормою ч.1 ст.115 ГПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення Судом Ухвали від 23.03.2016) встановлювалось, що усі судові рішення (у тому числі - ухвали) є обов`язковими до виконання та виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з нормами ст.129-1 Конституції України та статей 18 (ч.1), 326 (ч.1) ГПК України (чинних з 15.12.2017), судові рішення (у тому числі - ухвали) є обов`язковими до виконання.

Проте, обов`язковість виконання Ухвали Суду від 23.03.2020 - не оспорюється.

Підставою Заяви Позивача зазначено обставини, що стосуються причин пропущення Кооперативом «Степана Бандери» строку на пред`явлення вказаного судового рішення до примусового виконання. І саме такі обставини входять у предмет доказування при розгляді Заяви Позивача про поновлення строку на пред`явлення Ухвали Суду до примусового виконання.

Згідно з нормою ст.17 Закону «Про виконавче провадження» (чинною на момент постановлення Ухвали Суду від 23.03.2016), ухвали суду визнавались виконавчими документами, на підставі яких здійснювались відповідні дії з примусового виконання.

З 05.10.2016 діють норми Закону «Про виконавче провадження» у новій редакції, які підлягають застосуванню до правовідносин, зазначених Позивачем у Заяві.

Згідно з чинними нормами статей 3 (п.2 ч.1), 12 (ч.1) Закону «Про виконавче провадження», ухвали суду є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню у трирічний строк.

Оскільки Ухвалою Суду від 23.03.2016 затверджено Мирову угоду, якою (п.3) встановлено відстрочення сплати Відповідачем певної суми коштів, тому, згідно з нормою ч.2 ст.12 Закону «Про виконавче провадження», початок строку пред`явлення вказаної Ухвали до примусового виконання визначається днем, наступним після закінчення строку відстрочення платежу.

Умовами п.3 Мирової угоди фактично передбачено два строки відстрочення платежу:

-до 23.04.2016;

-у випадку ненадання Позивачем (Відповідачу) копій певних Договорів, - до часу виконання вказаного обов`язку.

За ствердженням представника Позивача, Кооператив «Степана Бандери» виконав зазначений обов`язок (щодо надання Відповідачу копій Договорів) до 23.04.2016 і строк на пред`явлення Ухвали до виконання розпочався 24.04.2016.

Проте, представники Відповідача заперечили факт виконання Позивачем вказаного обов`язку.

Доказів виконання (невиконання) Позивачем умов Мирової угоди - не надано.

Судом, у межах розгляду Заяви Позивача (про поновлення строку), спір щодо виконання (невиконання) Сторонами умов Мирової угоди - не розглядається, тому відсутність належних, допустимих та достовірних доказів виконання Позивачем обов`язку щодо надання Відповідачу копій певних Договорів унеможливлює Суду встановлення початку строку на пред`явлення Ухвали (від 23.03.2016) до примусового виконання.

Ствердження Позивача, зазначене у Заяві, про розпочаток строку на пред`явлення Ухвали Суду від 23.03.2016 до виконання з моменту набрання Ухвалою законної сили не відповідає дійсним обставинам та нормі ч.2 ст.12 Закону.

Судом досліджено й інші обставини, які є підставою Заяви Позивача (входять у предмет доказування), зокрема обґрунтуванння вимоги нормами ч.ч.4-6 ст.12 Закону «Про виконавче провадження», та встановлено:

1)Згідно з нормою п.1 ч.4 ст.12, строк пред`явлення Виконавчого документу до виконання переривається у разі його пред`явлення.

Проте, Позивачем не надано доказів (і не зазначено у Заяві) щодо часу пред`явлення Ухвали Суду від 23.03.2016 до примусового виконання, що унеможливлює Суду встановлення моменту переривання 3-річного строку пред`явлення Ухвали для виконання.

Постанову Органу ДВС про відкриття виконавчого провадження №52078220 (яку визнано недійсною Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2017) винесено 05.09.2017.

Згідно з даними Інформаційної довідки стосовно ВП №52078220, Виконавчий документ надійшов в Орган ДВС 31.08.2016.

2)Відповідно до норми ч.5 ст.12, після переривання строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, строк повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлюється виключно у випадку «повернення» стягувачу виконавчого документу (у зв`язку з неможливістю виконання рішення чи встановленням заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Тобто, згідно з нормою ч.5 ст.12, а також - ч.5 ст.37 Закону «Про виконавче провадження», лише у випадку «повернення» Стягувачу Виконавчого документу можливе повторне його подання до примусового виконання.

Підстави «повернення» Органом ДВС виконавчих документів визначено виключно нормами ст.37 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до норми ч.4 ст.37 Закону, у випадку «повернення» стягувачу виконавчого документу Орган ДВС виносить відповідну постанову (про «повернення» виконавчого документу).

Проте, Ухвала Суду від 23.03.2016 Позивачу (Стягувачу) - не «поверталась» Органом ДВС, так як відповідна постанова (передбачена нормою ч.4 ст.12 Закону) - відсутня.

При цьому важливо, що Позивачем (у Заяві) не зазначено наявності підстав для «повернення» Ухвали Суду від 23.03.2016, передбачених ч.1 ст.37 Закону «Про виконавче провадження».

Отже, у даному випадку відсутній факт «повернення» (Органом ДВС) Позивачу Ухвали Суду від 23.03.2016.

3)Сам факт надіслання (фізичного повернення) Органом ДВС (Позивачу, Стягувачу) Виконавчого документу разом із Постановою про «закінчення» Виконавчого провадження не є дією з «повернення» Виконавчого документу, так як така дія супроводжується винесенням постанови про «повернення» (ч.4 ст.37 Закону).

Відсутність факту «повернення» Стягувачу Ухвали Суду від 23.03.2016 (за відповідною постановою Органу ДВС) унеможливлює застосування Судом (при розгляді Заяви Позивача) норми ч.5 ст.12 Закону «Про виконавче провадження», яка регулює відносини виключно у випадку «повернення» виконавчого документу.

4)Оскільки, відповідно до норм статей 12 (ч.5), 37 (ч.5) Закону «Про виконавче провадження», повторне пред`явлення Виконавчого документу до примусового виконання, і, відповідно, - повторне визначення строку на його пред`явлення (після переривання) та повторне відкриття виконавчого провадження можливі лише у випадку «повернення» Виконавчого документу за відповідною постановою Органу ДВС, тому, - відсутність факту «повернення» Позивачу (Стягувачу) Ухвали Суду від 23.03.2020 зумовлює безпідставність обґрунтувань Позивача (викладених у Заяві).

Органом ДВС 27.03.2017 винесено Постанову про «закінчення» Виконавчого провадження №25078220 (стосовно виконання Ухвали Суду від 23.03.2016), - у зв`язку з фактом визнання Львівським апеляційним господарським судом (Постановою від 09.03.2017) недійсною Постанови Органу ДВС від 05.09.2016 про відкриття Виконавчого провадження.

З невідомих причин, правовою підставою для «закінчення» Виконавчого провадження Органом ДВС, у Постанові від 27.03.2017, зазначено норму п.5 ч.1 ст.39 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає «закінчення» виконавчого провадження у випадку «скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого видано виконавчий документ», проте факт «скасування» Ухвали Суду від 23.03.2016 - відсутній.

Позивачем (Стягувачем) вказана Постанова Органу ДВС від 27.03.2017 про «закінчення» Виконавчого провадження (з виконання Ухвали Суду від 23.03.2016) - не оскаржувалась, тому, наявний факт чинності (дійсності) вказаної Постанови про «закінчення» Виконавчого провадження №52078220.

Підстави та наслідки «закінчення» Виконавчого провадження визначені нормами статей 39, 40 Закону «Про виконавче провадження».

Згідно з нормою ч.1 (абз.2) ст.40 Закону, Виконавче провадження, у випадку винесення Постанови про його «закінчення», не може бути розпочате знову (крім випадків, встановлених Законом).

Тобто, згідно із зазначеною нормою, факт «закінчення» Виконавчого провадження унеможливлює повторне відкриття (відкриття знову) відповідного виконавчого провадження. Тому, після «закінчення» Виконавчого провадження строк пред`явлення Виконавчого документу до примусового виконання не розпочинається спочатку.

Нормою ч.1 ст.41 Закону «Про виконавче провадження» передбачено лише можливість «відновлення» закінченого виконавчого провадження у випадку «скасування або визнання незаконною» Постанови Органу ДВС про «закінчення» виконавчого провадження.

Враховуючи факт відсутності підстав для застосування Судом норм статей 12 (ч.5), 37 (ч.5) Закону «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю факту «повернення» Позивачу Виконавчого документу), наявні підстави для відмови у задоволенні Заяви про поновлення пропущеного строку на пред`явлення Ухвали Суду від 23.03.2016 до примусового виконання.

Також важливо, що при встановленні, нормами ст.129-1 Конституції України та статей 18 (ч.1), 326 (ч.1) ГПК України, обов`язковості виконання судових рішень, Законом «Про виконавче провадження» (ст.12) встановлено строки на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, дотримання яких є обов`язковим для стягувача.

Тому, саме стягувач несе ризики настання негативних наслідків: певної бездіяльності упродовж встановленого строку (при відсутності поважних причин) та пропущення (внаслідок такої бездіяльності) строку на пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання.

Також, сторона виконавчого провадження несе ризик настання негативних наслідків бездіяльності щодо оскарження дій Органу ДВС (у випадку невідповідності їх Закону).

Допущення Стягувачем, при відсутності поважних причин, бездіяльності щодо вчинення, упродовж встановленого Законом строку, певних дій, необхідних для забезпечення примусового виконання (у встановленому Законом порядку) Виконавчого документу не зумовлює наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку.

При цьому також важливо, що Суд, при розгляді і вирішенні спірного питання, досліджував лише ті обставини, які входять у предмет доказування (враховуючи обґрунтування Заяви Позивача).

Зазначені Сторонами окремі обставини, які не мають значення для правильного вирішення спірного питання про поновлення строку, Судом не досліджувались, зокрема: обставини щодо вчинення приватним виконавцем певних дій у травні місяці 2020 року.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами: статей 73, 74, 76-78, 232, 234, 235, 326, 329 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 12, 37, 39-41 Закону України «Про виконавче провадження», - Суд

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні Заяви Позивача про поновлення строку на пред`явлення до виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 у справі №914/2699/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена відповідно до норм статей 254-257 ГПК України (у 10-денний строк , - шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду).

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф.

Судді: Березяк Н.Є.

Щигельська О.І.