Рішення № 90695763, 31.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р. Справа № 911/1251/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора»

про стягнення 12 932, 20 грн.

суть спору:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою № 14/4-2952-20 від 02.05.2020 (вх. № 1260/20 від 12.05.2020) про стягнення з Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (відповідач) заборгованості за договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 у розмірі 12 932, 20 грн., з яких: 4 238, 95 грн. – пені, 1 718, 79 грн. – 3 % річних та 6 974, 46 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за фактично переданий газ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

04.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 01-18/274 від 02.06.2020 (вх. № 11047/20 від 04.06.2020) на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 14/4-3865-20 від 12.06.2020 (вх. № 11805/20 від 15.06.2020) на відзив відповідача.

06.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення № 01-18/320 від 26.06.2020 (вх. № 13632/20 від 06.07.2020) щодо відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21.12.2015 між сторонами укладено договір № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 12 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015, додатковою угодою № 2 від 29.01.2016 та додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до договору № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 сторони внесли зміни до деяких пунктів договору.

Так, додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 сторони вирішили викласти абзац 2 п. 6.1 договору у наступній редакції: «остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки», а також викласти п. 12 договору у такій редакції: «договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

На виконання умов договору № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 позивач протягом січня – квітня 2016 року передав відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 23 718, 00 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 8 396, 51 грн., від 29.02.2016 на суму 7 506, 08 грн., від 31.03.2016 на суму 5 760, 64 грн., від 30.04.2016 на суму 2 054, 77 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач зазначає, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив несвоєчасно, з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 238, 95 грн. – пені, 1 718, 79 грн. – 3 % річних та 6 974, 46 грн. – інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення даного позову, стверджує про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах, оскільки заборгованість за договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 була реструктуризована згідно постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016 шляхом складення графіку погашення заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що розрахунки за договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 здійснено з порушенням строків, встановлених вказаним договором, а саме 21.08.2018.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 02.11.2016 відповідач звернувся до позивача з листом № 01-01/457 про надання довідки щодо заборгованості по сплаті за природний газ за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року для складання графіку погашення даної заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016.

Позивачем, в свою чергу, на вищевказаний лист № 01-01/457 від 02.11.2016, було надано відповідачу довідку щодо заборгованості за укладеними договорами, в тому числі і договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, станом на 01.11.2016 із визначенням у супровідному листі № 26-7800/1.8-16 від 11.11.2016, що вона надається на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016.

Так, на підставі наданої позивачем довідки було складено графік погашення заборгованості (реструктуризація) за спожитий природний газ, який погоджений міським головою Фастівської міської ради та, як вбачається з матеріалів справи, був відомий позивачу.

Статтею 7 Господарського кодексу України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Суд звертає увагу, що для визначення комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом укладеного між сторонами господарського договору є природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а тому правовідносини, що склалися між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави.

Також, з матеріалів справи вбачається, що реструктуризація заборгованості виконувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016, якою внесено зміни до п. 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015.

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016 пункт 17 доповнено абзацами такого змісту: обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 листопада 2016 року за таких умов, зокрема, надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України», а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії, якою передбачено, що кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, не погашена станом на 31 грудня 2016 року, підлягає реструктуризації, а на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів, передбачених цією реструктуризацією.

Разом з тим, з матеріалів справ вбачається, що дії сторін свідчать про здійснення реструктуризація заборгованості за договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 відповідно до Закону № 1730-VIII від 03.11.2016 та постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 29.04.2016, яку відповідач погасив достроково (21.08.2018), а тому суд вважає, що підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у такому випадку відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» заборгованості за договором № 1087/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 у розмірі 12 932, 20 грн., з яких: 4 238, 95 грн. – пені, 1 718, 79 грн. – 3 % річних та 6 974, 46 грн. – інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.2020.

Суддя Т.В. Лутак