Ухвала суду № 90695758, 30.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" липня 2020 р. Справа № 911/1639/15

Суддя Господарського суду Київської області С.І. Чонгова, розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” №102 від 14.07.2020 на дії Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми)

у справі № 911/1639/15

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп”

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 3 3664 грн.

За участю представників сторін:

представник заявника (скаржника): Галицька В.А. (довіреність №101 від 10.07.2020);

представник позивача: не з`явився;

представник органів Державної виконавчої служби: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі №911/1639/15 позов заступника прокурора м. Києва задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А” на користь Державної авіаційної служби України 19401,50 грн. пені та 14262,50 грн. штрафу; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А” обміняти нереалізовані талони та видати Державній авіаційній службі України нові, які мають необмежений термін використання, на такий обсяг паливно-мастильних матеріалів: бензин марки А-95 Євро – 1140 літрів та дизельне пальне – 1000 літрів; в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А” в доход державного бюджету України 3045,00 грн. судового збору.

28.07.2015 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі № 911/1639/15 були видані накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2015 було залишено без змін.

17.07.2020 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” надійшла скарга №102 від 14.07.2020 (вх. № 153/20) на дії державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) у справі №911/1639/15.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.07.2020 розгляд скарги у справі №911/1639/15 передано до розгляду судді Чонговій С.І.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2020 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” від 14.07.2020 на дії державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) у справі № 911/1639/15 до розгляду; розгляд скарги призначено на 30.07.2020.

У судове засідання 30.07.2020 представник органу Державної виконавчої служби та представник позивача не з`явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2020, проте на момент розгляду скарги у судовому засіданні матеріали справи не містять інформації щодо отримання чи не отримання ухвали суду органом Державної виконавчої служби.

Ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі №911/1639/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.С.А” на користь Державної авіаційної служби України стягнуто борг у сумі 33 664,00 грн.

На примусове виконання рішення 28.07.2015 був виданий наказ.

Ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

21.04.2020 державним виконавцем Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження№61882423.

Зазначеною постановою державний виконавець постановив відкрити виконавче провадження з приводу виконання наказу №911/1639/15 від 28.11.2015 Господарського суду Полтавської області, проте як наказ виданий 28.07.2015 Господарським судом Київської області.

Невідповідність постанови виконавчому документу суперечить діючому законодавству, така постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.

Скаржник також стверджує, що стягувач подав виконавчий документ до виконавчої служби з пропущенням строку подання, а отже, виконавець не мав права приймати такий документ. При цьому скаржник посилається на те, що відкриття провадження має бути здійснено на наступний день після отримання документів.

Суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки скаржником не доведено належними доказами коли саме надійшов наказ суду на виконання та чи не порушувалися строки прийняття до виконання виконавчого документу.

Ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ч. 1, 2, 6 ст. 48 цього ж Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

06.07.2020 державний виконавець Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) виніс постанову про арешт коштів боржника.

В зазначеній постанові державний виконавець також зазначив, що наказ №911/1639/15 видав Господарський суд Полтавської області. Крім того, арешт накладено на суму коштів у розмірі 173 252,42 грн. Проте як, сума стягнення за виконавчим документом складає 33 663,70 грн.

Ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, сума виконавчого збору не має перевищувати 3 366,37 грн. (33 663,70х10%).

Таким чином, виконавець мав права накласти арешт на суму, яка не перевищує (3 366,37 грн. + 33 663,70 грн.) = 37 030,07 грн.

А отже, зазначена постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

Щодо заяви скаржника про повернення стягувачу без виконання наказу №911/1639/15, який виданий, як зазначає скаржник у прохальній частині скарги, Господарським судом Полтавської області суд зазначає наступне.

Наказ №911/1639/15 від 28.11.2015 виданий не Господарським судом Полтавської області, а 28.07.2015 Господарським судом Київської області.

Ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Враховуючи вищевикладене, суд не має права повертати стягувачу виконавчий документ. Отже, така вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 233 – 235, 240, 339, 340, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Ойл Групп” №102 від 14.07.2020 на дії Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) у виконавчому провадженні №61882423 щодо примусового виконання наказу №911/1639/15 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №61882423 від 21.04.2020 та постанови про арешт коштів боржника від 06.07.2020 по виконавчому провадженню №61882423.

3. Визнати постанову про відкриття виконавчого провадження №61882423 від 21.04.2020 та постанову про арешт коштів боржника від 06.07.2020 по виконавчому провадженню №61882423 неправомірними та скасувати їх.

4. В частині повернення стягувачу без виконання наказу №911/1639/15 відмовити.

5. Копію ухвали надіслати сторонам та Пирятинському районному відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) (37000, Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Соборна, 41).

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали: 30.07.2020.

Суддя С.І. Чонгова