Рішення № 90695656, 14.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2020Справа № 910/5884/20За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

про стягнення 38 240,29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 38 240,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 68/2016/КЕВ від 16.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

27.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на законодавчому рівні було призупинено індексацію орендної плати на 2016 рік за договорами оренди нерухомого майна. Також, у відзиві відповідач наголошує на тому, що у зв`язку зі спливом строку позовної давності позивачем пропущено строк звернення до суду та просить застосувати наслідки спливу такого строку.

Відповідно до ч. 4 розділу X прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Наказом № 271/од від 23 липня 2020 року внесено часткові зміни до наказів № 116/од від 17.03.2020р та № 129/од від 06.04.2020 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами), від 11.03.2020№ 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) та від 17.06.2020 №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».

Відповідно до наказу карантинні заходи продовжено до 31 серпня 2020 року.

14.07.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі - орендар) укладено договір оренди № 68/2016/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, військове містечко №398, буд.№10.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - частина даху площею 90,0 кв.м. військового містечка № 398, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, вартість якого визначена на 31.12.2015 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки -221 909,00 грн.

Назване в п. 1.1. нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв`язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послугу доступу до Інтернету (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2015 року) на рівні 7500, 00 грн за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за держане майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2015 року) - 7 396,97 грн (додаток №5).

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.

Розділом 3 Договору, а саме в його п. 3.7 передбачено індексацію орендної плати, котра за п. 5.3 повинна сплачуватись своєчасно і у повному обсязі.

У Розділі 10 Договору визначено строк його чинності з 16.06.2016 по 14.06.2019 року включно.

Цей договір укладено строком до трьох років, що діє з 16.06.2016 по 14.06.2019 включно (п. 10.1 договору).

21.05.2019 за спільною згодою сторін в особі уповноважених осіб укладено додаткову угоду №68-1/2019/КЕВ від 19.06.2019 до договору оренди, якою дію вказаного договору продовжено до 09.06.2022.

Відповідно до п. 10.2 договору, умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, у тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Пунктом 12.1 договору визначено, що додатки до цього договору є невід`ємною складовою частиною. У вказаному пункті зазначено дванадцять додатків згідно з переліком.

На виконання умов договору оренди № 68/2016/КЕВ від 16.06.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину даху за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, військове містечко №398, буд.№10, площею 90,0 кв.м., про що сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого військового майна від 16.06.2020, що є додатком № 2 до договору.

Відповідно до п.3.1 додаткової угоди від 19.06.2019 розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно із законодавством.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що ним у порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду», п. 1 та 2 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати, внаслідок не нарахування індексації орендної плати у 2016-2017 роках не здійснювалася індексація орендної плати за договором №68/2016/КЕВ від 16.06.2016 на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». З огляду на це, позивачем було здійснено перерахунок розміру орендної плати за період 16.06.2016 по 14.06.2019 та донараховано орендну плату у розмірі 38 240,29 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 5530 від 28.11.2019, в якій позивач враховуючи індексацію за 2016 рік просив відповідача перерахувати на рахунок КЕВ м. Львова донараховану орендну плату у розмірі 38 240,29 грн.

Листом від 08.01.2020 № 318/08 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію відповідача, в якій зазначив, що останній відмовився у добровільному порядку виконати вимоги позивача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 68/2016/КЕВ від 16.06.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на 2016 рік), однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Так, ч.2-4 ст.10 Закону визначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить АРК або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно ВР АРК та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Порядок визначення розміру оренди визначений Методикою розрахунку орендної плати №786, яка, як і Типовий договір оренди, містить вимоги щодо індексації оренди.

За змістом пунктів 3.3, 3.6 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством та перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.3 ст.18 закону, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Такий же обов`язок покладений на орендаря п.5.3. Договору.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Попри це, орендна плата за спірний період сплачувалася відповідачем без врахування індексації.

Договір №68/2016/КЕВ між КЕВ м. Львова та ПрАТ «Київстар» укладено 16.06.2016 року, в подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду №68-1/2019/КЕВ від 19.06.2019 року, згідно якої п.п. 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» визначено, що «... Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України».

Законом України від 25 грудня 2015 року "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тобто законодавцем визначено, що при укладенні відповідних договорів у 2016 році, орендна плата з урахуванням її індексації не є істотними умовами договору оренди, а відтак при укладенні договорів протягом 2016 року, сторони мали право не вказувати як істотну умову договору, вимогу індексації орендної плати.

Норма Закону України «Про Держбюджет-2016» не містить прямої заборони на проведення індексації орендної плати у 2016 році чи вказівки про внесення змін до умов договору.

Відтак, відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не містять прямої заборони погодити сторонами в договорі оренди таку умову як орендна плата з урахуванням її індексації, містить заборони на проведення індексації орендної плати чи вказівки при внесення змін до договору оренди в частині індексації орендної плати.

У рішеннях Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6- г рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям; бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Отже, пункт 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не може зупиняти дію ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року справі №3911/747/17.

Таким чином, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для ненарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак, дозволило сторонам в договорівному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції протягом 2016 року.

Як встановлено судом вище, за змістом пунктів 3.3, 3.6 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством та перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Такий же обов`язок покладений на орендаря п.5.3. Договору.

Відповідно до додаткової угоди №68-1/2019/КЕВ від 19.06.2019 року, згідно якої п.п. 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» визначено, що «... Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України».

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно не здійснювалася індексація орендної плати протягом 2016-2107 р.р. за період з 16.06.2016 по 14.06.2019 за договором оренди № 68/2016/КЕВ від 16.06.2016.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання.

Предметом спору, який перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва, є стягнення коштів за періодичні платежі за період з 16.06.2016 по 14.06.2019.

При цьому позов про стягнення коштів скеровано до суду 21 квітня 2020 року, про що свідчить конверт, в якому надійшли позовні матеріали.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих Позивачем до Відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого Позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право Позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Вимоги про стягнення індексації орендної плати до квітня 2017 року, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Доказів поважності пропуску зазначеного строку суду не надано.

Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства підтверджується той факт, що за період квітня 2017-червень 2019 років відповідач не сплатив на користь позивача належної орендної плати, проіндексованої відповідно до умов п. 3.1 спірного договору, у розмірі 31 629,80 грн.

Доказів належної оплати вказаних сум суду не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 31 629,80 грн. боргу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код 21673832) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код 07638027) 31 629 (тридцять одну тисячу шістсот двадцять дев`ять) грн. 80 коп. боргу, 1 738 (одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 63 коп. судового збору.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.2020

Суддя І.І.Борисенко