Рішення № 90695615, 31.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2020Справа № 910/7077/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1

про стягнення 98000,00 грн.,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 98000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 26.05.2020 відкрив провадження у справі № 910/7077/20, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі та зазначив, що згідно зі звітом № 793/19 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04.10.2019, який додано позивачем, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Hyundai Accent» держаний номерний знак « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження за станом на дату оцінки становить 92453,71 грн.

Позивач у відповіді на відзив, посилаючись нависловлену у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176нс18) правову позицію Верховного Суду, зазначив, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах ліміту відповідальності передбачених полісом у розмірі 98000,00 грн. (100000,00 - 2000 грн. (франшиза).

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.08.2019 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) уклали договір страхування № 233188а9чр (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «Hyundai Accent»», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Строк Договору-1 визначено з 23.08.2019 до 22.08.2020, і він набирає чинності з 00.00 годин дати початку дії договору, але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу.

07.09.2019 на автодорозі Київ-Чоп 517 км. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Hyundai Accent»», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Згідно з постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_1 .

Майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , застраховані приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за полісом № НОМЕР_3 (далі Договір-2). Умовами Договору-2 передбачено ліміт за шкоду майну у розмірі 100000,00 грн., франшизу - 2000 грн.

Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт, за яким до виплати підлягає 103057,53 грн.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 98000,00 грн. (100000,00 ліміт відповідальності - 2000 франшиза).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, в цьому випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механізми, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст цієї статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача шкоди (суброгація).

Згідно з позицією Верховного Суду (постанови № 910/20199/17 від 01.06.2018, № 910/5092 від 14.05.2018 та № 922/1436/17 від 10.07.2018) виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоди, зокрема:

- межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22);

- вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29);

- страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП (пункт 32.4 статті 32);

- не відшкодовується шкода, пов`язана із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32);

- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 цього Закону.

Отже, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язаний відшкодувати потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

Визначення розміру збитку у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється шляхом оцінки майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов`язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (ст. 1194 ЦК України).

З огляду на це, забезпечення наданого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов`язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності цих сум, покладення обов`язку сплати різниці на заподіювача шкоди.

Підсумовуючи викладене, у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , розмір яких повинен визначатись з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до звіту № 793/19 від 04.10.2019 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих внаслідок ушкодження транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 92453,71 грн.

Отже, суд вважає доведеним, що оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 92453,71 грн.

Таким чином правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 90453,71 грн. (92453,71 - 2000). Суд відмовляє у стягненні 7546,29 грн.

Правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176нс18), містить висновок про особу, зобов`язану відшкодувати шкоду, і не стосується розміру виплат, які підлягають сплаті страховиком, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду. Обставини щодо зобов`язаної особи у спірних правовідносинах не є спірними та відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд, м. Київ, 03057, код 20080515) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код 20474912) 90453,71 грн. страхового відшкодування, 1940,15 грн. судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун