Рішення № 90695451, 31.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2020Справа № 910/5015/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін

За позовом Держаного підприємства "Головний навчально-методичний центр

Держпраці" вул. Вавілових, 10-А, м. Київ, 04060

до Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва вул. А. Іванова, 19, м. Київ, 01010

про стягнення 57 180 грн. та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Держане підприємство "Головний навчально-методичний центр Держпраці" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва (відповідач) про стягнення 57 180 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги відповідно до Договору від 15.08.2019 №40-08.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2020 від відповідача до відділу діловодства суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

З наявного в матеріалах справи клопотання вбачається, що представнику відповідача була вручена ухвала суду від 15.04.2020 - 22.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0105471320427.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 вирішено продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.07.2020 включно.

Станом на 24.07.2020 до суду відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

27.07.2020 до суду від Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва подано повторне клопотання про продовження строку на подання відзиву. Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що станом на 23.07.2020 відповідача не отримував від позивача копії позовної заяви з доданими до неї документами. Однак суд зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви додано належні та допустимі докази направлення копії позовної заяви з доданими документами. Окрім цього, суд враховує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на викладене вище, суд залишає повторне клопотання відповідача без задоволення.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 та від 08.07.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір від 15.08.2019 № 40-08.19 про надання послуг з навчання працівників з питань охорони праці (код згідно ДК 021:2015 80530000-8 - послуги у сфері професійної підготовки, далі - Послуги), який набрав чинності з 15 серпня 2019 року - дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. З боку Відповідача Договір підписано начальником Ю.В. Дорошенком, а з боку Позивача - заступником директора О.П. Семчук (далі - Договір).

За Договором Відповідач з однієї сторони є Замовником Послуг, а Позивач з іншої сторони є Виконавцем.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику Послуги, згідно переліку, що визначений у специфікації, викладеній в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Специфікація), а саме: навчання працівників Відповідача з питань охорони праці за такими напрямками як:

Загальний курс з охорони праці - для 26 працівників Відповідача;

Правила охорони праці на автомобільному транспорті (НПАОП 0.00-1.62-12) - для 7 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00- 1.71-13) - для 24 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт (НПАОП 0.00-1.75- 15) - для 12 працівників Відповідача;

Правила безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15) - для 1 працівника Відповідача;

Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання (НПАОП 0.00-1.80-18) - для 6 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском (НПАОП 0.00-1.81-18) - для 12 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час експлуатації навантажувачів (НПАОП 0.00-1.83-18) - хля 12 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час зварювання металів (НПАОП 28.52-1.31-13) - для 6 працівників Відповідача;

Правила охорони праці під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг (НПАОП 63.21-1.01-09) - для 19 працівників Відповідача.

Пунктом 2.1 Договору Позивачем та Відповідачем досягнуто згоди, що ціна Договору становить 58 734,00 грн., з урахуванням 20% ПДВ - 9 789,00 грн.

Крім того, у Специфікації Позивачем та Відповідачем чітко конкретизовано ціну навчання за одного працівника Відповідача залежно від напрямків навчання в рамках надання Послуг.

Позивачем в період з серпня по вересень 2019 року було проведено навчання працівників Відповідача відповідно до взятих договірних зобов`язань, в рамках якого:

25 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Загального курсу з охорони праці тривалістю 40 академічних год.;

7 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці на автомобільному транспорті (НПАОП 0.00-1.62-12) тривалістю 4 академічних год.;

23 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.71-13) тривалістю 4 академічних год.;

12 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт (НПАОП 0.00-1.75-15) тривалістю 4 академічних год.;

1 працівник Відповідача прослухав лекції в межах вивчення Правил безпеки систем газопостачання (НПАОП 0.00-1.76-15) тривалістю 4 академічних год.;

6 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання (НПАОП 0.00-1.80-18) тривалістю 4 академічних год.;

12 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском (НПАОП 0.00-1.81-18) тривалістю 4 академічних год.;

12 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів (НПАОП 0.00-1.83-18) тривалістю 4 академічних год.;

6 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони праці під час зварювання металів (НПАОП 28.52-1.31-13) тривалістю 4 академічних год.;

18 працівників Відповідача прослухали лекції в межах вивчення Правил охорони пратті під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг (НПАОП 63.21-1.01-09) тривалістю 4 академічних год.

У відповідності до пунктів 1.2 та 3.2, підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Договору Послуги з навчання працівників Відповідача були надані Позивачем у приміщеннях власної адміністративної будівлі (м. Київ, вул. Вавілових, 10 а), в якій розташовані спеціально облаштовані учбові класи. їх експлуатація, використання меблів, технічних засобів навчання, комп`ютерної техніки потребує амортизаційних відрахувань, затрат електроенергії тощо.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що кількість працівників Відповідача, які фактично будуть проходити навчання, може бути скорегована Відповідачем, в залежності від виробничої необхідності Відповідача. З метою вирішення поточних питань щодо виконання умов Договору, в тому числі досягнення згоди щодо коригування ціни Договору, відповідальними працівниками Відповідача та Позивача здійснено взаємні переговори та консультації;

Позивачем було складено та направлено на адресу Відповідача Акт № 1 від 13.09.2019 щодо прийому-здачі виконаних послуг згідно з Договором № 40-08.19 від 15.08.2019 на загальну суму 57 180,00 грн.

господарювання.

А тому, за твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, підстави для повернення (відхилення) його, як такого що неналежним чином оформлений, у Відповідача були відсутні. Проте, Відповідач не підписав зазначений Акт.

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 Договору гарантовано право Позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за надані Послуги.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, Відповідачем грубо порушено таке право Позивача, чим не виконано зобов`язання за Договором.

Щодо твердження Відповідача, що міститься у листах, надісланих на адресу Позивача, про не надання (не направлення) на адресу Відповідача протоколів засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, посвідчень встановленого зразка про проходження навчання на кожну особу, яка пройшла навчання, та інших документів, які підтверджують проходження навчання, відповідно до чинного законодавства України, то такі твердження не відповідають дійсності.

Згідно із Статутом, Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, іншими актами чинного законодавства та Статутом.

Частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії, а працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності регламентовано нормами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Мін`юсті України 15.02.2005 за № 231/10511 (далі - Типове положення).

Вимоги Типового положення є обов`язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб`єктами господарювання (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності.

Відповідно до пункту 3.13 Типового положення результат перевірки знань з питань охорони праці оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці (додаток 1).

Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці (додаток 2). При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторну перевірку знань (пункт 3.15 Типового

положення).

У відповідності до вимог Типового положення перевірка знань працівників Відповідача з питань охорони праці, як слухачів Позивача, здійснювалася комісіями Головного управління Держпраці у Київській області за участю представника Федерації профспілок України (далі - комісії).

Результати перевірки знань з питань охорони праці оформлено комісіями в встановленому порядку протоколами їх засідань № 325-19 від 06.09.2019, № 325/1-19 від 13.09.2019, № 339-19 від 13.09.2019, № 339/1-19 від 11.10.2019 та № 339/2-19 від 18.10.2019 за формою згідно з додатком 1 до Типового положення.

За результатами перевірки знань з питань охорони праці лише дев`ять працівників Відповідача виявили задовільні результати, решта - або виявили незадовільні результати, або зовсім не з`явилися на відповідні засідання комісій для перевірки своїх знань. Зазначене підтверджується відповідними позначками у протоколах засідань комісій: «знає» - виявлено задовільний рівень знань; «не знає» - виявлено незадовільний рівень знань; «не здавав» - слухач не з`явився на засідання комісії для перевірки рівня його знань.

Працівникам Відповідача, які виявили задовільні результати у перевірці знань, видано 11 посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці за формою згідно з додатком 2 до Типового положення.

Типовим положенням не передбачається видання посвідчень тим працівникам Відповідача, які виявили незадовільні результати, або не з`явилися на відповідні засідання комісій для перевірки своїх знань.

На виконання підпункту 4.3.3 пункту 4.3 Договору Позивачем направлялися надавалися) на адресу Відповідача, зокрема листом від 06.12.2019 № 830 (належним чином засвідчена копія листа додається з доказами його відправки додається), оригінали посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . З урахуванням взятих на себе зобов`язань щодо нерозголошення службової і комерційної інформації та оброблених персональних даних фізичних осіб, які стали відомі Позивачу у рамках інших договірних відносин, Позивачем направлялися (надавалися) на адресу Відповідача також і витяги з протоколів засідань комісій № 325-19 від 06.09.2019, № 325/1-19 віл 13.09.2019, № 339-19 від 13.09.2019, № 339/1-19 від 11.10.2019 та№ 339/2-19 від 18.10.2019. Звертаємо увагу, що направлення (надання) витягів з протоколів засідань комісій відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому не є порушенням умов Договору.

Крім того, з цим же листом Відповідачу було направлено два примірника підписаних з боку ДП «ГНМЦ» Акта № 1 від 13.09.2019 стосовно прийому-здачі виконаних послуг згідно з Договором № 40-08.19 від 15.08.2019 на загальну суму 57 180,00 грн. Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що Відповідача Акту не підписав, зауважень щодо якості наданих послуг не надав.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір від 15.08.2019 № 40-08.19 про надання послуг з навчання працівників з питань охорони праці, за умовами якого сторонами погоджено надання позивачем послуг з навчання працівників відповідача з питань охорони праці, а також оплату відповідачем вказаних послуг на суму 57 180,00 грн.

Судом встановлено, що акт наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги з навчання працівників відповідача з питань охорони праці відповідно до укладеного між сторонами Договору від 15.08.2019 № 40-08.19. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг. Окрім того, надання послуг підтверджується зокрема і наданими позивачем витягами з протоколів засідання комісій з перевірки знань з питань охорони праці.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 57 180,00 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 57 180,00 грн. є обґрунтованими.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг, наданих позивачем за договором від 15.08.2019 № 40-08.19, відповідачем не заявлено. Отже, надані позивачем послуги є прийнятими відповідачем.

В той же час, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному випадку, позивач обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду із позовною вимогою про стягнення вартості наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг.

Суд вважає за необхідне надати оцінку обраному позивачем способу захисту свого порушеного права щодо зобов`язання відповідача підписати акт, виходячи з приписів Цивільного законодавства, у взаємозв`язку з можливістю виконання позовних вимог в цій частині у примусовому порядку.

Так, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача підписати акт № 1 від 13.09.2020 прийому-здачі виконаних послуг по договору від 15.08.2019 № 40-08.19 не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Отже, вказаний спосіб захисту, з урахуванням наявності серед позовних вимог і вимоги про стягнення вартості таких послуг, не є ефективним в даному випадку та не призведе до поновлення прав позивача, оскільки здійснення такої дії як підписання акту залежить виключно від волі відповідача; механізм примусового виконання такого рішення відсутній.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача підписати акт № 1 від 13.09.2020 прийому-здачі виконаних послуг по договору

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги вимоги Держаного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Держаного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва (вул. А. Іванова, 19, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 03359115) на користь Держаного підприємства "Головний навчально-методичний центр Держпраці" (вул. Вавілових, 10-А, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код 23379396) заборгованість у розмірі 57 180 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов