Рішення № 90693912, 20.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3165/20

Провадження № 2/201/1966/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 липня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020р. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 25 309 грн. 73 коп. (а.с. №3-5).

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Гребенюк О.С. (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р.- а.с.№ 48) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №54).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.04.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №60).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 05.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідачем була підписана анкета-заява б/н від 05.03.2009р., після підписання якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписавши анкету-заяву від 05.03.2009р., відповідач погодився з запропонованими йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, пені та штрафів, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 17.03.2020р. становить 25 309грн.73коп., з яких: 14 048 грн.94коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3 584 грн. 38коп. - заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 5 994 грн. 99коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 181 грн. 42коп. - штраф (процентна складова). Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 102 грн.

В судові засідання 02.06.2020р. та 20.07.2020р. представник позивача не з`явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№61,62,94,99). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача Гребенюк О.С. , в якій представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. №53). Крім того, 20.07.2020р. до суду надійшла заява представника позивача Сидоренко О .О. (діє на підставі довіреності від 19.05.2020р. - а.с. № 101), в якій представник зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити, проте заочного розгляду справи не заперечує (а.с. № 100-101).

26.05.2020р. до суду позивачем надано клопотання про долучення письмових доказів до справи, а саме з метою обґрунтування заявлених позовних вимог позивач просив долучити виписку по картковому рахунку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані карти, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. №64-92).

Відповідач - ОСОБА_1 в судові засідання 02.06.2020р. та 20.07.2020р. двічі поспіль не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, яка підтверджена відповіддю наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 09.04.2020р. (а.с.№59). Конверти з судовими повістками направлені відповідачу були повернуті за зворотньою адресою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. №63,95-96). Крім того, про дату та час розгляду справи на 20.07.2020р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с.№97).

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана заява №б/н від 05.03.2009р., згідно якої ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредитну картку зі встановленням на неї кредитного ліміту. З підписанням відповідної заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з запропонованими йому для ознайомлення "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №33).

06.03.2009р. ОСОБА_1 була погоджена та підписана довідка про умови кредитування з користування кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с. №34).

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України ).

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 05.03.2009р. станом на 17.03.2020р. в розмірі 25 309 грн.73коп., з яких: 14 048 грн. 94коп. - заборгованість по тілу кредиту, 3 584 грн. 38коп. - заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 5 994грн. 99коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 1 181 грн. 42коп. - процентна складова.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№8-20), який долучений до позовної заяви. Відповідність розрахунку не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача.

Згідно наданого банком розрахунку, виписки по картковому рахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом в межах розміру кредитного ліміту, проте з січня 2018р. допустив систематичне прострочення погашення заборгованості по тілу кредиту та заборгованість була винесена на прострочку, а отже, відповідач, повністю зобов`язання по погашенню боргу не виконав чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати стягнення заборгованості за наданим кредитом 14048,94 грн.

Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача відсотки нараховані на прострочений кредит згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 3 584 грн. 38коп. Оскільки, під час розгляду справи наявність та розмір простроченої заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем, при винесені рішення суд керується розрахунком позивача та вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 3 584 грн. 38коп.- відсотки нараховані на прострочений кредит.

Пред`являючи позов до суду, предметом і підставою якого є стягнення кредитної заборгованості, в тому числі пені та штрафів позивач на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви: заяву позичальника, Умови та правила надання банківських послуг, довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти кредитка Універсальна 30 днів пільгового періоду, розрахунок заборгованості.

В наданій банком довідці про умови кредитування з користування кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду детально розписані умови кредитування: пільговий період, процентна ставка, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи, тощо. Вказана довідка була підписана ОСОБА_1 , а отже відповідач був ознайомлений з фінансовими умовами надання платіжної карти кредитка Універсальна 30 днів пільгового періоду, що підтверджується підписом клієнта на довідці.

Так, згідно довідки про умови кредитування відповідачем були погоджені істотні умови кредитування: розмір відсоткової ставки за користування кредитом 3% на місяць (36% річних), умови щодо нарахування неустойки (пені та штрафів) з зазначенням формули нарахування неустойки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.03.2009р. довідки про умови кредитування, також посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, умовами довідки про умови кредитування, яка була підписана відповідачем одночасно передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору, та сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів за будь яким із грошових зобов`язань.

При цьому, позивачем ані в позовній заяві, ані в детальному розрахунку заборгованості не наведено належних обґрунтувань щодо розміру грошових зобов`язань та строків (періодів) порушення відповідних зобов`язань виходячи з яких позивачем здійснено одночасне нарахування як пені так і штрафів, а також обґрунтувань періодів порушення зобов`язання за які позивачем здійснено одночасне нарахування неустойки пені та штрафів.

Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі ж висновки містяться і в правовій позиції ВСУ від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, постанові ВСУ від 11.10.2017р. в справі №347/1910/15-ц.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 05.03.2009р. станом на 17.03.2020р. в сумі 23 628грн.31коп., з яких: 14 048 грн.94коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3584 грн. 38коп. - відсотки нараховані на прострочений кредит згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України, 5 994 грн.99коп. - пеня.

Щодо стягнення заборгованості по штрафам 500 грн. (фіксована частина) та 1 181 грн. 42коп. (процентна складова), то в цій частині в задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, ба саме у розмірі 1 962 грн.36 коп. (23 628грн.31коп. х 2 102грн. : 25 309 грн. 73коп. = 1 962 грн.36коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, правовими позиціями Верховного Суду України від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, постановою Верховного Суду України від 11.10.2017р. у справі №347/1910/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н від 05.03.2009р. станом на 17.03.2020р. в сумі 23 628 грн.31коп. (двадцять три тисячі шістсот двадцять вісім грн. 31 коп.), з яких: 14 048 грн. 94коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3 584 грн. 38коп. - відсотки нараховані на прострочений кредит, заборгованість по пені - 5 994 грн.99коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 962 грн. 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.