Рішення № 90693910, 20.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7409/19

Провадження № 2/201/1159/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 липня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу в управління квартири іпотекодержателю,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019р. ТОВ ОТП "Факторинг Україна" звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу в управління квартири іпотекодержателю (а.с.№ 4-8).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 01.07.2019р. було відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за загальними правилами позовного провадження (а.с. №50).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") було укладено кредитний договір № МL-301/010/2008, згідно якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 85 000 дол.США зі строком повернення кредиту 14.01.2025р. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком, 14.01.2008р. між кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №РМL-301/010/2008, за яким іпотекодавець передала в іпотеку банку належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29.06.2010р. між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" придбало право грошової вимоги за кредитним договором №МL-301/010/2008 від 14.01.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк". Також 01.07.2010р. між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перешли всі права та обов`язки за договором іпотеки №РМL-301/010/2008 від 14.01.2008р. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та наявності заборгованості, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011р. по справі №2-4630/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" суму боргу за кредитним договором №МL-301/010/2008 від 14.01.2008р. у розмірі 761 308 грн.45коп., судові витрати по справі 1 820 грн., а загалом 763 128 грн.45коп. Позивач зазначає, що він, як іпотекодержатель, має право за рахунок іпотеки задовольнити свої грошові вимоги до боржника у розмірі 763 128 грн.45коп., а тому враховуючи, що грошові зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконуються, позивач відповідно до умов укладеного іпотечного договору, а також положень Закону України "Про іпотеку" просив звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Також позивач просив передати в управління іпотекодержателю ТОВ "ОТП Факторинг Україна" предмет іпотеки шляхом надання права ТОВ "ОТП Факторинг Україна" примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладення договору про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки, стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

В підготовчі засідання 09.10.2019р., 10.12.2019р., 25.02.2020р., 06.04.2020р., 02.06.2020р. та в судове засідання 20.07.2020р. представник позивача не з`явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№59, 69, 89,95). 04.10.2019р., 24.02.2020р., 06.04.2020р. та 20.07.2020р. електрону адресу суду надходили заяви представників позивача - Михайлова О.І. (діє на підставі довіреності від 21.11.2018р. - а.с. № 48), Босенка М.М. (діє на підставі довіреностей від 10.07.2019р. та 03.06.2020р. - а.с. № 81, 99), в якій представники зазначали, що позов підтримують та просили його задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача (а.с. №56, 82, 86, 97).

Відповідачка - ОСОБА_1 в підготовчі засідання 09.10.2019р., 10.12.2019р., 25.02.2020р., 06.04.2020р. та 02.06.2020р., а також в судове засідання 20.07.2020р. не з`явилася, про дату та час слухання повідомлялася шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, яка підтверджена відповіддю наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 04.07.2019р. (а.с.№52). Ця адреса також зазначена була відповідачкою в кредитному договорі та договорі іпотеки (а.с. № 14, 18). Втім, конверти з судовими повістками та копією позову з додатками, які були направлені відповідачці, кожного разу поверталися до суду за зворотньою адресою з відміткою «за закінченням терміну зберігання (а.с.№ 90, 96). Крім того, про дату та час розгляду справи 06.04.2020р., 02.06.2020р. та 20.07.2020р. відповідачка повідомлялася шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. №85, 91, 97).

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка неодноразово не з`явилася (в тому числі двічі поспіль 02.06.2020р. та 20.07.2020р.), про причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалася правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідачка, виходячи з положень ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи неявку в судове засідання обох сторін (їх представників), та у відповідності до положень ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи 20.07.2020р. здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14.01.2008р. між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") було укладено кредитний договір № МL-301/010/2008, згідно якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 85 000 дол.США зі строком повернення кредиту 14.01.2025р. (а.с.№10-14).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком, 14.01.2008р. між кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №РМL-301/010/2008, за яким іпотекодавець передала в іпотеку банку належну на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14.01.2008р. приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстровим АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстровим № 199 (а.с.№15-18).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 14.01.2008р. було зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 6391771, підстава обтяження: договір іпотеки №199, посвідчений 14.01.2008р. приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., власник ОСОБА_1 , заявник ЗАТ "ОТП Банк" (а.с. №32зв).

29.06.2010р. між ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк") та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" придбало право грошової вимоги за кредитним договором №МL-301/010/2008 від 14.01.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", 29.06.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі кредитного портфелю (а.с. №19-27).

01.07.2010р. між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перешли всі права та обов`язки за договором іпотеки №РМL-301/010/2008 від 14.01.2008р. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" (а.с.28-30).

Згідно Інформаційної довідки №157100443 від 21.02.2019р. в Державному реєстрі іпотек 16.07.2010р. зареєстровано обтяження реєстровий №6391817, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: договір про відступлення права вимоги від 01.07.2010р., іпотекодержатель ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (а.с.32зв).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011р. по справі №2-4630/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" суму боргу за кредитним договором №МL-301/010/2008 від 14.01.2008р. у розмірі 761 308грн.45коп., судові витрати по справі 1 820 грн., а загалом 763 128 грн.45коп. (а.с. №31).

В позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок неналежного виконання боржником зобов`язань наявна непогашена заборгованість перед ТОВ "ОПТ Факторинг Україна", яку кредитор має право задовольнити за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розмір заборгованості станом на дату подачу позову позивач розрахував, виходячи з розміру заборгованості стягнутої за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011р. в сумі 763 128 грн.45коп.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено вище, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2011р. по справі №2-4630/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" суму боргу за кредитним договором №МL-301/010/2008 від 14.01.2008р. у розмірі 761 308 грн. 45коп. рішення набрало законної сили.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, що випливає із змісту норми ст.593 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України «Про іпотеку».

Згідно до умов п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору іпотеки від 14.01.2008р., за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту, вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов`язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором. Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої з таких обставин, зокрема, несплати іпотекодавцем будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, порушення іпотекодавцем будь-якого з його зобов`язань за ст.5 цього договору. Жодне положення цього договору не може тлумачитися як таке, що обмежує права іпотекодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно до ст.ст. 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом.

Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За наявними в справі доказами судом встановлено, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 ) зареєстровано за ОСОБА_4 реєстраційним №20784268, який виступав продавцем нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 14.01.2008р., укладеного з ОСОБА_1 , договір посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за №190 (а.с. №62,76-77).

Згідно відповіді КП "Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації" від 21.02.2020р. вих.№625 в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності в цілому за ОСОБА_4 на підставі мирової угоди від 03.09.2007р., затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2007р., зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №20784268. Додатково повідомлено, що ОСОБА_4 надавався витяг з Реєстру прав власності не нерухоме майно від 02.11.2007р. для продажу, відомості щодо переходу права власності в інвентаризаційній справі відсутні (а.с. №72).

Договір іпотеки №РМL-301/010/2008 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено 14.01.2008р., тобто в день укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири, обидва договори були нотаріально посвідчені за здійснено державну реєстрацію.

Згідно Інформаційної довідки №157100443 від 21.02.2019р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.01.2008р., реєстратор приватний нотаріусом ДМНО Бондар І.М., зареєстровано обтяження реєстровий № 6391771, підстава обтяження: договір іпотеки №199 від 14.01.2008р., об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , заявник ЗАТ "ОТП Банк" (а.с. №63).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, презумпцію правомірності, укладеного між сторонами договору іпотеки №РМL-301/010/2008 від 14.01.2008р. під час розгляду справи відповідачкою не спростовано.

Згідно ст.334 ЦК України (в редакції від 14.06.2007р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно станом на 14.01.2008р. (дата укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна) був врегульований Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджений наказом МЮУ від 07.02.2002р. №7/5 (в редакції від 30.05.2005р).

Пунктами 1.4. 1.5 . 2.1 Положення визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Умовами п.4.5 договору іпотеки визначено, що в термін не більше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу предмета іпотеки, іпотекодавець зобов`язується здійснити державну реєстрацію свого права власності на предмет іпотеки в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Отже, виходячи з вищенаведеного, відповідачка ОСОБА_1 після укладення договору іпотеки повинна була в установленому порядку звернутися до БТІ за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна із заявою про реєстрацію прав власності на підставі укладеного договору купівлі-продажу з поданням необхідного переліку інших документі, що визначені Положенням, проте ухилилася від вчинення дій для проведення державної реєстрації набутого права власності.

Той факт, що відповідачка в установленому законом порядку зволікає з державною реєстрацією права власності на іпотечне майно, не може позбавити ТОВ "ОТП Факторинг Україна", як законного іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки для задовольнити своїх грошових вимог за основним зобов`язанням.

Згідно з частиною 1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону).

В постанові від 29.05.2019р. справа № 310/11024/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала: "п. 40 що за змістом припису ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні ); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону).

Згідно ст. 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст.39 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018р., у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, керуючись положеннями ст.39 Закону України "Про іпотеку", суд при визначенні способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведенню прилюдних торгів, в рішенні суду не зазначає початкову ціну вартості майна.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014р., протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

З іпотечного договору вбачається, що майно виступає як забезпечення зобов`язань за кредитом виданого в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 65,7 кв.м., таким чином, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України" №1304-VII, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014р., проте, установлений Законом №1304-VII мораторій на стягнення майна, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника), втрата чинності закону відбудеться 21.10.2020р.

Станом на день винесення рішення судом перевірено, що в Соборному ВДВС у м. Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) 03.02.2018р. наявне виконавче провадження № 54963400, відкрите по виконавчому листу № 2-4630/11 від 14.06.2016р. в межах усієї суми заборгованості 763 128грн.45коп. З інформаційної довідки про стан виконавчого провадження вбачається, що жодних стягнень на погашення існуючої заборгованості не проведено, навіть після направлення ВД на виконання до ТОВ «Елекомп Дніпро» (а.с. № 100-101).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

З урахуванням визначеного способу реалізації предмета іпотеки, умов договору іпотеки, якими передбачені вимоги щодо утримання та збереження предмета іпотеки, наслідки втрати чи пошкодження предмета іпотеки, суд відмовляє в задоволення позовних вимог про передачу в управління іпотекодержателю предмета іпотеки.

Обговорюючи питання про розподіл судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що їх слід розподілити наступним чином.

З урахуванням тих обставин, що позовні вимоги в частини звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено в повному обсязі, то судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 11 446грн. 93коп. (3 842грн. + 7 604грн.93коп. = 1 446грн. 93коп.) підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача (а.с. № 2-3) .

За ту частину позовних, в задоволенні якої позивачу відмовлено (передача в управління квартири іпотекодержателю), з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 921грн. (як за немайнові вимоги за ставками судового збору для юридичних осіб на 2019р.), оскільки банком при подачі позову до суду за цю частину позовних вимог не було сплачено судовий збір. Оскільки при надходженні позовної заяви 26.06.2019р. судом не вирішувалось питання про залишення позовних вимог без руху, то питання стягнення судового збору за цю частину позовних вимог вирішується при винесенні рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 33, 35, 39, 41 Закону України Про іпотеку, ст.ст. 16, 590, 591, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу в управління квартири іпотекодержателю - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL-301/010/2008 від 14.01.2008р. укладеним між ЗАТ "ОПТ Банк" та ОСОБА_1 в розмірі 763 128 грн. 45 коп. (сімсот шістдесят три тисячі сто двадцять вісім грн. 45 коп.):

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №PML-301/010/2008 від 14.01.2008р., укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстровим №199, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 65,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення до закінчення дії мораторію, встановленого Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про передачу в управління квартири іпотекодержателю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 446 грн. 93коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.