Рішення № 90693085, 30.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року м. Київ № 640/6308/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Національної поліції України,

2. Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Коржука І.О. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1), Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі - відповідач 2, Департамент) та з урахуванням поданої 07 червня 2019 року заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №5 о/с «Про особовому складу» від 04 березня 2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-085792) з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 (М-085792) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України або на рівнозначній посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативних розробок у Центральному регіоні (м. Київ) Управління організованих перевірок та негласної роботи Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 04 березня 2019 року;

- стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- рішення суду щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з липня 1999 року по 06 листопада 2015 року безперервно проходив службу на різних офіцерських посадах в структурі МВС України.

Наказом Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №58 о/с позивача призначено як прибулого з МВС України в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України відповідно до його заяви від 07 листопада 2015 року. Проте, після проведеної переатестації, згідно наказів відповідача 1 від 20 листопада 2015 року №210 о/с «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України та від 23 листопада 2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді та звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погодившись з діями відповідачів, позивачем оскаржено результати атестації від 25 січня 2016 року та наказ в частині звільнення з посади до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі №826/3511/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, позовну заяву позивача задоволено повністю та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 16 березня 2016 року.

Наказом відповідача 1 від 26 грудня 2018 року №1283 о/с на виконання зазначених судових рішень скасовано наказ від 16 березня 2016 року №167 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді з 16 березня 2016 року.

Проте, 03 січня 2019 року позивача попереджено про можливе наступне звільнення зі служби у поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №981 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Департамент протидії наркозлочинності як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, а наказом Національної поліції України від 22 травня 2016 року №418 посада старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України скорочена.

Надалі, оскаржуваним наказом від 04 березня 2019 року позивача звільнено з посади, з чим не погоджується позивач та зазначає, що у наказі не відслідковується конкретної та чіткої підстави звільнення: чи у зв`язку зі скороченням штату, чи у зв`язку з проведенням організаційних заходів, чи у зв`язку з ліквідацією Департаменту. При цьому, копію наказу про звільнення позивач отримав 21 березня 2019 року, а трудову книжку 22 березня 2019 року.

Позивач вважає, що у зв`язку із скороченням штату звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочуються, проте, сам факт скорочення посад не тягне безумовного звільнення поліцейського. Ураховуючи зазначене, позивач до звільнення подавав рапорт про призначення його на іншу посаду у Департаменті, утвореному замість Департаменту протидії злочинності, який перебував у стадії ліквідації, проте у призначенні йому було відмовлено.

Позивач стверджує, що йому не пропонувалося інших посад, іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації, як передбачено законом, відповідач не застосував наявності переважного права позивача на залишення на службі в поліції, а окрім цього, фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація органу, оскільки у складі Національної поліції утворено інший Департамент з покладенням завдань та функцій ліквідованого органу, у зв`язку з чим йому мали запропонувати рівнозначну або нижчу посаду у новоутвореному Департаменті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/6308/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року задоволено клопотання позивача про витребування завірених копій документальних доказів від відповідачів.

Відповідачем 1 - Національною поліцією України 15 травня 2019 року та 07 червня 2019 року надано відзиви на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються, зазначається, що позивача звільнено у зв`язку з повною ліквідацією Департаменту протидії злочинності як окремої особи публічного права, яка мала територіальні органи. Надалі, у складі апарату Національної поліції утворено новий Департамент протидії наркозлочинності та у структуру новий головних управлінь введено управління (відділи) протидії злочинності (у складі кримінальної поліції).

Розгляд справи 22 травня 2019 року не відбувся.

Представником позивача - адвокатом Коржуком І.О. 07 червня 2019 року подано відповідь на відзив, у якому стверджується, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним утворенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Судові засідання 12 та 25 червня 2019 року відкладено для отримання додаткових доказів, 22 липня 2-19 року сторони та їхні представники надали свої пояснення по суті позовних вимог. Засідання 01 та 08 серпня, 26 вересня 2019 року відкладені, та 12 листопада 2019 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

У період з липня 1999 року по 06 листопада 2015 року позивач безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №58 о/с позивача призначено як прибулого з МВС України в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України відповідно до його заяви від 07 листопада 2015 року. Проте, після проведеної переатестації, згідно наказів відповідача 1 від 20 листопада 2015 року №210 о/с «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України та від 23 листопада 2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді та звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі №826/3511/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 16 березня 2016 року.

Наказом Національної поліції України від 26 грудня 2018 року №1283 о/с на виконання зазначених судових рішень скасовано наказ від 16 березня 2016 року №167 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді з 16 березня 2016 року.

Проте, 03 січня 2019 року ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №981 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Департамент протидії наркозлочинності як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, наказом Національної поліції України від 22 травня 2016 року №418 посада старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності скорочена (а.с.24).

Позивачем 19 лютого 2019 року подано рапорт з проханням призначити його на посаду оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку ГУ НП в Київській області, у зв`язку з чим начальником управління кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області направлено запит від 21 лютого 2019 року №460/109/12 начальнику Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України для погодження цього питання.

Проте, листом від 01 березня 2019 року №1788/4212/0219 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомив, що вважає за недоцільне призначення ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку ГУ НП в Київській області.

Надалі, у зв`язку із скороченням всіх посад у ліквідованому Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України 04 березня 2019 року головою ліквідаційної комісії відповідача 2 Кіхтенком А.О. видано наказ № 5 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з виплатою компенсації за 5 діб, щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 02 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році.

Оцінюючи правомірність наказу Департаменту протидії наркозлочинності №5 о/с від 04 березня 2019 року «По особовому складу» щодо звільнення позивача, суд виходить з положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

У своїй діяльності відповідно до статті 3 Закону №580-VIII поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини другої статті 68 Закону №580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

За приписами частини третьої статті 68 Закону №580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

За приписами пункту 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (частина четверта статті 68 Закону №580-VIII).

Частиною пятою статті 68 Закону №580-VIII визначено, що переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

У частині першій статті 65 Закону №580-VIII законодавець зауважив, що переміщення поліцейських здійснюється, зокрема на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

З викладеного вбачається, що відповідно до статті 65 Закону №580-VIII скорочення посади, яку обіймає поліцейський є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною другою статті 68 цього ж Закону передбачена можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, а не тільки в тому, де він проходив службу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, суд має з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ним норми законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до інших органів та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №981 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Департамент протидії наркозлочинності як міжрегіональний орган Національної поліції. При цьому, Національній поліції доручено забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту протидії наркозлочинності, що ліквідується.

У подальшому Департамент протидії наркозлочинності було утворено без статусу юридичної особи, у складі апарату центрального органу управління Національної поліції України.

Відповідач 1 стверджує, що новоутворений Департамент протидії наркозлочинності (у складі кримінальної поліції) є новою структурою в апараті центрального органу управління Національної поліції України з новим складом структурних одиниць, посадами та функціональними обов`язками.

Водночас, зі змісту витребуваного під час розгляду справи Положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10 лютого 2017 року, вбачається, що за змістом з основних завдань, функцій, організації та забезпечення діяльності зазначене Положення повторює та доповнює Положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України, затверджене наказом Національної поліції №95 від 17 листопада 2015 року.

Ліквідація особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведені обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань та функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Отже, як слідує з постанови Кабінету Міністрів України у ній не наведено будь-якого обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій, які виконував Департамент протидії наркозлочинності як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, натомість, покладено виконання завдань та функцій ліквідованого органу на інший орган, а саме Національній поліції доручено забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту протидії наркозлочинності, що ліквідується, тому така обставина зобов`язує роботодавця по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14.

Із зазначеного слідує, що відповідач в порядку статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», статей 42,492 КЗпП України мав запропонувати позивачу переміщення на іншу рівнозначну або нижчу посаду, при цьому не тільки в органі, у якому він працював, а й в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що вживав заходів для залишення позивача на службі, проте за висновком ДВБ призначення позивача до новоутвореного Департаменту протидії наркозлочинності є недоцільним.

Суд у цьому зв`язку зазначає, що жодних обґрунтованих та зрозумілих причин недоцільності призначення позивача до новоутвореного Департаменту протидії наркозлочинності (недостатність досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків) не наведено. Доказів того, що відповідач пропонував позивачу для заміщення будь-які інші посади до матеріалів справи не надано, іншого відповідачем суду не доведено. При цьому ж, як вже зазначав суд, позивачем подавався рапорт щодо призначення на іншу посаду, у тому числі й іншу.

Власник або уповноважений ним орган (держава) одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Натомість, зазначених дій відповідач 2 не вчинив, не з`ясував можливостей подальшого використання на службі позивача відповідно до чинного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як і не з`ясував переважного права позивача на залишення на службі в поліції, рівень його кваліфікації, досягнення у службовій діяльності, переваги для залишення на службі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування наказу ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №5 о/с «Про особовому складу» від 04 березня 2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-085792) з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як способу відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

З урахуванням наведеного принципу та у зв`язку з протиправністю оскаржуваного наказу про звільнення, позивач підлягає поновленню на службі на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, або на іншій рівнозначній посаді в структурі Національної поліції України з 04 березня 2019 року.

Окрім того, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частини перша, друга статті 94 Закону №580-VIII).

Як передбачено пунктом 3 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІV Порядку у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов`язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.

У свою чергу, за приписами пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За приписами пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається із довідки відповідача 2 від 21 травня 2019 № б/н, загальна сума отриманої позивачем заробітної плати за січень та лютий 2019 року склала 13 322,58 грн.

Загальна кількість робочих днів у січні-лютому 2019 року становить 41 робочий день, розмір середньоденного заробітку позивача складає 13 322,58 грн. / 41 день = 324,94 грн.).

Кількість вимушеного прогулу становить (з 04 березня 2019 року по 20 липня 2020 року) 343 робочих дня.

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 111 454,42 грн. (324,94 грн. * 343 днів = 111 454, 42 грн.).

Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, чи є підстави допустити негайне виконання рішення. За приписами пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 661,29 грн. підлягає негайному виконанню.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За таких обставин судові витрати суд відносить за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2,5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №5 о/с «Про особовому складу» від 04 березня 2019 року щодо звільнення ОСОБА_1 (М-085792) з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, або на іншій рівнозначній посаді в структурі Національної поліції України з 04 березня 2019 року.

4. Стягнути з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2019 року по 20 липня 2020 року у розмірі 111454,42 грн. (сто одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири грн. 42 коп.).

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливих справах п`ятого територіального управління (з обслуговування міста Києва, Київської та Чернігівської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, або на іншій рівнозначній посаді в структурі Національної поліції України з 04 березня 2019 року та стягнення з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6 661,29 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят одну грн. 29 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченими статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293,295-297 КАС України.

Відповідно до п/п 15.5 п.15 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147- VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Національна поліція України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10.

Відповідач 2: 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40133934.

Суддя Н.М. Клименчук