Рішення № 90693046, 14.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2020Справа № 910/697/20

За позовом Благодійного фонду "КДМ-Віта" (м. Кременчук)

до Національного банку України (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (м. Київ)

2. Державна казначейська служба України (м. Київ)

про стягнення 1.950.000,00 грн

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Кравець Р.Ю.

від відповідача: Чорна Ю.А.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Благодійний фонд "КДМ-Віта" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про стягнення 1.950.000,00 грн відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що залишок грошових коштів позивача за договорами з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" склав 1.950.000,00 грн. 03.06.16. прийнято рішення про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", з огляду на що, за твердженням позивача означені кошти йому повернуті не були. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.17. у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників та кредиторів щодо збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.20. відкрито провадження у справі № 910/697/20 та призначено підготовче засідання на 20.02.20.

12.02.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

20.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.03.20.

20.02.20. після засідання позивачем подано відповідь на відзив.

10.03.20. позивачем подано клопотання про залучення до участі в даній справі третіх осіб в порядку ст. 50 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.20. залучено до участі в даній справ третіх осіб, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14.04.20.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 14.04.20. не з`явились, відповідачем 10.04.20. та позивачем 13.04.20. подано клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.20. відкладено підготовче засідання на 14.05.20.

14.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.06.20.

09.06.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви на стадії дослідження доказів до 30.06.20.

16.06.20. позивачем подано розрахунок витрат на правничу допомогу.

З підстав перебування 30.06.20. судді Ващенко Т.М. у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.20. призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 14.07.20.

В судовому засіданні 14.07.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Треті особи явку своїх повноважних представників в судове засідання 14.07.20. не забезпечили.

Наразі, за висновками суду, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.07.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.07.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.01.16. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Хрещатик" (Банк) та позивачем (Вкладник) укладено договір № 01/ДЮГ-І/2016 про розміщення коштів суб`єктів господарювання на депозит банку, відповідно до п. 1.1 якого Вкладник розміщує у Банку депозит в сумі 1.050.000,00 грн на термін з 11.01.16. по 11.04.16. на умовах вкладу Інтервальний.

Строк дії договору № 01/ДЮГ-І/2016 про розміщення коштів суб`єктів господарювання на депозит банку від 11.01.16. встановлено п. 4.1 з 11.01.16. по 11.04.16.

16.02.16. між Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Хрещатик" (Банк) та позивачем (Вкладник) укладено договір № 02/ДЮГ-І/2016 про розміщення коштів суб`єктів господарювання на депозит банку, відповідно до п. 1.1 якого Вкладник розміщує у Банку депозит в сумі 900.000,00 грн на термін з 16.02.16. по 16.05.16. на умовах вкладу Інтервальний.

Строк дії договору № 02/ДЮГ-І/2016 про розміщення коштів суб`єктів господарювання на депозит банку від 16.02.16. встановлено п. 4.1 з 16.02.16. по 16.05.16.

Пунктом 3.4.5 вказаних договорів сторони погодили, що Банк зобов`язаний перерахувати вкладнику суму депозиту не пізніше кінцевої дати розміщення вкладу на поточний рахунок Вкладника.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 р. № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно із яким розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 квітня 2016 р. № 560 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 05 травня 2016 р. до 04 червня 2016 р. включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію "КБ "ХРЕЩАТИК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 24 травня 2018 року № 1452 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" строком на два роки з 06 червня 2018 року до 05 червня 2020 року включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18 червня 2019 року № 415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1548 від 19 червня 2019 року про здійснення процедури ліквідації протягом двох років з 20 червня 2019 року до 19 червня 2021 року включно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, залишок грошових коштів позивача за договорами з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" склав 1.950.000,00 грн. 03.06.16. прийнято рішення про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", з огляду на що, за твердженням позивача означені кошти йому повернуті не були. Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.17. у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників та кредиторів щодо збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст. 1173 ЦК України, позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування майнової шкоди в сумі 1.950.000,00 грн, завданої в результаті прийняття відповідачем неправомірного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.17., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.17. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.17. у справі № 826/15685/16, визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 826/3021/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 № 560 "Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик"; визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"; зобов`язано Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" банківську ліцензію від 11.10.2011 № 158 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (з додатками) від 11.10.2011 № 158; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку"; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" свідоцтво учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2012 №019; скасовано відповідні реєстраційні дії.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їхня деліктність. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Також особливий статус Національного банку України визначений в рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст. 4, 29, 31, 42 Закону України "Про Національний банк України").

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів господарського правопорушення, в тому числі і вини.

Позивач неодноразово наголошував, що сума акцептованих вимог кредиторів значно перевищує вартість активів Банку, що включені до ліквідаційної маси, що, за оціночним судженням позивача, свідчить про їх недостатність для виплати всім кредиторам.

Суд зазначає, що за умови того, що вимоги позивача на суму 1.950.000,00 грн є акцептованими Банком, то на момент розгляду справи зобов`язальні відносини між позивачем та банком по договору банківського вкладу не припинилися. До моменту ліквідації банку, відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України, його зобов`язання по договору банківського вкладу не припиняються, а тому визначення шкоди позивача та її розмір на даний час є передчасним, оскільки поки не закінчено ліквідацію банку та позивачу не повернуто його грошових коштів, сума яких внесена до вимог кредиторів, не можна встановити розмір нанесення шкоди позивачу.

Враховуючи приписи статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" питання достатності чи недостатності активів банку для задоволення вимог усіх черг кредиторів може бути визначено виключно за результатами ліквідації банку відповідно до яких Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Разом з тим, оскільки банк перебуває у процедурі ліквідації, а отже, вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними по відношенню до позивача щодо відповідних грошових вимог, і нормами наведеного закону передбачено спеціальний порядок погашення акцептованих вимог кредиторів в порядку визначеної черговості.

Отже позивачем не доведено факту завданої йому шкоди.

Судом враховано, що судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 826/15685/16, визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик".

Однак, наявність вказаних рішень не зобов`язує Національний банк України відшкодувати за вимогою позивача певну суму, яку останній визначає як шкоду.

Надана позивачем постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 826/9802/17, також не встановлює обов`язку Національного банку України на відшкодування вкладникам шкоди у відповідності до приписів статті 1173 Цивільного кодексу України, згідно із якою встановлено, що шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Національного банку України матеріальної шкоди в розмірі 1.950.000,00 грн задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.07.20.

Суддя Т.М. Ващенко