Ухвала суду № 90692390, 30.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9380/20

Провадження № 2/755/4363/20

У Х В А Л А

"30" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

07 липня 2020 року у відповідності до вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України суддею направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, ОСОБА_3 .

Відповідь на запит суду не надійшла.

29 липня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій просить суд:

1.Накласти арешт на ј частини квартири загальною площею 34,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до вирішення справи по суті;

2.Без наявності вмотивованого судового рішення заборонити ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі примусове входження до квартири, злам дверей квартири, зміну замків в дверях квартири, вселення в квартиру будь-яких осіб.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що відповідач намагається проникнути у спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , частку якої позивач успадкувала за законом та у якій зареєстрована і проживає разом із свої неповнолітнім сином. Починаючи з 26 червня 2020 року, кілька разів ОСОБА_3 із іншими особами, в тому числі нібито новими покупцями, шляхом психологічного тиску та погроз, ламання дверей і замків, намагалася незаконно проникнути та виселити позивача з сином з квартири, яку продати. У зв`язку з вказаними фактами, позивач звернулася із відповідними заявами до органів поліції. Позивач є матір`ю-одиначкою, сама виховує неповнолітню дитину, спірна однокімнатна квартирі є їх єдиним житлом, яке позивачу подарувала бабуся. Відповідач незаконно оформила документи та заволоділа значною часткою квартири. У зв`язку з викладеним, виникла необхідність невідкладно накласти заборону на цивільний обіг частки спірної квартири та заборонити примусове вселення в спірну квартиру без відповідного рішення суду та до вирішення спірного питання по суті заявлених позовних вимог. Вважає, невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав або оспорюваних інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: усунути ОСОБА_3 від права на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 на ј частки квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,70 кв.м.

Із позовної заяви убачається, що спірна квартира була придбана у 2006 році батьком позивача, ОСОБА_4 , та належала йому на праві приватної власності. ОСОБА_4 проживав у приватному будинку в м. Узин зі своєю третьою дружиною - відповідачем, ОСОБА_3 , а позивач із неповнолітнім сином проживала у придбаній її батьком квартирі АДРЕСА_3 У 2015 році батько позивача отримав інвалідність другої групи через перелом шийки стегна, пересувався на милицях та з цього часу підпав під повну матеріальну та емоційну залежність від своєї дружини. Протягом усього часу після отримання інвалідності ОСОБА_4 просив дружину - відповідача зробити хірургічну операцію для відновлення стегна, однак вона, маючи реальну матеріальну можливість для цього, йому у цьому відмовляла. Під приводом отримати кошти на проведення операції, відповідач запропонувала продати будинок у м. Узин та переїхати до спірної квартири, де позивач проживала з сином, у зв`язку з чим батько позивача почав вимагати звільнити належну йому квартиру. Колишній чоловік позивача, ОСОБА_5 , домовився з ОСОБА_4 , що надасть йому 170 тис. грн на проведення операції, щоб не продавати будинок, а той подарує спірну квартиру сину позивача. ОСОБА_4 почав збирати документи для дарування спірної квартири, однак не встиг оформити такий правочин. Так, 22.06.2017 у ОСОБА_4 стався інсульт, у зв`язку з чим він впав у будинку та пролежав у безпорадному стані на підлозі 5 годин, хоча кликав на допомогу, а відповідач була поруч та все бачила. Лише через п`ять годин батько відповідача потрапив до лікарні з діагнозом інсульт, від наслідків якого він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним спадковим майном після смерті батька є спірна квартира, де позивач зареєстрована та мешкає із сином. Окрім спірної квартири на ім`я ОСОБА_4 був зареєстрований будинок у м. Узин, однак позивачу стало відомо, що 09.06.2017 цей будинок був переоформлений на відповідача - батько позивача відмовився від подружньої частки у майні та подарував її дружині, що було оформлено нотаріально. Позивач вважає, що ОСОБА_3 обманним шляхом або шляхом психологічного тиску змусила ОСОБА_4 переоформити будинок на її ім`я, під приводом збирання документів для продажу будинку з метою отримання коштів на проведення операції. Вважає, що є об`єктивні факти про свідоме ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя та безпорадному стані, адже всього через два тижні після переоформлення майна на відповідача ОСОБА_4 впав та п`ять годин пролежав при смерті на підлозі, після чого потрапив у лікарню з діагнозом інсульт, де помер за два тижні. 18 липня 2017 року позивач звернулася до Узинської міської державної нотаріальної контори Білоцерківського нотаріального округу Київської області із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 154/2017. Свої права на спадкове майно також заявила вдова померлого. Із відповіді вказаної нотаріальної контори на запит позивача, наданої 29 грудня 2017 року, стало відомо, що Ѕ спірної квартири належить вдові померлого ОСОБА_3 , як частка спільного майна подружжя, а іншу Ѕ спірної квартири спадкує вдова померлого та його дочка, позивач - ОСОБА_1 , відповідно по ј квартири кожна. 27 червня 2020 року набрало чинності рішення суду, яким позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо оскарження Ѕ частки спірної квартири з підстав того, що квартира була придбана за кошти бабусі позивача для самої позивача, ОСОБА_1 01 липня 2020 року із довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно № 214524838 позивачу стало відомо, що 29 січня 2020 року за відповідачем зареєстровано ѕ спірної квартири, тобто до набрання чинності рішення суду про статус спірного майна відповідач отримала свідоцтво на спадщину за законом на ј спірної квартири та свідоцтво на Ѕ спірної квартири, як на частку подружжя. З огляду на викладене, відповідач має бути усунена від права на спадщину як так, що не надала допомогу та мала умисел на її ненадання ОСОБА_4 , знаючи про його намір подарувати спірну квартиру онукові - сину позивача. Сама ж спірна квартира була придбана на кошти, подаровані батькові позивача його матір`ю - ОСОБА_6 , бабусею позивача, за умови, що цю квартиру він потім подарує позивачу. За життя батька позивача відповідач ніколи не ставила під сумнів, що спірна квартира перейде до позивача, та не заявляла про свої вимоги на квартиру. ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані через хворобу та каліцтво, потребував допомоги саме відповідача, оскільки ніхто інший не міг її надати, а ненадання допомоги йому відповідачем є свідомими умисними діями/бездіяльністю відповідача.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову у частині накладення арешту на ј частину спірної квартири.

Підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в іншій частині вимог суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову до вирішення справи по суті шляхом накладення арешту та заборони відчуження на наступне нерухоме майно :

-ј частини квартири загальною площею 34,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Боржник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 .

Суддя: