Рішення № 90688579, 21.07.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/278/20

Провадження № 2/487/1065/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.07.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Оцабера М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритогоакціонерного Товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ДП "Миколаївський облавтодор" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 працювала в філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на різних посадах, а з 01.06.2014 року по день звільнення на посаді інженера. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці

Наказом №27 від 18.04.2019 року припинено (реорганізовано) філію «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» шляхом приєднання її до філії «Миколаївська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього Підприємства Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 18.04.2019 року.

Наказом №22-вк від 19.06.2019 року позивача було звільнено з роботи у зв`язку з припиненням (реорганізацією ) філії та закінченням терміну роботи ліквідаційної комісії та попередження про звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Вказаним наказом, була також передбачена виплата вихідної допомоги в розмірі 6137 грн. 88 коп. та компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 23.09.2017 року по 19.06.2019 року тривалістю 49 календарних днів.

Після звільнення, яке відбулося 19.06.2019 року, між позивачкою та філією «Варварівська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» 01.07.2019 року було укладено цивільно-правовий договір №4 на строк з 01.07.2019 року по 19.07.2019 року (п.9.1 Договору) з виконання робіт по складанню звітності за півріччя 2019 року та складання звітності при здачі розподільчого балансу ( п. 1.1 договору). Відповідно до п.2.2 Договору мені повинні були виплатити 4210 грн. Позивачкою роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт, однак оплату за виконані роботи досі не отримала.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була також нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 37944 грн. 77 коп., що підтверджується копіями розрахункових листів та копією довідки філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 31.07.2019 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, надали заяву про слухання справи за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на різних посадах, а з 01.06.2014 року по день звільнення на посаді інженера.

Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці, копія якої додана до позовної заяви.

Наказом №27 від 18.04.2019 року припинено (реорганізовано) філію «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» шляхом приєднання її до філії «Миколаївська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього Підприємства Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 18.04.2019 року.

Наказом №22-вк від 19.06.2019 року мене було звільнено з роботи у зв`язку з припиненням (реорганізацією ) філії та закінченням терміну роботи ліквідаційної комісії та попередження про звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Вказаним наказом, була також передбачена виплата вихідної допомоги в розмірі 6137 грн. 88 коп. та компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 23.09.2017 року по 19.06.2019 року тривалістю 49 календарних днів.

Після звільнення позивачки, яке відбулося 19.06.2019 року, між позивачкою та філією «Варварівська ДЕД» ДП «Миколаївський облавтодор» 01.07.2019 року було укладено цивільно-правовий договір №4 на строк з 01.07.2019 року по 19.07.2019 року ( п.9.1 Договору) з виконання робіт по складанню звітності за півріччя 2019 року та складання звітності при здачі розподільчого балансу ( п. 1.1 договору). Відповідно до п.2.2 Договору мені повинні були виплатити 4210 грн. Позивачкою роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт ( копія акту додається), однак оплату за виконані роботи вона досі не отримала.

Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була також нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 37944 грн. 77 коп., що підтверджується копіями розрахункових листів та копією довідки філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 31.07.2019 року, які додані до позовної заяви.

Відповідно до розрахункових листів за період з квітня по липень 2019 року було нараховано до виплати з врахуванням відповідних утримань:

Заробітна плата за: Квітень - 4418 грн., з яких лише 2209 грн. було сплачено, залишилося до виплати - 2209 грн.; Травень - 3327 грн.; Червень - 29019 грн., ( в тому числі, зарплата, одноразове матеріальне заохочення, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку); Липень - 3389 грн. 50 коп.(за договором №4 від 01.07.2019 року);

18.10.2019 року Відповідачем частково була сплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 3406 грн., шляхом перерахування вказаної суми на банківську карту позивача.

За таких обставин, розмір заборгованості по сплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з квітня по липень 2019 року становить 37 944 грн. 77 коп.. з врахуванням відповідних утримань (2209 + 3327 + 29019 грн. 72 коп. + 3389 грн. 05 коп. = 37 944 грн. 77 коп.)

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до розділу II п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Крім того, відповідно до статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Між позивачкою та Адвокатом Каріковою Л.В. укладено договір №12 від 23.12.2019 року про надання професійних (правничих) послуг, копія якого міститься у матеріалах справи.

Надання професійної (правничої) допомоги адвокатом підтверджується складеним актом виконаних робіт по договору про надання професійної (правничої) допомоги №12 від 23.12.2019 року. Розмір витрат на професійну (правничу) допомогу станом на день подачі позовної заяви до суду становить 2000 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а саме підлягає стягненню заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з квітня по 19 липня 2019 року в сумі 37 944 гри. 77 коп., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 20.06.2019 року по день прийняття рішення, розмір якого на день подачі позову до суду становить 39 457 грн. 80 коп., крім того підлягають стягнення витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої становить 2000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритогоакціонерного Товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський облавтодор" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з квітня по 19 липня 2019 року в сумі 37 944 гри. 77 коп., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 20.06.2019 року по день прийняття рішення, розмір якого на день подачі позову до суду становить 39 457 грн. 80 коп. без урахування податків та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський облавтодор" в дохід держависудовий збір у розмірі 840,80 грн.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство "Миколаївський облавтодор", місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, ЄДРПОУ: 31159920.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.Г. Нікітін